Портал:Український кінематограф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Український кінематограф
Проект  |  Портал



редагувати
  Український кінематограф
Mykolajchuk I 3.jpg

Украї́нський кінемато́граф  — цим терміном позначають кіноіндустрію України.

У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші кінозйомки — зафільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року в готелі «Франція» (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки. 9 січня 1894 винахід демонструвався на 6-му засіданні секції фізики ІХ з'їзду російських натуралістів та лікарів у Москві. Нині знімальний апарат у фондах московського Політехнічного музею[1]

У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні — майже рік у рік з першим публічним кіносеансом у Парижі — Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі. У Львові 13 вересня 1896 розпочались регулярні кіносеанси французьких фільмів у Пасажі Гаусмана (проїзд Крива Липа), що тривали декілька днів.

Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка».::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Постер ОМКФ 2016.jpg

7-й Одеський міжнародний кінофестиваль проходив в Одесі з 15 по 23 липня 2016 року. Стрічку «Маргарита» французького режисера Ксав'є Джаннолі було обрано фільмом відкриття, а стрічку «План Меггі» американської режисерки Ребекки Міллер — фільмом закриття. Ведучою церемоній відкриття та закриття стала акторка та телеведуча Маша Єфросиніна. Журі Міжнародного конкурсу очолив британський режисер і сценарист Крістофер Гемптон, який отримав на кінофестивалі почесного «Золотого Дюка» за внесок у кіномистецтво.

Володарем Гран-прі «Золотий Дюк», якого визначають за результатами глядацького голосування, став британський фільм «Хто палає, палає, палає…» режисерки Чанії Баттон. Журі Міжнародного конкурсу визнало найкращим фільмом — румунську стрічку «Незаконні» Адріана Сітару, журі Національного конкурсу — стрічку «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка, журі Європейського документального конкурсу — стрічку «У Каліфорнії» Шарля Редона.

18 липня 2015 року, по завершенні 6-го Одеського міжнародного кінофестивалю, була оголошена дата проведення 7-го — 15-23 липня 2016 року.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
Ukrainian related actors actress.jpg
редагувати
 Crystal Clear talk.png Повнометражні художні фільми України
Ломбард фільм 2014 постер.jpeg

Ломбард — пригодницько-кримінальний фільм Любомира Левицького. Прем'єра в Україні відбулась 19 вересня 2013 року.

Місце дії відбувається в наші дні в абстрактному місті Лемберг. Картина складається з трьох сюжетних ліній, які хитро переплітаються між собою.

Lombard.film.jpg

Головні герої — двоє лембергських хлопців, Марк і Яша (Денис Нікіфоров і Павло Піскун), добре знають вулицю і вміють отримувати від неї все, що треба для життя. Марка називають благородним бандитом, а Яша навпаки все вирішує за допомогою інтелекту. Пройшовши складні перипетії в юності, брати починають шукати стабільність. Саме у один з таких днів вони отримують звістку про спадок. Ним виявляється відомий в місті ломбард, а його власником на даний момент є їх рідний дядько Фелікс..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Короткометражні художні фільми України

Жовта квітка для месьє Бурійона- українсько-французький короткометражний фільм режисерки Лариси Артюгіної спродюсований французькою асоціацією Cine Fac та українською організацією Wiz-Art. Прем’єра фільму відбулася в Кишеневі 25 травня 2012 року у рамках Фестивалю «Тандем» (Кишинів, Молдова).

Французький письменник-антиглобаліст прибуває до Києва на презентацію своєї книжки. В аеропорту «Бориспіль» на нього чекає несподіванка. Замість молодої та симпатичної перекладачки письменника зустрічає її батько – міліціонер з не надто витонченими манерами. Відсутність спільної мови спричиняє комічні ситуації та конфлікти між чоловіками. Втім, несподівано вони знаходять спільну тему.

Проект фільму було обрано переможцем Українського конкурсу сценаріїв короткометражних фільмів за участю компетентного журі у складі Любомира Госейко, Ігора Мінаєва та продюсерів проекту.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Телесеріали та телевізійні художні фільми України

«Оста́нній моска́ль» — український комедійний телесеріал, створений Миколою Куциком і Оленою Васильєвою. Прем'єра відбулась на телеканалі «1+1» 14 квітня 2015 року. Головні ролі в проекті, режисером якого виступив Семен Горов, зіграли Ігор Скрипко, Юрій Горбунов, Володимир Горянський, Назар Задніпровський і Галина Безрук.

За сюжетом, молодий юнак Валера, батько якого переховується від російського слідства та мафії, шукає притулку у свого дядька Івана, що живе в маленькому гуцульському селі Великі Вуйки в Україні.[2]

24 квітня 2015 року стало відомо, що канал «1+1» і «1+1 продакшн» розглядають можливість зйомок продовження серіалу «Останній москаль» і спецпроектів до нього..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Анімаційні фільми України
Kazaki-2-football.jpg

«Як козаки́ у футбо́л гра́ли» — мультфільм студії «Київнаукфільм», знятий у 1970, як другий із серії «Все про козаків».

Мультфільм розпочинається з того, що козаки чекають прибуття Грая, Ока і Тура з Лондона. Вони розповідають не тільки про місто, а про гру, яку вони там побачили — футбол. І козацький загін починає тренування, задля того, щоб здобути чемпіонський кубок з футболу в Англії. Троє козаків, котрі навчили азів футболу інших, збирають команду і вирушають на Захід. До речі, досить символічним є те, що вони складають зброю. Тобто це означає те, що потрібно припинити військові дії, а перемістити поля битв на футбольні баталії.

Козаки грають у трьох країнах Європи — Німеччина, Франція, Англія. Спочатку вони потрапляють у середньовічну Німеччину, де обігрують лицарів у сталевих обладунках, які користуються своєрідним стилем у грі в футбол — шикування «клином» (Panzerkeil) чи «свинею» («Schweinkof»). Існує версія, що козаки грали не з німцями, а зі шведськими вікінгами, яких перемогли з тим самим рахунком, що був зафіксований у грі збірної України проти збірної Швеції на Євро-2012..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Документальні фільми України

«Невідома Україна» — цикл документальних фільмів, що охоплює майже всю історію України від неоліту до прийняття незалежності.

«Хто не знає свого минулого, той не гідний свого майбутнього» — ці слова видатного українського поета Максима Рильського можуть бути епіграфом до унікального кіноциклу «Невідома Україна», що була створена Національною кінематекою України.

Був проведений кропіткий пошук в архівах, спецхранах, фондах наукових бібліотек, приватних зібраннях. Знайдено дуже рідкісні документи, збережені українською діаспорою та істориками багатьох країн світу. Уважний аналіз і порівняння даних дали змогу авторам поставити кожний фільм циклу на міцний фундамент незаперечних фактів.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії


нема підкатегорій
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Кінофестивалі України
Логотип кінофестивалю Харківський бузок.jpg

Харківський бузок (англ. Kharkov Siren Film Festival, рос. Харьковская сирень) — міжнародний кінофестиваль короткометражного кіно, який проводиться щорічно з 2009 року у м. Харкові. Почесним президентом кінофестивалю є французька актриса і письменниця Мілен Демонжо.

Назва пішла від назви книги відомої француженки Мілен Демонжо, мати якої родом з Харкова.

15 травня 2009 року відкрився Перший міжнародний кінофестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок».

Статуетки кінофестивалю

Переможцям кінофестивалю вручають статуетки у вигляді скляних гілок бузку, які видувають на замовлення у Львові, Харкові та Запоріжжі. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Міжнародні кінофестивалі за участі українців
66ème Festival de Venise (Mostra) Logo.jpg

Венеційський кінофестиваль (італ. Mostra Internazionale d’Arte Cinematografica) — найстаріший кінофестиваль у світі, заснований в 1932 році за ініціативи Беніто Муссоліні.

Проводиться щорічно у вересні на острові Лідо.

Головний приз — «Золотий лев».

Фестиваль було засновано 1932 року як кінематографічну частину Венеційського бієнале, виставки сучасного мистецтва, що вже існувала кілька років. Він і досі зберігає тодішню назву «Міжнародна виставка кінематографічного мистецтва» — або скорочено — Мостра (італійською — виставка).

За легендою, ідея кінофестивалю, яку ще Люм'єр визнав «другим винаходом кіно», належить генеральному секретареві Бієнале Антоніо Маірані. На те, щоб зібрати багато фільмів і глядачів в одному місці, його надихнув футбольний матч. Переповнені трибуни навели його на думку, чи не можна зробити щось аналогічне в царині мистецтва. Ідея виявилася вдалою, але перші роки основними глядачами була елегантна публіка, європейська аристократія, численні друзі графа Джузеппе Вольпі ді Мізурата, патрона фестивалю і першого президента Бієнале. Фестиваль був відомий не лише показами фільмів, а й балами та костюмованими прийомами, яким сприяла курортна атмосфера острова Лідо..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Кінотеатри та кіностудії України

«Україна» — кінотеатр, що розташований в центрі Києва на вул. Городецького, 5.

На місці сучасного кінотеатру «Україна» до війни був Кінний цирк, збудований у 1903 р. На місці знищеного під час війни цирку Крутикова 1964 року було збудовано будівлю кінотеатру «Україна», яка, сама по собі цікава за архітектурою, проте, на жаль, не вписується у забудову вулиці.

«Україна» має два зали: «Червоний», розрахований на 456 глядачів, і «Синій» — на 148 місць. Вони оснащені звукопоглинальними панелями, що створює додатковий комфорт при перегляді кіно. Екрани в залах виконані за новітніми технологіями. Кінозали обладнані комфортабельними кріслами іспанського виробництва з спецподставкамі для напоїв і повітряної кукурудзи, а також двомісними сидіннями «Love-seats».

Остання реконструкція була проведена 2001 року. Інтер'єр кінотеатру виконаний в стилі High-Tech на всіх його поверхах. Деякі куточки кінокомплексу стилізовані під класику кінематографа..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті


редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
DELIRIUM Director Ihor Podolchak 1.jpg

Подольча́к І́гор Володи́мирович (нар. 9 квітня 1962 року, Львів) — український режисер, сценарист, продюсер, художник та куратор сучасного мистецтва. Учасник та лауреат численних художніх міжнародних виставок в Україні та за кордоном. Співзасновник творчого об'єднання «Фонд Мазоха» та співавтор всіх його мистецьких акцій та проектів. Живе і працює у Києві та Львові.

Народився 9 квітня 1962 року у Львові в сім'ї інтелігентів — батько історик за освітою, мати — журналіст. Має двох доньок та трьох онуків. У 1979 році закінчив львівську середню школу № 9. Того ж року вступив на факультет «Інтер'єр та обладнання» Львівського Державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв), який закінчив з відзнакою у 1984 році. Разом з Подольчаком вчилися Олег Тістол, Павло Керестей та Микола Маценко. З 1984 по 1985 рік проходив службу у прикордонних війсках. З 1985 по 1986 рік працював у Художньому фонді Спілки художників України. Після 1986 року і до цього часу працює як вільний художник та куратор сучасного мистецтва. Брав участь у численних міжнародних виставках по всьому світу, лауреат багатьох з них, організував та провів ряд міжнародних виставок в Україні та за кордоном.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Актори
Alexei Gorbunov Odessa.jpg

Олексíй Сергі́йович Горбуно́в (нар. 29 жовтня 1961, Київ) — радянський і український актор театру та кіно. Народний артист України.

Олексій Сергійович Горбунов народився 29 жовтня 1961 року в Києві. Дитинство пройшло на масиві Русанівка. У 1978 році, відразу після закінчення школи не зміг вступити до Київського Театральний інститут імені Карпенка-Карого, оскільки не був комсомольцем. У 1978—1979 роках працював у театрі імені Лесі Українки монтувальником, підсобним робітником у костюмерному цеху. У театрі завдяки Аді Роговцевій познайомився з її чоловіком — актором і педагогом Костянтином Степанковим. У 1984 році році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Костянтина Степанкова). У своєму першому фільмі «Вантаж без маркування» Олексій почав зніматися в день вручення диплома.

З 1984 по 1995 рік — актор театру-студії кіноактора кіностудії імені Олександра Довженка. З весни 1985 року по 20 квітня 1987 року служив у лавах Радянської армії. У 1990-х роках працював приватним таксистом через кризу на кіностудії Довженка. Повернутися до зйомок у кіно допоміг режисер Володимир Попков, запросивши на роль блазня Шико в багатосерійний телефільм «Графиня де Монсоро»..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Режисери
ВП Юрий Ильенко.jpg

Ю́рій Гера́симович Іллє́нко (нар.18 липня 1936, Черкаси, УРСР — пом.15 червня 2010, с. Прохорівка, Канівський район, Черкаська область, Україна) — український політик, кінооператорТіні забутих предків»), кінорежисерКриниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу»), сценаристМріяти і жити», «Лісова пісня» — всього 47 кіносценаріїв). Батько актора і продюсера Пилипа Іллєнка (1977) та українського політика, члена ВО «Свобода» Андрія Іллєнка (1987).

Народився 1936 в Черкасах. Під час радянсько-німецької війни війни (1941) опинився з мамою й двома братами в самому серці Сибіру, селі Філіповці Ординського району на Обі (Російська Федерація). Молодший брат помер від виснаження. Повернення до спустошеної України 1944 було недовгим. У Черкасах не знайшлось достатньо дітлахів і вчителів, щоб відкрити другий клас, довелось удруге вчитися в першому, російськомовному. 1946 батько, демобілізований з фронту інженер-будівельник, завербувався на шкідливе виробництво скловати в Москву, щоб дати дітям освіту. Родина жила в бараці на території заводу «Ізопліт». Мати захворіла на туберкульоз. Юрій закінчив школу на робітничій околиці Москви і вступив у престижний Всесоюзний державний інститут кінематографії на операторський факультет, як і старший брат Вадим.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Сценаристи
Кавалерідзе І.jpg

Іва́н Петро́вич Кавалері́дзе (нар. 1 (13) квітня 1887(18870413), хутір Ладанський, нині Роменський район, Сумська область — пом. 3 грудня 1978, Київ) — український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, художник кіно. Народний артист УРСР (1969).

Народився в селянській сім'ї Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе (Кхварідзе) — сина Васо Кхварідзе, нащадка грузинського князівського роду, якого в середині 19 століття привіз в Україну московський генерал Ладонський після закінчення Кавказької війни.

Дитинство Івана Кавалерідзе минуло в селі Талалаївці Полтавської губернії (нині село Сильченкове Талалаївського району Чернігівської області).

1899 — закінчив початкову земську школу.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Продюсери
Александр Роднянский.jpg

Родня́нський Олекса́ндр Юхи́мович (нар.2 липня 1961, Київ) — український кінорежисер, кіно- і телевізійний продюсер, телевізійний менеджер. Двоюрідний брат та бізнес-партнер Бориса Фуксмана.

Народився в родині кінематографістів (його дід, Зіновій Роднянський був головним редактором Кіностудії документальних фільмів, батько — головним інженером, мати — Лариса Роднянська — директор кіностудії «Контакт» Спілки кінематографістів України)

У 1983 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (факультет кінорежисури)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Оператори

Лемешев Георгій (Юрій) Кирилович (19462014[3]) — радянський, український оператор комбінованих зйомок. Член Національної спілки кінематографістів України.

Народився 23 липня 1946 р. Працював механіком, асистентом оператора.

З 1972 р. — оператор комбінованих зйомок студії «Київнаукфільм».

Зняв стрічки: «Ритм задано світові» (1971. Приз V Всесоюзного кінофестивалю, Тбілісі, 1972), «Швидше, швидше, швидше» (1972, Приз, диплом і медаль Олімпійського комітету на Міжнародному кінофестивалі спортивних фільмів, Кортіна д'Ампеццо, Італія, 1973; Срібна медаль IV Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів, Одеса, 1972), «Комп'ютер і загадка Леонардо» (1973, Приз XII Міжнародного кінофестивалю науково-фантастичних фільмів, Трієст, Югославія, 1975, Перша премія і диплом Академії Наук АзРСР VII Всесоюзного кінофестивалю, Баку, 1974), «Стрільба з лука» (1973, Срібна медаль і приз V Всесоюзного фестивалю спортивних фільмів, Таллінн, 1974), «Наступ на рак» (1974. Золота медаль і Перший приз Міжнародного кінофестивалю по охороні здоров'я, Варна, Болгарія, 1976; Перша премія VII Всесоюзного кінофестивалю, Кишинів, 1975), «Біосфера» (1974, Гран-прі Міжнародного кінофестивалю конгресу УНІАТЕК, Мілан, Італія, 1974), «Подвиг» (1975, Приз національного фестивалю фільмів ЧССР, Оломоуц, 1976), «Економіка — головна політика» (1975, Перша премія IX Всесоюзного кінофестивалю, Фрунзе, 1976), «Біля джерел людства» (1976, у співавт. з Е. Губським. Перша премія X Всесоюзного кінофестивалю, Рига, 1977), «І людина літатиме» (1977), «Паранджа» (1977...::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Композитори, звукорежисери, поети-пісняри та закадрові співаки
Okean Elzy Kazan 2.jpg

Святослав Вакарчук (нар. 14 травня 1975, Мукачеве, Закарпатська область) — український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», композитор, громадський діяч. Заслужений артист України[4] (але не визнає подібних звань, документи не отримував), народний депутат України 6-го скликання (від 2007 до 2008). Кандидат фізико-математичних наук (2009). Народився у сім'ї львівського професора фізики Івана Вакарчука. Закінчив Львівську лінгвістичну гімназію з поглибленим вивченням англійської мови (колишня школа № 4) зі срібною медаллю. Два роки займався у музичній школі за класом скрипки, паралельно навчаючись грі на баяні. У шкільні роки брав участь у КВК, створенні шкільного театру, активно займався баскетболом. 1990 року, після падіння «залізної завіси» Святослав здійснив поїздку до Канади (за міжнародним обміном учні зі США і Канади певний час проживали в Україні, а українські їхали туди), звідки привіз велику колекцію касет і записів рок-музики.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Костюмери, художники та дизайнери

Рєзник Микола Миколайович — український художник.

Народився 15 квітня 1929 р. в с. Літки Київської області в родині селянина.

Закінчив Київське училище (1948) та Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (1955). Працював з 1955 р. художником-постановником Київської студії художніх фільмів.

Ескізи декорацій М. Рєзника до кінофільму «Дорогою ціною» демонструвались у 1958 р. в Берліні і Лондоні на виставці, присвяченій 60-річчю світового кіно, а в 1959 р. — в Нью-Йорку на Всесвітній виставці художників кіно і театру разом з ескізами його декорацій до кінофільму «Коли починається юність».

Був членом Національних спілок художників і кінематографістів України.

Помер 3 березня 2001 р. с. Літки Київської області.

Оформив кінокартини: «Діти сонця» (1956), «Ластівка»,...::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Кінознавці та кінокритики

Тарасенко Борис Миколайович — український кінознавець, сценарист. Кандидат мистецтвознавства (1973).

Народився 29 листопада 1933 р. в с. Гаврилівці Дніпропетровської області в родині вчителя. Наклав на себе руки 4 грудня 1992 р. в Києві. Похований на Зверинець-кому кладовищі. Закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум (1953), сценарний факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії(1964) й Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1973). Працював у Держкіно УРСР, в апараті ЦК Компартії України, сценаристом «Укркінохроніки», а в 19841991 рр. — науковим співробітником відділу кінознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Обраний життєпис українського кінематографу. Актори та кінодіячі української діаспори
Nick Adams The Rebel 1959.JPG

Нік Адамс (Микола Алоїзій Адамчук; англ. Nicholas Aloysius Adamschock) (10 липня 1931, Пенсильванія, США — 7 лютого 1968, США) — кіноактор (США).

Походив з родини українських емігрантів. Його батьками були Петро Адамчук (англ. Peter Adamschock), котрий працював у вугільній промисловості, та Катерина Куц (англ. Catherine Kutz). Навчався в Коледжі Святого Петра.

Микола Адамчук — майбутній кіноактор Нік Адамс, поєднував захоплення кіномистецтвом з літературою. Саме під впливом останньої обрав собі кінопсевдонім за ім'ям відомого літературного героя Ернеста Хемінгуея Ніка (Ніколаса) Адамса — літературознавці вбачають у ньому самого письменника в його молоді роки, до того ж діючого в біографічно точних умовах і ситуаціях.

Після навчання в коледжі майбутній актор вступив до морської прикордонної служби (дехто з тих, хто писав про Ніка Адамса, схильний вбачати в цьому спробу ухилитися від призову в армію й участі в Американо-корейській війні (1950-53).

У кіно М.Адамчук дебютував 1952 року у стрічці «Хтось-то мене кохає»..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear talk.png Чи Ви знаєте...

Що українець Йосип Тимченко презентував свій кінопроектор двома роками раніше за братів Люм'єр.

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Кіносайти

Screenshot Kino-teatr.ua.jpg Kino-teatr.ua — найбільший кінопортал України. Сайт функціонує з 2000 року. Шеф-редактор порталу «Кіно-театр.ua» — Олексій Першко. Він входить до складу прокатної комісії Держкіно та українського оскарівського комітету. Був членом журі другого Одеського міжнародного кінофестивалю, членом журі української панорами кінофестивалю Молодість.

Станом на 17.04.2011 сайт містить інформацію про 5 600 фільмів, 3 800 акторів, та про кінотеатри України. Кіно-театр.ua містить афішу, анонси, рецензії і рейтинги фільмів. На порталі щодня публікуються свіжі новини зі світу кіно, як місцеві, так і міжнародні. Особливістю порталу також є найбільша кіноафіша, яка покриває всі регіони України. З 2010 року на сайті підключено сервіс онлайн-продажу квитків у кінотеатри Києва, згодом цей сервіс був поширений на інші кінотеатри України. Також сайт містить щотижневі огляди касових зборів українських кінотеатрів, який використовується як джерело для публікацій багатьох ЗМІ. Додатково для відвідувачів порталу є можливість залишити рецензію, відгук або взяти участь у конкурсі. .::::::::::::::::читати далі


редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони



редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали

Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Анархізм • Антропологія • Біографії • Науки про життя... • Війна... • Вільне програмне забезпечення • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Етнологія • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Комунізм • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво... • Міфологія • Наука • Науки про Землю... • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Природничі науки... • Програмування • Психологія • Релігія... • СНІД • Соціологія • Спорт... • Техніка... • Туризм • Фемінізм • Філософія

Україна... • Регіони... • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми

Географія... • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. http://www.kinokolo.ua/articles/361/
  2. Останній москаль — Про серіал
  3. Національна спілка кінематографістів України: Пішов із життя кінооператор Юрій Лємєшев (04.10.2014)
  4. Указ Президента України № 1193/2005 від 23 серпня 2005 року