Борислав сміється

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борислав сміється
Жанр повість
Автор Іван Франко
Мова українська мова
Написаний 1881-1882
Виданий журнал Світ
S: Читати у Вікіджерелах

«Борислав сміється» — повість українського письменника Івана Яковича Франка, в якому вперше в українській літературі зображено робітничий рух.

Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках[1]. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.

Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. Розвиток робітничого руху в Україні дещо відставав за часом від європейського, але в 70-их почалися перші страйки, що було новим феноменом у доти переважно селянській Галичині.

Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]