Боровський Станіслав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Станіслав Боровський
Особові дані
Повне ім'я Станіслав Миколайович
Боровський
Народження 8 липня 1970(1970-07-08) (49 років)
  Світловодськ,
Кіровоградська область,
УРСР
Зріст 173 см
Вага 73 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єра
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ (Світловодськ)
СРСР ОШІСП (Дніропетровськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1987 СРСР «Зірка» (К) 4 (0)
1988 СРСР «Дніпро» (М) 1 (0)
1992—1994 Україна «Поліграфтехніка» 121 (7)
1995—1996 Україна «Зірка» (К) 48 (0)
1996—1997 Україна «Ворскла» 20 (0)
1997—1998 Україна «Вінниця» 54 (2)
1999—2000 Україна «Поліграфтехніка» 40 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Станіслав Миколайович Боровський (нар. 8 липня 1970, Світловодськ, Кіровоградська область, УРСР) — радянський та український футболіст, лівий захисник.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки та військова служба[ред. | ред. код]

Народився в Кіровоградській області. Футболом почав займатися у світловодській ДЮСШ (перший тренер — Віктор Третяк), продовжив у дніпровській ОШІСП (тренер — Віктор Ястребов). У 17-річному віці дебютував в основному складі головної команди рідної області — кропивницької «Зірки». Наступного року був призваний на службу в збройні сили, яку проходив у Білорусі, виступаючи за могилівський «Дніпро» і бобруйський «Шинник».

«Зірка» та «Поліграфтехніка»[ред. | ред. код]

Після демобілізації повернувся в Кіровоградську область і перейшов в александрійську «Поліграфтехніку». 1991 року виступав за команду в змаганнях колективів фізкультури (29 матчів, 8 голів), а в наступному разом з командою вже виступав в українських футбольних змаганнях. Дебютував у кубку України 16 лютого 1992 року в переможному (4:3 в серії післяматчевих пенальті) домашньому поєдинку 1/32 фіналу проти івано-франківського «Прикарпаття». Станіслав вийшов на поле на 70-ій хвилині, замінивши Володимира Максімова[1]. У Першій лізі України дебютував 14 березня 1992 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 1-го туру 1-ої підгрупи проти черкаського «Дніпра». Боровський вийшов у стартовому складі, а на 75-ій хвилині його замінив Юрій Рябець[2]. Дебютним голом у футболці поліграфів відзначився 21 червня 1992 року на 90-ій хвилині переможного (2:1) домашнього поєдинку 26-го туру підгрупи 1 першої ліги чемпіонату України проти житомирського «Полісся». Станіслав вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. У сезоні 1993/94 років у складі олександрійців став бронзовим призером Першої ліги. Протягом свого першого періоду перебування в «Поліграфтехніці» в чемпіонатах України зіграв 121 поєдинок та відзначився 7-ма голами, ще 9 матчів (1 гол) провів у кубку України.

У лютому 1995 року знову став гравцем «Зірки». У дебютному після повернення сезоні провів 20 матчів і в складі команди став переможцем Першої ліги чемпіонату України. У наступному сезоні дебютував у Вищій лізі України 25 липня 1995 вийшовши в стартовому складі в домашньому матчі проти київського «ЦСКА-Борисфена»[4]. У вищому дивізіоні за кіровоградців провів один сезон. Протягом свого перебування в кіровоградському клубі в чемпіонатах України зіграв 48 матчів, ще 4 поєдинки провів у кубку України.

«Ворскла» та «Вінниця»[ред. | ред. код]

У 1996 році прийняв пропозицію Віктора Пожечевського і перейшов у полтавську «Ворсклу». Дебютував у футболці полтавського клубу 20 липня 1996 року в переможному (2:0) виїзному поєдинку 1-го туру Вищої ліги чемпіонату України проти івано-франківського «Прикарпаття». Станіслав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[5] У сезоні 1996/97 років у складі команди завоював бронзові нагороди чемпіонату України. У складі ворсклян зіграв 20 матчів у чемпіонаті України та провів 2 поєдинки в кубку України.

Влітку 1997 року став гравцем вінницької «Ниви», яка виступала в Першій лізі. У вінницькій команді дебютував 30 липня 1997 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 1-го туру проти луганської «Зорі». Боровський вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. Дебютним голом у складі вінничан відзначився 18 серпня 1998 року на 83-ій хвилині переможного (3:1) виїзного поєдинку 5-го туру першої ліги чемпіонату України проти макіївського «Шахтаря». Станіслав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. Протягом свого перебування в «Ниві» в чемпіонатах України зіграв 54 матчі та відзначився 2-ма голами, ще 6 поєдинків провів у кубку України.

Повернення у «Поліграфтехніку» та завершення кар'єри[ред. | ред. код]

У 1999 році повернувся в «Поліграфтехніку». Повторно дебютував в олександрійській команді 25 липня 1997 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 1-го туру першої ліги чемпіонату України проти луцької «Волині». Боровський вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[8]. У сезоні 1999/00 років у чемпіонаті України зіграв 23 матчі, ще 1 поєдинок провів у кубку України. Останню гру на професійному рівні провів 2 червня 2000 року (програному олександрійцями на виїхді з рахунком 0:1) в рамках 32-го туру першої ліги проти ужгородського «Закарпаття». Станіслав вийшов на поле на 52-ій хвилині, замінивши Миколу Волошина[9]. Під час свого другого перебування в «Поліграфтехніці» в чемпіонатах України зіграв 40 матчів, ще 1 поєдинок провів у кубку України

Закінчив Харківський інститут фізкультури. По завершенні виступів грав за ветеранські футбольні та футзальні команди з Кіровоградської області. Пізніше очолював лісопильне підприємство в рідному Світловодську.

Стиль гри[ред. | ред. код]

У юнацькому віці виступав як форвард і півзахисник, пізніше перекваліфікувався в лівого захисника, також міг зіграти на позиції лівого вінгера.

Досягнення[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Син — Богдан Боровський — також професійний футболіст.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]