Боб Манно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Італія Боб Манно
Народився 31 жовтня 1956(1956-10-31) (67 років)
Ніагара-Фоллс, Канада
Зріст 183 см
Вага 84 кг
Позиція захисник
Кидок лівий
Проф. клуби «Ванкувер Канакс»
«Торонто Мейпл-Ліфс»
«Детройт Ред-Вінгс»
«Мерано»
«Фасса»
«Девілз» (Мілан)
«Больцано»
Нац. збірна Італія Італія
Драфт НХЛ 26-й загальний, 1976
«Ванкувер Канакс»
Ігрова кар'єра 1976 — 1994

Боб Манно (італ. Bob Manno, нар. 31 жовтня 1956, Ніагара-Фоллс) — італійський хокеїст, що грав на позиції захисника. Грав за збірну команду Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Хокеєм розпочав займатися 1972 року. Ставши молодіжним чемпіоном Канади, 1976 року був обраний на аматорському драфті НХЛ під 26-м загальним номером командою «Ванкувер Канакс». Його також запрошував Квебек Нордікс, який на той час грав у конкуруючій з НХЛ лізі, Всесвітній хокейній асоціації, проте Манно вирішив поїхати у Ванкувер[1][2]. З 1976 по 1981 почергово виступав за «Ванкувер Канакс» та її фарм-клубами в Центральній хокейній лізі (спочатку за «Тулса Ойлерс», апотім за «Даллас Блек Гоукс»). Певний період часу був безробітним[3], потім перейшов до «Торонто Мейпл Ліфс», де завдяки вдалим виступам потрапив до Матчу всіх зірок НХЛ.

У сезоні 1982/83 році вперше потрапив до чемпіонату Італії, в «Мерано», при цьому, завдяки подвійному громадянству (мав італійський паспорт), отримав право грати за «націонале азура»[3]. Проте вже наступного сезону повернувся до НХЛ, де протягом двох років грав за «Детройт Ред-Вінгс».

Після цього повернувся до Італії, де провів дев'ять сезонів: 2 — у «Мерано» (у сезоні 1985/86 років виграв чемпіонат Італії), 2 — у «Фасса», 3 — у «Девілз» (Мілан) (вдруге в кар'єрі, в сезоні 1990/91 років, виграв чемпіонат Італії) та 2 — у «Больцано» (виграв Альпійську лігу).

Загалом провів 388 матчів у НХЛ, включаючи 17 ігор плей-оф Кубка Стенлі.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Дебютував у футболці національної збірної Італії 1982 році, у товариському матчі проти Фінляндії під час підготовки до Чемпіонату світу 1982 року, де Італія вперше з 1959 року виступала у групі А, де відзначився дебютною шайбою за національну команду в програному (1:4) поєдинку.

Потім грав за італійську збірну на чемпіонатах світу 1982 та 1983 років, в останньому з яких не зміг завадити власній збірній вилетіти в групу Б.

Під час виступів у НХЛ до збірної не викликався. До національної команди повернувся 1986 років, у складі якої виступав на чемпіонатах світу (група Б) 1986, 1987, 1989, 1990 та 1991 років, в останньому з яких італійці підвищилися в класі.

Перемога на чемпіонаті світу 1991 року, окрім кваліфікації до групи А на чемпіонат світу 1992 року, також означала для Італії кваліфікацію до Олімпійського турніру в Альбервілі 1992 року. Цей турнір став останнім для Боба Манно на міжнародному рівні.

На головних турнірах світового хокею провів 24 гри в складі збірної Італії.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця в 1994 році розпочав тренерську діяльність, на посаді головного тренера «Больцано», одразу вигравши чемпіонат Італії та турнір 6 Націй. У сезоні 1995/96 років знову тріумфував у чемпіонаті Італії.

Потім він перейшов до тренера «Девілз» (Мілан), з яким фінішував на другому місці в Серії A 1996/97, поступившись «Больцано». Після цього президент клубу, за поразку від «Больцано», відмовився від послуг усіх гравців, а Манно перейшов у «Мерано». До 2001 року тренував в Італії («Азіаго»[4]), в Німеччині («Франкфурт Лайонз»[4] та «Аугсбург Пантерс»[5]). Протягом 7-и наступних років не працював, а наприкінці 2007 року повернувся до роботи, очоливши «Страубінг Тайгерс», який тренував протягом двох сезонів. Після цього перейшов до «Інгольштадту», звідки його звільнили у лютому 2010 року[6].

Статистика[ред. | ред. код]

Клубні виступи[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
1972–73 «Ніагара Феллс Флаєрс» JHL 36 1 14 15 78 — — — — —
1973–74 «Гамільтон Ред Вінгс» OHA-мол. 63 3 19 22 105 — — — — —
1974–75 «Сент-Катарінс Блек Гоукс» OMJHL 70 9 38 47 171 4 0 1 1 23
1975–76 «Сент-Катарінс Блек Гоукс» OMJHL 55 9 54 63 87 4 1 4 5 14
1976–77 «Ванкувер Канакс» НХЛ 2 0 0 0 0 — — — — —
1976–77 «Тулса Ойлерс» CHL 73 18 36 54 109 9 1 7 8 19
1977–78 «Ванкувер Канакс» НХЛ 49 5 14 19 29 — — — — —
1977–78 «Тулса Ойлерс» CHL 20 5 15 20 21 — — — — —
1978–79 «Ванкувер Канакс» НХЛ 52 5 16 21 42 3 0 1 1 4
1978–79 «Даллас Блек Гокс» CHL 23 8 9 17 18 — — — — —
1979–80 «Ванкувер Канакс» НХЛ 40 3 14 17 14 4 1 0 1 6
1980–81 «Ванкувер Канакс» НХЛ 20 0 11 11 30 3 0 0 0 2
1980–81 «Даллас Блек Гокс» CHL 40 7 36 43 65 — — — — —
1981–82 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 72 9 41 50 67 — — — — —
1982–83 «Мерано» ITA 28 15 32 47 40 10 4 12 16 17
1983–84 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 62 9 13 22 60 4 0 3 3 0
1983–84 «Адірондак Ред-Вінгс» АХЛ 12 5 11 16 18 — — — — —
1984–85 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 74 10 22 32 32 3 1 0 1 0
1985–86 «Мерано» ITA 36 28 78 106 68 6 1 8 9 12
1986–87 «Мерано» ITA 28 14 42 56 54 — — — — —
1987–88 «Фасса» ITA 34 12 48 60 69 9 2 13 15 28
1988–89 «Фасса» ITA 38 12 52 64 61 — — — — —
1989–90 «Девілз» (Мілан) ITA 34 13 39 52 61 6 1 3 4 13
1990–91 ХК «Девілз» (Мілан) ITA 32 7 43 50 61 6 1 12 13 4
1991–92 ХК «Девілз» (Мілан) ITA 10 3 11 14 13 12 4 6 10 10
1992–93 «Больцано» ITA 15 3 13 16 9 11 1 8 9 20
1993–94 «Больцано» AL 24 5 29 34 69 — — — — —
1993–94 «Больцано» ITA 10 1 12 13 22 9 3 2 5 22
Усього в НХЛ 371 41 131 172 274 17 2 4 6 12
Усього в CHL 156 38 96 134 213 9 1 7 8 19
Усього в Італійській Серії A 265 108 370 478 458 69 17 64 81 126

Збірна[ред. | ред. код]

Рік Команда Турнір І Г П О ШХ
1982 Італія ЧС 7 1 1 2 12
1983 Італія ЧС 10 0 4 4 16
1986 Італія ЧС B 7 2 1 3 10
1987 Італія ЧС B 4 0 2 2 8
1989 Італія ЧС B 7 0 5 5 5
1990 Італія ЧС B 7 1 4 5 10
1991 Італія ЧС B 7 0 7 7 4
1992 Італія ОІ 7 1 2 3 22
Tier I Національна збірна 24 2 7 9 50
Tier II Національна збірна 32 3 19 22 37

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Клубні
  • Італія Серія A
    • Чемпіон (2): 1985/86 («Мерано»), 1990/91 («Девілз»)
  • Альпійська ліга
    • Чемпіон (1): 1993/94 («Больцано»)
Збірна
Індивідуальні

Як тренера[ред. | ред. код]

«Больцано»
  • Турнір семи націй
    • Чемпіон (1): 1994/95

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bob Manno (англ.). hockeydb.com. Архів оригіналу за 5 січня 2009. Процитовано 26 грудня 2008.
  2. ↑ 1976 Amateur Draft - Bob Manno (англ.). hockeydraftcentral.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
  3. ↑ а б Virtual Sports Wall of Fame The city of Niagara Falls, Canada - Manno, Robert (Bob) (англ.). nflibrary.ca. Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 26 грудня 2008.
  4. ↑ а б Un clamoroso ritorno, Bob Manno ad Asiago. gazzetta.it. 5 листопада 1998. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 22 грудня 2008.
  5. ↑ Bob Manno neuer Trainer in Augsburg (нім.). Spiegel on-line. 17 квітня 1999. Процитовано 26 грудня 2008.
  6. ↑ ERC Ingolstadt beurlaubt Trainer Bob Manno (нім.). Donau Kurier. 8 лютого 2010. Архів оригіналу за 11 лютого 2010. Процитовано 9 квітня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боб_Манно&oldid=35973749