Борислав сміється
| Борислав сміється | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | повість | |||
| Автор | Іван Франко | |||
| Мова | українська мова | |||
| Написано | 1881-1882 | |||
| Опубліковано | журнал Світ | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Борислав сміється» — повість українського письменника Івана Яковича Франка, у якій вперше в українській літературі зображено робітничий рух.
Повість друкувалася частинами у львівському журналі «Світ» у 1881-1882 роках[1]. У зв'язку із закриттям журналу і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.
Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. У 60-их роках ХІХ ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. У 70-их на західній Україні почалися перші страйки, що було новим феноменом у переважно селянській Галичині.
Роман написано в дусі європейської літератури початку ХІХ століття, що саме переживала етап розробки робітничої теми. Принципова відмінність його полягала в тому, що робітничий рух пов'язувався тією чи іншою мірою із соціалістичними ідеями. Хоча початок цього етапу традийно бере відлік від роману Еміля Золя "Жерміналь", опублікованим 1885 р.[2], твір Франка дещо випередив його у часі (1881 р.). Однак початок розробки робітничої теми пов'язують не з Франковою повістю, оскільки цей твір не вийшов тоді за межі української літератури[2].
Сюжет[ред. | ред. код]
Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Іван Франко. Борислав сміється : примітки. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
- ↑ а б Золя, Еміль (2008). Роман про боротьбу труда і капіталу (передмова Д.С. Наливайка). Жерміналь. Бібліотека світової літератури. Х.: Фоліо. с. 18. ISBN 978-966-03-3981-1. Процитовано 10 серпня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Текст повісті на сайті Українського Центру [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Борислав сміється. Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.