Чемпіонат світу з хокею із шайбою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат світу з хокею із шайбою
Чемпіонат світу з хокею із шайбою
Вид спорту Хокей із шайбою
Засновано 1920
Кількість команд 16
Країна(и) Міжнародні змагання
Поточний чемпіон Flag of Finland.svg Фінляндія
Офіційний сайт www.iihf.com

Чемпіонат світу з хокею із шайбою — щорічне змагання, яке організовується Міжнародною Федерацією хокею із шайбою з 1920 року. Спочатку турнір проводився в рамках Олімпійських ігор (у 1920 році в рамках літніх ігор, в 1924 і 1928 спільно з зимовими іграми). З 1930 року змагання стало щорічним за винятком 1940 — 1946 років через Другу світову війну і 1980, 1984, 1988 років через Зимові Олімпійські ігри. Аж до 1968 року в роки проведення Олімпіади Олімпійський турнір з хокею з шайбою вважався також чемпіонатом світу. До 1991 в рамках чемпіонату світу проходили також чемпіонати Європи з хокею.

Чинний чемпіон[ред. | ред. код]

Чинним чемпіоном світу з хокею є збірна Фінляндії.

Історія турніру[ред. | ред. код]

Передмова[ред. | ред. код]

Міжнародна федерація хокею із шайбою заснована 15 травня 1908 року у Парижі. Статутний договір підписали представники Бельгії, Великої Британії, Франції та Швейцарії. Пізніше того ж року до організації приєдналася Богемія. Першим змаганням під орудою федерації став чемпіонат Європи, проведений 1910 року.

У Північній Америці в 1917 році було зановано Національну хокейну лігу.

1920–1928: дебют на Олімпійських іграх[ред. | ред. код]

Хокей дебютував на Літніх Олімпійських іграх 1920 він також став першим офіційним чемпіонатом світу. Другий та третій чемпіонат відбулись вже на перших Зимових олімпійських іграх в Шамоні 1924, а згодом і на других в Санкт-Моріці.[1][2] Треба відзначити той факт, що збірну Канади презентували не національна збірна, а аматорські клуби переможці Кубка Аллана. Така система відбору для канадців зберігалась до 1963 року.

1930–1953: панування канадців[ред. | ред. код]

Як окремий турнір чемпіонат відбувся в 1930 одразу в трьох містах, вчетверте титул здобули канадці.[3][4] Шоста світова першість знову відбулась під час Зимових Олімпійських ігор в Лейк-Плесіді.[5][6] Канадську гегемонію в 1933 перервали американці в Празі та британці в складі яких зіграли колишні канадці на Зимовій Олімпіаді 1936.

До Другої світової війни канадська збірна ще тричі святкувала перемогу на світових форумах. Під час Другої світової війни чемпіонати світу не відбувались.

Перша світова першість після війни в Празі подарувала нового чемпіона збірну Чехословаччину. На V Зимових Олімпійських іграх в швейцарському Санкт-Моріц канадці відновили статус-кво але через рік Чехословаччина вдруге здобула титул чемпіонів. Наступні три першості були за «родоначальниками» хокею канадцями.

Чемпіонат 1953 пройшов без участі багаторазових чемпіонів канадців і золото вперше здобули шведи.

1954–1962: протистояння Канада-СРСР[ред. | ред. код]

У 1954 на чемпіонатах світу дебютує збірна СРСР під керівництвом головного тренера Аркадія Чернишова і одразу здобуває золото. Таким чином радянська збірна стала п'ятою яка здобула золото світових першостей. У 1955 канадці здобувають шістнадцяте світове золото перемагаючи СРСР у вирішальному матчі з рахунком 5–0.[7] На Олімпійських іграх 1956 в італійському Кортіна-д'Ампеццо СРСР перемагає Канаду з рахунком 2–0 і вдруге стає чемпіоном,[8] канадці в підсумку лише треті.

Через угорські події канадці та американці відмовились від участі в чемпіонаті, який вперше приймала Москва. Досить несподівано шведи вдруге виграли чемпіонат. Також на цьому чемпіонаті було встановлено рекорд відвідуванності для відкиритих арен 55,000 глядачів на стадіоні «Лужники», цей рекорд був побитий на чемпіонаті 2010. Матч-відкриття 74-го чемпіонату світу з хокею відбувся на Фельтінс-Арені у Гельзенкірхені 7 травня між збірними Німеччиною та США. З цієї нагоди, була збільшення місткість стадіону (стадіон вміщував 76152 глядачів).[9]

Канадці двічі поспіль здобули золото в 1958 і 1959, Зимові Олімпійські ігри 1960 виграла збірна США, це друге золото американців на світових форумах. Два наступних чемпіоната виграли відповідно канадці (19-й титул) та шведи (3-й титул).

1963–1976: домінування СРСР[ред. | ред. код]

Треті золоті нагороди світової першості радянська збірна здобула в 1963. Не стали винятком і Олімпійські ігри 1964 в австрійському Інсбруці. Після подій в Чехословаччині 1968 року черговий чемпіонат перенесли з Праги в Стокгольм але канадці які до цього часу вже почали надсилати збірну складену з аматорів зажадали такі саме дії і від основних конкурентів СРСР, Швеції та Чехословаччини. Зрештою ІІХФ відмовила визнати статус «профі» за європейськими збірними, а канадці почали бойкотувати світові першості аж до 1977 року. Панування ж збірної СРСР після рішення канадців тільки посилилось, за цей час лише двічі збірна Чехословаччини спромоглась перервати гегемонію радянської збірної в 1972 та 1976 роках.

З 1976 чемпіонат почав проходити окремо від хокейного Олімпійського хокейного турніру, а з 1980 по 1988 взагалі не відбувався в рік Олімпіад.

1976–1987: перші «профі» на світових першостях[ред. | ред. код]

Президент ІІХФ Гюнтер Сабецкі за сприяння якого був започаткований Кубок Канади також ухвалив революційне рішення про допуск гравців професійних північно-американських ліг до участі в чемпіонатах світу. У 1976 цим скористалась збірна США,а наступного року збірна Канади відновила свою участь на світовому рівні правда поступившись збірній СРСР з загальним рахунком 2–19, а чемпіоном вп'яте стала збірна Чехословаччини.

Допущення професіоналів підвищив перстиж чемпіонату але збірна СРСР залишається головним тріумфатором з 1978 по 1983 з п'яти чемпіонатів вони виграють всі. Зламним став чемпіонат 1985, який пройшов в Празі. Збірна СРСР на попередньому етапі здобула сім перемог з загальною різницею шайб 52–7. На другому етапі вже в першому матчі програють господарям 1–2, а в другому турі зазнають поразки і від канадців 1–3. Таким чином канадці вперше після 1962 здобувають срібло чемпіонату, а радянська збірна лише бронзу.

На домашньому чемпіонаті в Москві в 1986 СРСР бере переконливий реванш здобувши в десяти матчах десять перемог.

Наступна першість 1987 року принесла нового чемпіона світу, збірна Швеції після 25-річної перерви здобула золото, розгромивши канадців 9–0 в останньому турі за однакової кількості з СРСР вони мали кращу різницю +9 проти +1 в радянської збірної.

1989–1992: падіння залізної завіси[ред. | ред. код]

У 1989 році радянські та чехословацькі хокеїсти офіційно отримали право виступати в НХЛ. Першим грацем СРСР в НХЛ став Сергій Пряхін. П'ятірка Ларіонова майже повним складом отримала право виступати закордоном. Але до цього вони ще допоможуть збірній СРСР здобути два золота в 1989 та 1990. У 1991 в рамках чемпіонату світу востаннє пройшов чемпіонат Європи, який після цього скасували. А на чемпіонатах світу 1991 та 1992 років двічі поспіль золото здобувають шведи, причому в 1992 збірна Росії, яка стала правонаступником СРСР не потрапила навіть до четвірки найкращих, четверте місце несподівано посіли швейцарці.

1993–наш час[ред. | ред. код]

Своє перше золото здобуває російська збірна в 1993 році. Наступного року після 33-річної перерви титул чемпіона повертає собі збірна Канади. Збірна Фінляндії вперше в своій історії стає чемпіоном світу (1995 рік).[10] Чехи вже традиційно в Відні оформлюють своє перше чемпіонство (вони є правонаступниками Чехословаччини). Таким чином формується велика хокейна шістка: Канада, Росія, Швеція, Фінляндія і США,[11] яка домінує на першостях світу.

До 2002 року ще по чемпіонському титулу здобудуть канадці та шведи і ще тричі чехи, а чемпіонат 2002 року несподівано виграють словаки, які в фіналі долають росіян 4–3. У складі словаків серед чемпіонів був і уродженець України Петер Бондра.

Канадці тріумфують на першостях 2003 і 2004, їх головні конкуренти — росіяни взагалі в цей час лишаються за межами чільної трійки. Наступні три чемпіонати послідовно виграють чехи, шведи та канадці (останні виграють на батьківщині головних конкурентів росіян).[12]

Першість 2008 року вперше проходила в Канаді і тепер вже росіяни після 15-річної перерви здобувають золото здолавши канадців в овертаймі 5–4,[13] а наступного року виграють вдруге поспіль цього разу в основний час 2–1.

Турнір 2010 року як вже зазначалось вище ознаменувався новим глядацьким рекордом, а також шостим чемпіонським титулом збірної Чехії, яка здолала росіян 2–1.[14]

Першість 2011 вперше приймала Словаччина. Фіни вдруге тріумфували обігравши шведів 6–1. Росіяни здобули бронзові нагороди.[15]

Чемпіонат 2012, як і наступний пройшов у Фінляндії і Швеції, змінювались тільки господарі. У 2012 росіяни здолали словаків 6–2, чехи бронзові призери.[16] У 2013 шведи здолали швейцарців 5–1 (після ЧС-1986, де СРСР став чемпіоном це другий випадок коли господарі стали чемпіонами), збірна США бронзовий призер.[17]

Білорусь вперше приймала чемпіонат світу в 2014. Росіяни здобули свій п'ятий титул, а разом з СРСР це 27-й титул, перегравши фінів з рахунком 5–2, третє місце посіли шведи.

У 2015 та 2016 турнір виграють канадці, їх успіх також двічі повторили шведи в 2017 та 2018 роках, причому у фіналі 2017 року «Три корони» здолали саме канадців.

У 2019 році після восьмирічної перерви і знову, як і 2011 в Словаччині, чемпіонами стали фіни, які здолали в фінальному матчі канадців 3–1.[18] Росіяни стали бронзовими призерами здолавши чехів по булітах.

Структура чемпіонату[ред. | ред. код]

17 вересня 2010 в Порторожі, під час конгресу IIHF було прийнято рішення про зміну розіграшу чемпіонату світу в елітному дивізіоні. Попередній етап розігруватися не буде, а в кваліфікації учасники будуть розбиті на дві групи по вісім команд, по чотири з яких будуть виходити у фінальний етап (плей-оф). На етапі чвертьфіналів, команди будуть грати проти команд іншої групи за такою схемою: А1 проти B4, А2 проти В3, A3 проти В2 і А4 проти В1. Команди, що зайняли останні місця в групах вибувають до першого Дивізіону. Команди, що посіли з 5 по 8 місця в групах, більше матчів на чемпіонаті не грають. Ці зміни набули чинності з чемпіонату світу 2012 року.

Призери чемпіонатів світу з хокею із шайбою серед чоловіків, дивізіон А[ред. | ред. код]

  *   Проведені в рамках літніх Олімпійських Ігор (1920)
  *   Проведені в рамках зимових Олімпійських Ігор (1924 — 1968)
Рік Місце і країна проведення Gold medal icon.svg Чемпіони Silver medal icon.svg 2-е місце Bronze medal icon.svg 3-є місце
1920 Антверпен Бельгія Бельгія Canadian Red Ensign (1868–1921).svg Канада (1) Flag of the United States (1912-1959).svg США Чехословаччина Чехословаччина
1924 Шамоні Франція Франція Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (2) Flag of the United States (1912-1959).svg США Велика Британія Велика Британія
1928 Санкт-Моріц Швейцарія Швейцарія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (3) Швеція Швеція Швейцарія Швейцарія
1930 Шамоні
Відень
Берлін
Франція Франція
Австрія Австрія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (4) Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина Швейцарія Швейцарія
1931 Криниця-Здруй Польща Польща Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (5) Flag of the United States (1912-1959).svg США Австрія Австрія
1932 Лейк-Плесід Flag of the United States (1912-1959).svg США Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (6) Flag of the United States (1912-1959).svg США Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
1933 Прага Чехословаччина Чехословаччина Flag of the United States (1912-1959).svg США (1) Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада Чехословаччина Чехословаччина
1934 Мілан Flag of Italy (1861–1946).svg Італія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (7) Flag of the United States (1912-1959).svg США Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Німеччина
1935 Давос Швейцарія Швейцарія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (8) Швейцарія Швейцарія Велика Британія Велика Британія
1936 Гарміш-Партенкірхен Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Німеччина Велика Британія Велика Британія (1) Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада Flag of the United States (1912-1959).svg США
1937 Лондон Велика Британія Велика Британія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (9) Велика Британія Велика Британія Швейцарія Швейцарія
1938 Прага Чехословаччина Чехословаччина Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (10) Велика Британія Велика Британія Чехословаччина Чехословаччина
1939 Цюрих
Базель
Швейцарія Швейцарія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (11) Flag of the United States (1912-1959).svg США Швейцарія Швейцарія
1947 Прага Чехословаччина Чехословаччина Чехословаччина Чехословаччина (1) Швеція Швеція Австрія Австрія
1948 Санкт-Моріц Швейцарія Швейцарія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (12) Чехословаччина Чехословаччина Швейцарія Швейцарія
1949 Стокгольм Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина (2) Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (13) Flag of the United States (1912-1959).svg США
1950 Лондон Велика Британія Велика Британія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (13) Flag of the United States (1912-1959).svg США Швейцарія Швейцарія
1951 Париж Франція Франція Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (14) Швеція Швеція Швейцарія Швейцарія
1952 Осло Норвегія Норвегія Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (15) Flag of the United States (1912-1959).svg США Швеція Швеція
1953 Цюрих
Базель
Швейцарія Швейцарія Швеція Швеція (1) ФРН ФРН Швейцарія Швейцарія
1954 Стокгольм Швеція Швеція Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР (1) Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада Швеція Швеція
1955 Крефельд
Дортмунд
Кельн
ФРН ФРН Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада (16) Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Чехословаччина Чехословаччина
1956 Кортіна-д'Ампеццо Італія Італія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (2) Flag of the United States (1912-1959).svg США Canadian Red Ensign (1921–1957).svg Канада
1957 Москва Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Швеція Швеція (2) Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Чехословаччина Чехословаччина
1958 Осло Норвегія Норвегія Canadian Red Ensign (1957–1965).svg Канада (17) Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Швеція Швеція
1959 Прага
Братислава
Чехословаччина Чехословаччина Canadian Red Ensign (1957–1965).svg Канада (18) Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Чехословаччина Чехословаччина
1960 Скво-Веллі US flag 49 stars.svg США US flag 49 stars.svg США (2) Canadian Red Ensign (1957–1965).svg Канада Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
1961 Женева
Лозанна
Швейцарія Швейцарія Canadian Red Ensign (1957–1965).svg Канада (19) Чехословаччина Чехословаччина Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
1962 Колорадо-Спрінгс
Денвер
Flag of the United States.svg США Швеція Швеція (3) Canadian Red Ensign (1957–1965).svg Канада США США
1963 Стокгольм Швеція Швеція Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (3) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1964 Інсбрук Австрія Австрія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (4) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1965 Тампере Фінляндія Фінляндія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (5) Чехословаччина Чехословаччина Швеція Швеція
1966 Любляна Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg Югославія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (6) Чехословаччина Чехословаччина Канада Канада
1967 Відень Австрія Австрія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (7) Швеція Швеція Канада Канада
1968 Гренобль Франція Франція Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (8) Чехословаччина Чехословаччина Канада Канада
1969 Стокгольм Швеція Швеція Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (9) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1970 Стокгольм Швеція Швеція Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (10) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1971 Берн
Женева
Швейцарія Швейцарія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (11) Чехословаччина Чехословаччина Швеція Швеція
1972 Прага Чехословаччина Чехословаччина Чехословаччина Чехословаччина (3) Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Швеція Швеція
1973 Москва Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (12) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1974 Гельсінкі Фінляндія Фінляндія Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (13) Чехословаччина Чехословаччина Швеція Швеція
1975 Мюнхен
Дюссельдорф
ФРН ФРН Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (14) Чехословаччина Чехословаччина Швеція Швеція
1976 Катовіце Польща Польща Чехословаччина Чехословаччина (4) Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Швеція Швеція
1977 Відень Австрія Австрія Чехословаччина Чехословаччина(5) Швеція Швеція Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
1978 Прага Чехословаччина Чехословаччина Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (15) Чехословаччина Чехословаччина Канада Канада
1979 Москва Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР (16) Чехословаччина Чехословаччина Швеція Швеція
1981 Гетеборг
Стокгольм
Швеція Швеція СРСР СРСР (17) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1982 Гельсінкі
Тампере
Фінляндія Фінляндія СРСР СРСР (18) Чехословаччина Чехословаччина Канада Канада
1983 Дюссельдорф
Дортмунд
Мюнхен
Flag of Germany.svg ФРН СРСР СРСР (19) Чехословаччина Чехословаччина Канада Канада
1985 Прага Чехословаччина Чехословаччина Чехословаччина Чехословаччина (6) Канада Канада СРСР СРСР
1986 Москва СРСР СРСР СРСР СРСР (20) Швеція Швеція Канада Канада
1987 Відень Австрія Австрія Швеція Швеція (4) СРСР СРСР Чехословаччина Чехословаччина
1989 Стокгольм
Седертельє
Швеція Швеція СРСР СРСР (21) Канада Канада Чехословаччина Чехословаччина
1990 Берн
Фрібур
Швейцарія Швейцарія СРСР СРСР (22) Швеція Швеція Чехословаччина Чехословаччина
1991 Турку
Гельсінкі
Тампере
Фінляндія Фінляндія Швеція Швеція (5) Канада Канада СРСР СРСР
1992 Прага
Братислава
Чехословаччина Чехословаччина Швеція Швеція (6) Flag of Finland.svg Фінляндія Чехословаччина Чехословаччина
1993 Дортмунд
Мюнхен
Німеччина Німеччина Flag of Russia (1991–1993).svg Росія (1) Швеція Швеція Чехія Чехія
1994 Больцано
Канацеї
Мілан
Італія Італія Канада Канада (20) Flag of Finland.svg Фінляндія Швеція Швеція
1995 Стокгольм
Євле
Швеція Швеція Flag of Finland.svg Фінляндія (1) Швеція Швеція Канада Канада
1996 Відень Австрія Австрія Flag of the Czech Republic.svg Чехія (1) Канада Канада США США
1997 Гельсінкі
Турку
Тампере
Фінляндія Фінляндія Канада Канада (21) Швеція Швеція Flag of the Czech Republic.svg Чехія
1998 Цюрих
Базель
Швейцарія Швейцарія Швеція Швеція (7) Flag of Finland.svg Фінляндія Flag of the Czech Republic.svg Чехія
1999 Осло
Ліллегаммер
Хамар
Норвегія Норвегія Flag of the Czech Republic.svg Чехія (2) Flag of Finland.svg Фінляндія Швеція Швеція
2000 Санкт-Петербург Росія Росія Flag of the Czech Republic.svg Чехія (3) Flag of Slovakia.svg Словаччина Flag of Finland.svg Фінляндія
2001 Кельн
Ганновер
Нюрнберг
Німеччина Німеччина Flag of the Czech Republic.svg Чехія (4) Flag of Finland.svg Фінляндія Швеція Швеція
2002 Гетеборг
Карлстад
Єнчопінг
Швеція Швеція Словаччина Словаччина (1) Flag of Russia.svg Росія Швеція Швеція
2003 Гельсінкі
Тампере
Турку
Фінляндія Фінляндія Flag of Canada (Pantone).svg Канада (22) Flag of Sweden.svg Швеція Flag of Slovakia.svg Словаччина
2004 Прага
Острава
Чехія Чехія Flag of Canada (Pantone).svg Канада (23) Flag of Sweden.svg Швеція Flag of the United States.svg США
2005 Інсбрук
Відень
Австрія Австрія Flag of the Czech Republic.svg Чехія (5) Flag of Canada (Pantone).svg Канада Flag of Russia.svg Росія
2006 Рига Латвія Латвія Flag of Sweden.svg Швеція (8) Flag of the Czech Republic.svg Чехія Flag of Finland.svg Фінляндія
2007 Москва
Митищі
Росія Росія Flag of Canada (Pantone).svg Канада (24) Фінляндія Фінляндія Flag of Russia.svg Росія
2008 Галіфакс
Квебек
Канада Канада Flag of Russia.svg Росія (2) Flag of Canada (Pantone).svg Канада Фінляндія Фінляндія
2009 Клотен
Берн
Цюрих
Швейцарія Швейцарія Flag of Russia.svg Росія (3) Flag of Canada (Pantone).svg Канада Flag of Sweden.svg Швеція
2010 Кельн
Мангейм
Гельзенкірхен
Німеччина Німеччина Flag of the Czech Republic.svg Чехія (6) Flag of Russia.svg Росія Flag of Sweden.svg Швеція
2011 Братислава
Кошице
Словаччина Словаччина Flag of Finland.svg Фінляндія (2) Flag of Sweden.svg Швеція Flag of the Czech Republic.svg Чехія
2012 Гельсінкі
Стокгольм
Фінляндія Фінляндія
Швеція Швеція
Flag of Russia.svg Росія (4) Flag of Slovakia.svg Словаччина Flag of the Czech Republic.svg Чехія
2013 Стокгольм
Мальме
Турку
Швеція Швеція
Фінляндія Фінляндія
Flag of Sweden.svg Швеція (9) Flag of Switzerland.svg Швейцарія Flag of the United States.svg США
2014 Мінськ Білорусь Білорусь Flag of Russia.svg Росія (5) Flag of Finland.svg Фінляндія Flag of Sweden.svg Швеція
2015 Прага
Острава
Чехія Чехія Flag of Canada (Pantone).svg Канада (25) Flag of Russia.svg Росія Flag of the United States.svg США
2016 Санкт-Петербург
Москва
Росія Росія Flag of Canada (Pantone).svg Канада (26) Flag of Finland.svg Фінляндія Flag of Russia.svg Росія
2017 Кельн
Париж
Німеччина Німеччина
Франція Франція
Flag of Sweden.svg Швеція (10) Flag of Canada (Pantone).svg Канада Flag of Russia.svg Росія
2018 Копенгаген
Гернінг
Данія Данія Flag of Sweden.svg Швеція (11) Flag of Switzerland.svg Швейцарія Flag of the United States.svg США
2019 Братислава
Кошице
Словаччина Словаччина Flag of Finland.svg Фінляндія (3) Flag of Canada (Pantone).svg Канада Flag of Russia.svg Росія
2020 Цюрих
Лозанна
Швейцарія Швейцарія
2021 Мінськ
Рига
Білорусь Білорусь
Латвія Латвія
2022 Гельсінкі
Тампере
Фінляндія Фінляндія
2023 Санкт-Петербург Росія Росія
2024
Чехія Чехія
2025
Данія Данія
Швеція Швеція

Примітки

  1. Всі Олімпійські хокейні турніри з 1920 по 1968 рр. також вважалися чемпіонатами світу.
  2. На турнірі Олімпійських ігор 1964 р., підрахунок очок для Олімпійських медалей проводився окремо від чемпіонату світу.
  3. У 1980, 1984 і 1988 рр. (роки Олімпійських ігор) чемпіонати світу не проводилися.
  4. У графі "місце проведення" зазначено лише місце проведення основного турніру.

Загальна кількість медалей[ред. | ред. код]

За всю історію чемпіонатів світу тільки 8 країн ставали володарями золотих медалей. Ще трьом збірним вдавалося завоювати медалі меншої вартості. Найбільшу кількість чемпіонських титулів завоювали збірна Канади — 26 разів, збірна СРСР — 22 рази (разом з перемогами збірної Росії - 27 титулів). Найбільшу загальну кількість медалей вдалося завоювати збірній Канади.

Країна Золото Срібло Бронза Всього медалей
Росія Росія
СРСР СРСР
 
5
22
27
3
7
10
5
5
10
13
34
47
Канада Канада 26 15 9 50
Чехія Чехія
Чехословаччина Чехословаччина
 
6
6
12
1
12
13
4
16
19
10
34
44
Швеція Швеція 11 18 17 46
Фінляндія Фінляндія 3 8 3 14
США США 2 9 8 19
Велика Британія Велика Британія 1 2 2 5
Словаччина Словаччина 1 2 1 3
Швейцарія Швейцарія 0 3 8 11
Німеччина Німеччина 0 2 2 4
Австрія Австрія 0 0 2 2

* Країни, виділені курсивом більше не виступають на Чемпіонатах світу.
** Росія успадкувала членство СРСР в міжнародній федерації хокею, так само і Чехія — Чехословаччини, тому офіційна статистика для цих країн загальна.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Збірна Великої Британії, яка виграла Чемпіонат світу в рамках Зимової Олімпіади 1936 року, складалася з канадців.
  • Стати чемпіонами світу на своєму полі змогли тільки чотири збірні вісім разів: по три рази нині не існуючі збірні Чехословаччини (1947, 1972, 1985) і СРСР (1973, 1979, 1986) і по одному разу збірні США (1960, на Зимовій Олімпіаді) та Швеції на чемпіонаті світу 2013 року. При цьому найгірший результат збірної Росії за всю історію — 11 місце був зафіксований на чемпіонаті 2000 року в Санкт-Петербурзі.
  • Попри те, що Канада є родоначальником хокею і однією з найсильніших хокейних держав, до 2008 року (року 100-річчя хокею) чемпіонат світу ніколи не проходив у цій країні.
  • В іншій «великий» хокейній країні — США, першість світу також проходила лише одного разу в 1962 році. Ще двічі чемпіонати світу проводилися в США в рамках зимових Олімпійських ігор 1932 і 1960 років, так як на той момент в олімпійські роки окремих чемпіонатів світу не проводилося.
  • Всі інші чемпіонати світу проводилися в Європі.
  • Найбільше число разів чемпіонат світу як самостійний турнір (без урахування олімпійських турнірів, станом на 2019 рік) приймала Швеція (11 разів), Чехія (10 разів, включаючи Чехословаччину — 8), Німеччина (9 разів), Фінляндія (8 разів), Швейцарія (8 разів), Росія (7 разів, включаючи СРСР — 4), Австрія (6 разів).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Szemberg, Szymon; Podnieks, Andrew (2008). Story #53–Harry Watson scores at will in Olympics. International Ice Hockey Federation. Процитовано 1 March 2009. 
  2. 1928 – Winter Olympics II (St. Moritz, Switzerland). The Sports Network. Архів оригіналу за 3 September 2009. Процитовано 10 March 2009. 
  3. International hockey timeline. International Ice Hockey Federation. Процитовано 10 March 2009. 
  4. Holland, Dave (2008). Canada on Ice; The World Hockey Championships, 1920–2008. Canada On Ice productions. с. 30–31. ISBN 978-0-9808936-0-1. 
  5. Holland, Dave (2008). Canada on Ice; The World Hockey Championships, 1920–2008. Canada On Ice productions. с. 34–35. ISBN 978-0-9808936-0-1. 
  6. 1932 – Winter Olympics III (Lake Placid, United States). The Sports Network. Архів оригіналу за 3 September 2009. Процитовано 10 March 2009. 
  7. Szemberg, Szymon; Podnieks, Andrew (2008). Story #94–Penticton Vees defeat Soviets to reclaim World Championship gold. International Ice Hockey Federation. Процитовано 10 March 2009. 
  8. Szemberg, Szymon; Podnieks, Andrew (2008). Story #25–Soviet Union win their first Olympics, starting a new hockey era. International Ice Hockey Federation. Процитовано 10 March 2009. 
  9. More fans at opening game. IIHF. Процитовано 5 March 2010. 
  10. Szemberg, Szymon; Podnieks, Andrew (2008). Story #45–Luc Robitaille the hero as Canada wins first World Championship in 33 years. International Ice Hockey Federation. Процитовано 11 March 2009. 
  11. Lapointe, Joe (11 February 2002). Olympics: Hockey; N.H.L. and Its Teams Send Players to Bench. The New York Times. Процитовано 11 March 2009. 
  12. Canada wins world hockey championship. CBC Sports. 13 May 2007. Процитовано 11 March 2009. 
  13. Russia beats Canada 5–4 in overtime to win world title. International Herald Tribune. 19 May 2008. Процитовано 11 March 2009. 
  14. WHC: Czechs upset Russia for gold; Sweden takes bronze. The Sports Network. Associated Press. 23 May 2010. Архів оригіналу за 26 May 2010. Процитовано 23 May 2010. 
  15. Finland defeats Sweden for gold at World Hockey Championship. The Sports Network. Associated Press. 15 May 2011. Архів оригіналу за 18 May 2011. Процитовано 15 May 2011. 
  16. Chris Johnston (20 May 2012). Russia cruises to world championship gold. Ottawa Citizen. Архів оригіналу за 30 May 2012. Процитовано 20 May 2012. 
  17. Sweden defeats Switzerland to win Worlds Gold at Home. The Sports Network. 19 May 2013. Архів оригіналу за 8 June 2013. Процитовано 19 May 2013. 
  18. Podnieks, Andrew (26 May 2019). Finns repeat in Slovakia. International Ice Hockey Federeation. IIHF. Процитовано 26 May 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]