Борисов Григорій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борисов Григорій Григорович
Народився 24 жовтня 1924(1924-10-24)
село Котельна Вельського повіту Вологодської губернії, тепер Устьянського району Архангельської області, Російська Федерація
Помер 9 березня 2019(2019-03-09) (94 роки)
Одеса, Україна
Країна  СРСР
 Росія
 Україна
Національність росіянин
Діяльність воєначальник, політик
Alma mater Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Богдана Хмельницького 2 ступеня орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За зміцнення дружби по зброї»

Григорій Григорович Борисов (нар. 24 жовтня 1924(19241024), село Котельна Вельського повіту Вологодської губернії, тепер Устьянського району Архангельської області, Російська Федерація — 9 березня 2019, місто Одеса) — радянський діяч, командувач Центральної групи військ, генерал-полковник. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. З 1941 по 1942 рік працював у колгоспі.

З 1942 року — в Червоній армії. У 1943 році закінчив Велико-Устюзьке піхотне училище.

Учасник німецько-радянської війни з 1943 року. З червня 1943 року командував стрілецьким взводом і ротою, з грудня 1944 року — заступник командира стрілецького батальйону, з лютого 1945 року — командир батальйону. Воював на Північно-Західному і 2-м Прибалтійському фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946 році закінчив військові курси «Постріл». Служив командиром стрілецького батальйону, потім — командиром роти курсантів військового училища. З травня 1951 року — викладач тактики на курсах перепідготовки політичного складу військового округу.

У 1955 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

У 1955—1958 роках — офіцер і старший офіцер відділу штабу військового округу. З лютого 1958 року — начальник відділення штабу мотострілецької дивізії, командир мотострілецького полку, начальник штабу мотострілецької дивізії.

У 1967 році закінчив Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР.

З липня 1967 року — начальник відділу управління штабу військового округу.

У 1968—1970 роках — командир дивізії.

З серпня 1970 року — 1-й заступник начальника штабу Одеського військового округу.

У 1973—1976 роках — Головний військовий радник СРСР в Сомалійській Демократичній республіці.

У грудні 1976 — квітні 1979 року — начальник штабу Приволзького військового округу. У 1977 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу ЗС СРСР.

З 1979 року — 1-й заступник начальника Головного управління Генерального штабу СРСР.

З1 грудня 1980 — 30 вересня 1984 року — командувач Центральної групи військ.

У 1984—1988 роках — 1-й заступник головнокомандувача військ напряму.

У 1988—1989 роках — представник головнокомандувача Об'єднаних збройних сил держав — учасників Варшавського договору.

Потім — на пенсії у місті Одесі.

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]