Борислав сміється

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борислав сміється
Іван Франко. Борислав сміється. Перше книжкове видання. 1922.djvu
«Борислав сміється». Повість. Перше книжкове видання. 1922
Жанр повість
Автор Іван Франко
Мова українська мова
Написано 1881-1882
Опубліковано журнал Світ

Q:  Цей твір у Вікіцитатах
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Борислав сміється» — повість українського письменника Івана Яковича Франка, в якій вперше в українській літературі зображено робітничий рух.

Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках[1]. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.

Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. В 70-их на західній Україні почалися перші страйки, що було новим феноменом у переважно селянській Галичині.

Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]