Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Благовіщенська церква-дзвіниця
Дзвіниця Кирилівського монастиря.jpg
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря
50°28′13″ пн. ш. 30°28′18″ сх. д. / 50.47028° пн. ш. 30.47167° сх. д. / 50.47028; 30.47167Координати: 50°28′13″ пн. ш. 30°28′18″ сх. д. / 50.47028° пн. ш. 30.47167° сх. д. / 50.47028; 30.47167
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Архітектор Іван Григорович-Барський
Засновник Феофан Жолтовський
Поч. будівництва 1748
Кін. будівництва 1760
Зруйновано 1937
Відбудовано не відбудовувалась
Стиль українське бароко
Адреса вул. Олени Теліги, 12
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря. Карта розташування: Україна
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря (Україна)

Благові́щенська це́рква - дзвіни́ця — втрачена православна церква-дзвіниця у Києві на території Кирилівського монастиря, збудована у 1748-1760 і зруйнована комуністами у 1937.

Історія[ред. | ред. код]

Побудована в 1748-1760 в Кирилівському монастирі надбрамна  Благовіщенська церква-дзвіниця являла собою  новий за планувальною та б’ємно-просторовою композицією тип споруди — уперше до приміщення надбрамної церкви  вели парадні  відкриті сходи. Саме тому Благовіщенська церква-дзвіниця в кирилівському монастирі стала нашою архітектурною класикою.

На той час І. Г. Григорович-Барський був добре відомим у києві зодчим і мав  значний творчий доробок, тому побудована ним на замовлення ігумена монастиря Феофана Жолтовського Благовіщенська церква-дзвіниця є унікальною спорудою. За об'ємно-просторовим вирішенням – це поєднання  брами в рівні першого ярусу із церквою в другому ярусі та дзвіницею в третьому.

У першому ярусі ліворуч знаходились вхід і сходи на другий ярус, а праворуч – капличка. На другому ярусі розміщувалась Благовіщенська церква. Її вівтар був орієнтований не точно на схід через топографічні особливості ділянки, на якій зодчому треба було звести надбрамну церкву-дзвіницю. На третьому ярусі розташовувалась власне дзвіниця з арковим прорізами, де на дубових брусах висіли дзвони.

Два нижніх яруси церкви-дзвіниці являли собою і в плані, і в об'ємах тридільну українську церкву з гранчастими формами. Прекрасні великого виносу розвинені у висоту багатопрофільні барокові  карнизи, пілястри з великими коринфськими капітелями, обрамлення аркових і круглих вікон, декоративні ніші й ліпні прикраси – усе це створювало  рідкісної краси споруду, що своїми  обрисами формувала художнє обличчя всієї Куренівки.

Після ліквідації в 1784 Свято-Троїцького Києво-Кирилівського монастиря надбрамна церква Благовіщенська церква-дзвіниця існувала тривалий час  без будь-яких змін.

У 1849 пожежа  дещо пошкодила цей шедевр доби українського бароко, і під час відбудови дах над церквою відновили вже  в традиціях класицизму – у формі, близькій до півсферичної.

За радянських часів у церкві планувалося зробити музей, присвячений творчості геніального українського будівничого Івана Григоровича-Барського. Проте музей не був створений, і в 1937 дзвіницю розібрали на цеглу. Так загинула чи не найкраща споруда Києва середини ХVІІІ ст.,  створена одним  із найбільших  талановитих зодчих  нашої землі.

Благовіщенська надбрамна церква-дзвіниця входила до системи мурів, які звів навколо  Троїцького Кирилівського монастиря І. Григорович-Барський.  Композиційним акцентом мурованої огорожі була брама, яку тоді ще молодий архітектор прикрасив ліпленими молочними горщиками з обох боків в'їзної арки, а також тими самими деталями, що й церкву-дзвіницю.  На жаль, мури і в'їзну браму зруйновано  разом із церквою-дзвіницею. Залишилося лише 15 м стіни й одна  кругла башта з купольним покриттям по дерев’яних кружалах.

Плани з відтворення дзвіниці[ред. | ред. код]

Ця унікальна дзвіниця була внесена у програму відтворення видатних храмів України ще 1999 року, але наразі її ще не відбудовано.

Проект відновлення дзвіниці належить архітектору Юрію Лосицькому — знаному як архітектор, що відбудував наново Михайлівський Золотоверхий собор.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • К.В.Шероцкий. Киев.Путеводитель. Киев, типография С.В.Кульженко,1917;
  • Т.С.Кілессо. Кирилівський монастир. Київ, "Техніка",1999.