Борка Павичевич
| Борка Павичевич | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
5 червня 1947 Котор, ФНРЮ[1] |
| Померла |
30 червня 2019 (72 роки) Белград, Сербія |
| Країна |
.svg){kind=small} Югославія.svg){kind=small} Сербія і Чорногорія Сербія |
| Місце проживання | Белград |
| Діяльність | драматург, журналістка, діяч культури, директорка театру |
| Галузь | драма[2] |
| Alma mater | Університет мистецтв (Белград) |
| Знання мов | сербська[2] |
| Партія | Movement of Free Citizensd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 5975547 |
Борка Павичевич (серб. Борка Павићевић; нар. 5 червня 1947 — пом. 30 червня 2019) — сербська діячка культури, драматург і театральна режисерка. Її також характеризували як «белградського драматурга, ліберального та пацифістського інтелектуала»[3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася Борка Павичевич в чорногорському місті Котор в 1947 році в родині Вуко Павичевича, професора етики на факультеті філософії Белградського університету[4] і його дружини Соні.
Коли їй був один рік, сім'я переїхала до Белграда. Тут Борка закінчила школу і вступила до Белградської десятої гімназії. Потім продовжила освіту в Академії театру, кіно, радіо і телебачення, закінчивши в 1971 році факультет драматичного мистецтва. У 1976 році на цьому ж факультеті закінчила магістратуру.
Протягом десяти років Борка Павичевич була драматургом в театрі Ательє 212. Потім заснувала в 1981 році театр «Нове сензибилности» при Белградському пивоварному заводі. З 1984 по 1991 роки вона брала участь у мистецькому русі KPGT (Kazaliste Pozoriste Gledalisce Teatar). Працювала драматургом і художнім керівником Белградского драматичного театру, поки її не звільнили в 1993 році через політичні погляди.[5] Також вона працювала в БІТЕФ (Београдски интернационални театарски фестівал), була співзасновником громадської організації Белградский круг. Також Борка працювала газетним оглядачем та журналістом, мала свою колонку в газеті «Сьогодні».
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Борка Павичевич заснувала в 1994 році Центр дезактивації культури (Центар за културну деконтаминацију), присвячений катарсису, де було організовано більше 5000 заходів, виставок, акцій протесту і лекцій. Вона є однією з підписанток декларації Руху громадянського опору (Покрета грађанског відсічі) в 2012 році і співавтором книги «Белград, мій Белград» («Београд, мој Београд»).
Борка Павичевич була прихильником лібералізму і пацифізму. Удостоєна багатьох нагород, включаючи премію Отто Рене Кастільо за політичний театр (2000 рік), премію Хіросіми За мир і культуру (2004 рік), премію Osvajanje slobode Фонду Маї Маршичевич Тасич (Maja Maršićević Tasić, 2005 рік) і премію Routes Award Європейського фонду культури (2009/2010 роки). Також нагороджена французьким орденом Почесного легіону (2001 рік).
Особисте життя та смерть[ред. | ред. код]
Жила в Белграді. Була одружена з адвокатом з прав людини Ніколою Баровичем (Нікола Баровић)[6], у шлюбі народився син Йован (Јован). Померла Борка Павичевич 2019 року на 73-у році життя.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Slpašak, Svetlana (1997). The war started at Maksimir: hate speech in the media: content analyses of Politika and Borba newspapers, 1987–1991. Media Center. с. 53. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Borka Pavićević, pozorišni reditelj — Večiti sam buntovnik. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Nikčević, Tamara (2013). Kratka istorija kulturnog trovanja. Vreme (Serbian) . Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 27. 5. 2014..
- ↑ Advokat Nikola Barović
- ↑ Preminula Borka Pavićević. CZKD. Архів оригіналу за 11 червня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Borka Pavićević [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
