Борець східний

Борець східний (Aconitum orientale) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Тоя (Aconitum) родини Жовтецеві (Ranunculaceae).

Поширення та екологія

Ареал виду охоплює Туреччину, Азербайджан та Північний Кавказ.

Виростає по сирих галявинах у гірсько-лісовому та субальпійському поясі.

Ботанічний опис

Стебло висотою до 2 м, пряме, міцне, злегка ребристе, голе, в нижній частині товщиною до 8 мм.

Прикореневе листя довжиною до 10-15 см, шириною до 20 см, пальчасто п'яти-семироздільні, з широкими клиноподібними частками, з яких кожна ділиться на 3 часточки, на довгих (до 20 см) черешках. Стеблове листя формою нагадують прикореневі.

Суцвіття — щільна, багатоквіткова верхівкова кисть, у нижній частині гілляста. Квітки білі, жовті, рідше блідо-фіолетові, на коротких, зігнутих квітконіжках з двома приквітничками. Шолом вузький, конічно-циліндричний, висотою 15-26 мм, шириною у верхній частині 2-3 мм, у середній — 4-5 мм і 10-14 мм на рівні видатного вперед носика. Бічні частки оцвітини округло-трикутні, довжиною 6-10 мм, шириною 7-10 мм; нижні частки оцвітини нерівні, довжиною 6-10 мм, шириною, відповідно, 2-3 і 4-5 мм. Нектарник з дуже тонким, майже кільцеподібно загнутим шпорцем та невеликою виїмчастою губою; тичинки голі, із середини раптом розширені або з зубцем з кожного боку; зав'язали числа трьох, голі, рідше опушені.

Плоди чорні.

Значення та застосування

Худобою не поїдається. Суцвіття та плоди у невеликих кількостях поїдаються козами. При підкошуванні не відростає чи відростає погано. На випас, особливо на сирих місцях, реагує негативно.

Коріння використовували для отруєння щурів та мишей.

Таксономія

Вид Борець східний входить до роду Борець (Aconitum) трибі Delphinieae сімейства Жовтецеві (Ranunculaceae) порядку Жовтецевоцвіті (Ranunculales).

Література

• Флора СРСР: в 30 т. / гл. ред. В. Л. Комаров. — М. ; Л.: Вид-во АН СРСР, 1937. — Т.7 / ред. тома Б. К. Шишкін. — С. 203. — 792, XXVI с. — 5200 прим.
• Работнов Т. А. Кормові рослини сінокосів та пасовищ СРСР: у 3 т. / під ред. І. В. Ларіна. — М.; Л.: Сільгоспгіз, 1951. — Т. 2: Дводольні (Хлорантові — Бобові). — С. 355—356. — 948 с. — 10 000 прим.