Борислав сміється (фільм, 1927)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борислав сміється (Воскові королі)
Борислав сміється
Україномовний постер №1
Жанрдрама, екранізація
РежисерЙосип Рона
СценаристПав­ло Мир­го­родсь­кий
На основіБорислав сміється
У головних
ролях
ОператорРона Йозеф Іванович
ХудожникВасиль Кричевсь­кий
Сергій Ху­дя­ков
КінокомпаніяВУФКУ (Одеса)
Мованімий (українські інтертитри)
КраїнаУРСР
Рік1927
IMDbID 11992426

«Борислав сміється» (інші назви «Вос­кові ко­ролі» та «Ко­ролі вос­ку») — український радянський втрачений німий художній фільм знятий 1927 року на кіностудії ВУФКУ Одеса.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Сюжет фільму заснований на однойменному романі українського письменника Івана Франка.

Прем'єра стрічки відбулась 16 грудня 1927 року в Києві та 11 липня 1930 в Москві.[1]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Режисером фільму виступив німецький кінематографіст Йосип Рона, сценаристом — Пав­ло Не­че­с (під псевдонімом Миргородський), а художниками-постановниками — Василь Кричевсь­кий та Сергій Ху­дя­ков.[1][2]

У ролях

[ред. | ред. код]

Сюжет

[ред. | ред. код]

У 70-х ро­ках ХІХ століття в Га­ли­чині, по­бли­зу міста Борислава відшу­ка­ли по­кла­ди «зем­ля­но­го вос­ку» (про­дукт наф­ти). У Бо­ри­славі зби­рається без­робітна бідно­та. Ха­зяї вста­нов­лю­ють же­б­раць­ку заробітну плат­ню. Се­ред робітників по­чи­нається страйк. Ма­теріаль­ною підтрим­кою у них є робітни­ча ка­са. Щоб зірва­ти страйк, ха­зяї че­рез най­манців ви­к­ра­да­ють робітни­чу ка­су. Тоді робітни­ки підпа­лю­ють підприємство[1][3].

Рецензії кінокритиків

[ред. | ред. код]

За словами Олега Ба­бишкіна «…в кра­щих епізо­дах — за­кла­ди­ни па­ла­цу, ра­да по­бра­тимів і роз­гляд па­лиць з за­руб­ка­ми — фільм вра­жав си­лою ре­алізму, ви­хо­див за межі по­ряд­ної ілю­с­т­рації до повісті. Ко­ли зва­жи­ти, що до ре­во­люції тво­ри І. Фран­ка бу­ли ча­с­то не­знані на Наддніпрянській Ук­раїні, це для ба­га­ть­ох бу­ло пер­ше знай­ом­ст­во з йо­го відо­мою повістю».[4]

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Борислав сміється. ВУФКУ (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  2. Філатов Антон. Іван Франко — найбільш екранізований український письменник [Архівовано 28 січня 2019 у Wayback Machine.]. cutinsight.com/ua/, 27.02.2015
  3. Ано­то­ва­ний ка­та­лог фільмів, ви­роб­ле­них на Одеській кіно­с­тудії ху­дожніх фільмів та на інших студіях та об'єднан­нях в Одесі у 1917—2004 ро­ках. — Оде­са. — 2004. — С. 72.
  4. Ба­бишкін О. Ук­раїнська літе­ра­ту­ра на ек­рані. — К.: Ра­дянсь­кий пись­мен­ник, 1966. — С. 41.

Посилання

[ред. | ред. код]