Борис Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Ігор Олександрович
Народився 12 січня 1952(1952-01-12) (66 років)
смт Розділ Миколаївського району Львівської області
Національність українець
Партія КПРС

Ігор Олександрович Борис (нар. 12 січня 1952(19520112), смт Розділ Миколаївського району Львівської області) — український режисер, заслужений діяч мистецтв України, доцент, декан факультету театрального мистецтва Харківської державної академії культури. Член ЦК КПУ в червні 1990 — серпні 1991 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1975 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого за спеціалізацією «Режисер драматичного театру» в творчій майстерні народної артистки України, професора Молостової та учня Леся Курбаса, актора та режисера театру «Березіль», професора Верхатського.

Член КПРС з 1979 року.

У 1984—1986 роках — режисер Запорізького театру юного глядача.

У 1986—1991 роках — головний режисер Івано-Франківського музично-драматичного театру імені Івана Франка.

У 1991—1996 роках — головний режисер Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка.

Вистави: «Ромео і Джульєтта» (1985), «Король Лір» (1991) Вільяма Шекспіра, «Плаха» за Чингізом Айтматовим (1987), «Тіні забутих предків» за Михайлом Коцюбинським (1988), «Юда Іскаріот» за Леонідом Андреєвим (1990; власна композиція), «Украдене щастя» Івана Франка (1992), «Маруся Чурай» за Ліною Костенко (1994), «Три сестри» Антона Чехова (1996).

З 1996 року — на викладацькій роботі в Харківській державній академії культури (ХДАК). Був засновником та фундатором кафедри майстерності актора та експериментальної майстерні театральних досліджень «Екматедос» при ХДАК. Доцент, декан факультету театрального мистецтва Харківської державної академії культури.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • лауреат Республіканської премії імені Миколи Островського (1990)
  • Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1990)

Джерела[ред. | ред. код]