Григорович-Барський Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорович-Барський Іван Григорович
Народження 1713[1]Київ[2] або Літки, Гетьманщина[3]
Смерть 10 вересня 1785(1785-09-10)[1]Київ, Київська губернія, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Україна
Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Козелець, Золотоноша, Нові Петрівці
Архітектурний стиль українське бароко
Найважливіші споруди

Джерела:
  • Велика радянська енциклопедія, 1969—1978[d]
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря

Іва́н Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський (1713[1], Київ[2] або Літки, Гетьманщина[3] — 10 вересня 1785[1], Київ, Київська губернія, Російська імперія) — архітектор пізнього українського бароко. Депутат Київського магістрату, в 2-й половині XVIII століття також виконував обов'язки міського архітектора[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1713 в містечку Літковичах у родині вихідців із міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року сім'я переїхали до Києва. Батько майбутнього архітектора був заможним крамарем і старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Як і його старший брат Василь, Іван навчався у Києво-Могилянській академії в 1724[5] - початку 1730-х[4]. Окрім усього іншого, Академія давала пристойний рівень мистецької освіти.

Спробував себе в архітектурному мистецтві вже у зрілі роки. До того служив у магістраті (зокрема депутатом, лавником, райцем, а після початку творчої кар'єри - і виконував обов'язки міського архітектора, зокрема відповідав за садибні межі, запобігаючи пожежам[4]), в 1744[5] одружився, налагодив сімейний побут (був батьком 15 дітей). Був відомим і як промисловець, який успішно торгував разом з синами у своїй крамниці на Подолі[4]. У 1744-1748 рр. проживає за межами Києва[5]. А потім, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, зокрема, ймовірно, Шеделя[5], заходився творити самостійно.

Старість[ред. | ред. код]

Видатний зодчий хворів та був при смерті у травні 1785. Проте йому вдалося одужати і прожити ще шість років. 1787 Київський магістрат надав архітектору підтвердження його шляхетського походження.

Іван Григорович-Барський помер 10 вересня 1791 року у віці 78 років. У метричному зошиті за 1791 знайдено науковцем Л. Проценко свідоцтво[4] про те, що

« преставився Іван Григорович-Барский, прежде смерти исповіди й святых тайн удостоин... Погребен священником Іосифом Сементовским сборне почину христианску... літ 78. »

Похований на Подолі біля відбудованої ним церкви Богородиці Пирогощої, точно місце його могили не встановлено.[6]

Творчість[ред. | ред. код]

Іван Григорович-Барський - творець оригінальних типів культових та світських споруд у Києві та інших містах України. Для творчості зодчого характерні багатство композиційних прийомів, мальовнича пластика фасадів, стриманий, витончений декор та рослинні орнаменти в декорі. Будучи послідовником українського бароко, згодом перейшов до зведення церковних споруд з рисами, властивими класицизмові. В історію культури України він увійшов передовсім як архітектор-новатор.[5][4] На думку Б. Яремченка[5],

« Вирісши під впливом народної творчості і прекрасно засвоївши всі елементи українського бароко, Григорович-Барський ніколи не був простим наслідувачем, а прагнув зберегти творчу індивідуальність, історичні традиції української архітектури. Водночас в його творчості відбилися сучасні художні течії, яскравими представниками яких були такі видатні майстри, як Шедель, Растреллі, брати Квасови, Ковнір, Старченко. У них Григорович-Барський вчився, з деякими працював.

Іван Григорович-Барський наблизив українське архітектурне мистецтво до кращих зразків європейської культури. Його творчості притаманні багатство композиційних прийомів, мальовнича пластика фасадів, стриманий, витончений декор. Різнобічна й плодотворна діяльність великого майстра відіграла помітну роль у визначенні художнього обличчя української архітектури ХVІІI ст.

»

Стислий перелік архітектурної спадщини зодчого міститься у начерку його епітафії:

« Трудившийся в разных строениях, воду привел в различные места в города сем от различных источников с-под гор, а потом строил каменные церкви, колокольни и покои. Первую церковь зделав у Кирилловском монастыре, з зводницею и брамою, и погребами, церковь Покровскую и Набережно-Никольскую; у Козельце церковь штукатурнею украшал и тынковал, и колокольню вновь построил, у Золотоношском Красногорском монастыре церковь, колокольню у Петропавловськом монастыре, у Соборно-Успенском соборе с церквою. Ещё магазин городской и гостинной дом, жилые покои Греческому монастирю и Юрию Дранчеву… »

Починається перелік із водогону, який він влаштував у 17481749 роках на Подолі. Її частиною був фонтан-запобіжник, над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон. На даху павільйону було встановлено статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Вже на початку XIX століття янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву.

Близько 1760 проводив будівельні роботи в Кирилівському монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько.

На жаль, ані брама, ні дзвіниця не збереглися. Так само не збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній Притисько-Микільській вулиці (там тепер військова частина) та дзвіниця Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року; контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці Пирогощої).

З наявних нині будівель Григоровича-Барського привертає особливу увагу Покровська церква (1766) на однойменній вулиці. Немає сумніву, що на зодчого справив певне враження славетний петербурзький архітектор Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква. Просто з Покровської вулиці можна побачити разом витвори Растреллі і Григоровича-Барського та знайти деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони. Але, як зауважив мистецтвознавець Федір Ернст, «розробка фасаду не має нічого спільного зі стилем Растреллі: своїм спокійним, ясним кольором вона наближається до епохи класицизму, а трибанна система надає їй типового українського колориту». Дуже приємне враження справляють затишні ґаночки обабіч церкви.

Так само на Подолі збереглася й Набережно-Микільська церква (1772—1775) на вулиці Григорія Сковороди. Щоправда, вигляд цієї стрункої будівлі було дещо змінено пізнішою перебудовою бані у візантійському стилі. Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2. А старий гостинний дім біля Межигірської вулиці та житлові оселі Грецького монастиря і Юрія Дранчева, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено. Кілька гарних споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври, залишки церкви Костянтина й Олени на розі вулиць Щекавицької та Кирилівської тощо.

Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у Межигір'ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно.

Творча спадщина[ред. | ред. код]

Збережена[ред. | ред. код]

Київ[ред. | ред. код]

Козелець[ред. | ред. код]

Золотоноша[ред. | ред. код]

Втрачена[ред. | ред. код]

Київ[ред. | ред. код]

Нові Петрівці[ред. | ред. код]

Сумнівна[11][ред. | ред. код]

Київ[ред. | ред. код]

Ніжин[ред. | ред. код]

Вороніж[ред. | ред. код]

Лемеші[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Зведений список імен діячів мистецтва
  2. а б Григорович-Барский Иван Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. а б Традиційно вважається Київ, проте по часу народження сталося до переїзду родини в Київ у 1715
  4. а б в г д е ж и Григорович-Барський Іван Григорович. Національний університет "Києво-Могилянська академія". Процитовано 2019-01-24. 
  5. а б в г д е ж и Історія України в особах, IX–XVIII ст. Київ: "Україна". 1993. с. 385–387. ISBN 5-319-01062-1. 
  6. Іван Григорович Григорович-Барський. Бібліотека КНУБА. Процитовано 2019-01-24. 
  7. а б в г д е Парнікоза, Іван. Поділ бароковий: Києвоподіл в 1719-1799 рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-01-10. 
  8. Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18— 20 ст.. Звід історії пам'яток Києва. Процитовано 2019-01-24. 
  9. Парнікоза, Іван. Храми та монастирі Києвоподолу у 1750-1800-х рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-01-10. 
  10. Отченашко, Віталій. Трапезна (Тепла, або Мала Софія), 1722–30. Звід пам'яток історії та культури. Процитовано 2019-01-14. 
  11. Щодо авторства.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бондаренко Р. І. Григорович-Барський Іван Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 201. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
  • Невідомі факти життя і творчості Івана Григоровича-Барського / Т. Кілессо // Архітектура України. 1992. № 3 С. 52-54.
  • Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К.: Техніка, 2003. 176 с.: іл. (Нац. святині України). — Бібліогр.: с. 170—173.
  • Архитектура древнего Киева / Асеев Ю. С. Киев: Будівельник, 1982. 160 с.