Волинь (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Волинь» Луцьк
Емблема клубу
Повна назва ВАТ «Спортивний клуб „ФК Волинь“»
Прізвисько Хрестоносці, Червоно-білі
Коротка назва ФК «Волинь»
Рік заснування 1960
Місто Луцьк, Україна
Стадіон «Авангард»
Вміщує 12 080
Президент Україна Віталій Кварцяний
Головний тренер Україна Віталій Кварцяний
Ліга Прем'єр-ліга
2015-16 12
Домашня
Виїзна


«Воли́нь» — український футбольний клуб з Луцька. Виступає у Прем'єр-лізі України. Створений 1960 року.

Команда 9 сезонів виступала у вищій лізі українського чемпіонату (найвище досягнення — шосте місце), тричі виходила до півфіналу Кубка України (2002/2003, 2009/2010, 2011/2012). За команду виступали такі гравці, як Олег Лужний, Анатолій Тимощук, Роман Максимюк, Євген Хачеріді, Марко Девич, Василь Сачко, Папа Гує, Майкон, Майкл Алозі.

Матчі команда проводить на стадіоні «Авангард» (12 080 місць).

Історія[ред.ред. код]

Стадіон «Авангард»

Перші футбольні команди Луцька[ред.ред. код]

Перші футбольні команди в Луцьку виникли ще за Польщі. У 1931 році був створений «Поліційний клуб спортовий» (ПКС). ПКС був чемпіоном Волинського ОЗПН у 1934, 1935, 1938 і 1939 роках. Команда припинила існування з початком війни.

У 1940 році була створена команда «Динамо» (відроджена в 1944 році, розформована в 1956 році), яка захищала честь міста в республіканських змаганнях у післявоєнні роки (19461956). У 19571959 роках Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГБО), яка у 1959 році (щоправда, під назвою «команда міста Луцька») виборола сьоме місце у першості УРСР серед колективів фізкультури. Можливо, саме це стало причиною того, що вже наступного року Луцьк дебютував у класі «Б» першості СРСР.

Клас Б[ред.ред. код]

У 1960 році у зв'язку з розширенням класу «Б», місту Луцьку було надано місце серед команд-майстрів. Оскільки команда ГБО підпорядковувалася армії, то було вирішено створити нову команду на базі ДСТ «Авангард». Спочатку вона була заявлена як «Авангард», але вже перед самим стартом турніру, 3 квітня, назву було змінено на «Волинь».

Перший матч волиняни провели 10 квітня 1960 року в Кіровограді проти місцевої «Зірки». У тому матчі команда здобула першу перемогу (3:1), а Володимир Бойченко забив перший м'яч команди (у тому матчі він оформив хет-трик). Перший домашній матч команда зіграла 2 травня проти миколаївського «Суднобудівника» (0:0), а першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня в матчі проти чернівецького «Авангарду» (2:1), перший домашній гол забив Віктор П'ясецький. Першим тренером команди був Борис Нємец.

Загалом дебютний сезон команда провела невдало, посівши тринадцяте місце з 17 команд, хоча протягом чемпіонату постійно перебувала в десятці найкращих. Наступні два роки стали провальними для «Волині» — двічі поспіль лучани фінішували на останньому місці. У 1963 році «Волинь» піднялася на 17-е місце з 20 команд. Але в перехідних матчах того сезону з чемпіоном області поступилася володимир-волинському «Зеніту» 0:1 і 3:3. Та все ж, обласне керівництво вирішило залишити у класі «Б» саме «Волинь».

Надалі результати команди покращилися, але з року в рік її переслідувала нестабільність. У сезонах 1964 і 1966 років команда демонструвала яскраву гру в першому колі, однак через серію поразок і нічиїх у другому колі опинялася за межами першої десятки. У 1968 році клуб було передано під опіку нового «спонсора» — Машзаводу (згодом — Луцький автомобільний завод) і перейменовано на «Торпедо».

Останній сезон у класі «Б» став найкращим для команди. На зимових зборах у Закарпатті «Торпедо» виграло Кубок Федерації футболу УРСР «Підсніжник». А в чемпіонаті 1970 року команда досить впевнено провела зональні змагання і посіла друге місце в другій зоні УРСР. На жаль, на фінальний турнір сил не вистачило і волиняни опустилися на восьму сходинку в таблиці.

Загалом у класі «Б» команда провела 11 сезонів, зігравши 418 матчів, в яких здобула 105 перемог, 130 нічиїх, 183 поразки; різниця м'ячів 348−512=−164. Найвище досягнення — друге місце у зоні та восьме у фінальному турнірі 1970 року.

СК «Луцьк»[ред.ред. код]

У сезоні 1971 року відбулася реорганізація радянського футболу. «Торпедо» дебютувало в українській зоні другої ліги і, посівши передостаннє місце, втратило статус команди майстрів. Останнє місце посіла ровенська «Горинь». За регламентом обидві команди мали залишити другу лігу, але Федерація футболу УРСР, зважаючи на втрату команд майстрів у двох суміжних областях Західної України, прийняла рішення залишити команди обох міст у другій лізі за умови зміни їх спортивного підпорядкування. Однак, це рішення було прийняте вже наприкінці січня 1972 року, коли «Торпедо» було розформоване і більшість гравців роз'їхалися по інших містах. У цей час до Луцька надійшла пропозиція від командування Прикарпатського військового округу, команда якого — СКА (Львів) — також вибула з другої ліги. Тому з 1972 року команда Луцька перейшла у відання ПрикВО і її було перейменовано на СК «Луцьк». Армійці грали у Луцьку п'ять років і за цей час одного разу навіть здобули «бронзу» в українській зоні та «Рубіновий кубок» — приз найрезультативнішому колективу другої ліги УРСР (1975 рік).

Відродження «Торпедо»[ред.ред. код]

Але вже в 1977 році керівництво Прикарпатського військового округу вирішило перебазувати команду до Львова (відповідно і всі гравці переїхали туди). Тому в лютому 1977 року зібрали нову команду «Торпедо», яка в чемпіонаті зайняла місце СК «Луцьк», і передали її на баланс автозаводу. Наступні три сезони команда посідала місця внизу турнірної таблиці. У 1981 році тренеру В'ячеславу Пєршину вдалося підняти команду на восьме місце за підсумками сезону. У наступні роки «Торпедо» посідало місця в середині турнірної таблиці.

У 1986 році під керівництвом Мирона Маркевича команда була серед претендентів на бронзу, однак поступившись в останньому турі навиїзді київському СКА з рахунком 0:2, посіла п'яте місце. Цього ж року «Торпедо» отримало приз для команд другої ліги «Знак якості» (присуджувався команді, що підготувала найбільше гравців для команд першої та вищої ліг і зібрала найбільше глядачів). Наступного року волиняни пробилися до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де поступилися московському ЦСКА 0:1 і 0:0. Однак невдалі виступи команди в чемпіонаті призвели до відставки Мирона Маркевича, на зміну йому прийшов Віталій Кварцяний. Відвідуваність стадіону в цей час була вкрай низькою, винятком були хіба що матчі проти рівненської команди, які можна сміливо назвати «волинським дербі».

«Волинь» — чемпіон української зони другої ліги[ред.ред. код]

30 січня 1989 року на зборах громадських організацій міста було створено футбольний клуб «Волинь», який одним з перших в Україні перейшов на госпрозрахунок. Результати не забарилися — того ж року у виснажливому турнірному марафоні (команда провела 52 матчі) у гострій боротьбі з чернівецькою «Буковиною» лучани під керівництвом Віталія Кварцяного посіли перше місце в зоні (команда здобула 32 перемоги при 6 поразках), виборовши звання чемпіонів України. Володимир Дикий установив рекорд клубу, забивши за сезон 22 голи. На жаль, почин не був підтриманий у перехідному турнірі за вихід до першої ліги СРСР. Федерація футболу СРСР спочатку заборонила дозаявляти гравців на перехідні матчі, але перед самим їх початком скасувала постанову, не попередивши «Волинь». Оскільки в команді було багато травмованих гравців, на поле довелося виходити як польовому гравцю воротареві Михайлові Бурчу. У підсумку команда посіла друге місце.

Золоті медалі чемпіонів України 1989 року отримали:

Після чемпіонського сезону настав певний спад: у 1990 році команда посіла сімнадцяте місце, а в 1991 — восьме у «буферній» західній зоні другої ліги. Це дало змогу ввійти до першого національного чемпіонату України як вищоліговій команді. Останній матч у чемпіонаті СРСР команда провела вдома 7 листопада 1991 року проти брестського «Динамо». Матч закінчився нульовою нічиєю.

Вища ліга[ред.ред. код]

Навесні 1992 року незалежна Україна проводила свій дебютний чемпіонат. «Волинь», яку тренував Мирон Маркевич, грала у другій підгрупі вищої ліги, де посіла п'яте місце з десяти команд (хоча якийсь час навіть лідирувала). Перший матч чемпіонату України команда провела в Івано-Франківську проти місцевого «Прикарпаття» (0:0), а перший гол забив Ігор Плотко у наступній грі з «Буковиною» (1:2). 3 червня того ж року домашній матч проти київського «Динамо» зібрав на «Авангарді» рекордні 20 тисяч глядачів.

Улітку головний тренер «Волині» Мирон Маркевич без попередження залишив команду і вирушив до Львова, взявши з собою двох ключових гравців — Плотка й Топчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися і луцької команди. Тренером команди став Роман Покора. Протягом чемпіонатів 1993/1994 і 1994/1995 років команда двічі посідала одинадцяте місце в таблиці та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України. Після низки невдалих ігор на початку чемпіонату 1994/1995 років Роман Покора змушений був піти з клубу, на його місце прийшов Віталій Кварцяний, якому вдалося зберегти команду у вищій лізі. Однак у наступному чемпіонаті на початку другого кола керівництво Волинської ОДА звільнило Кварцяного і призначило на посаду головного тренера Юрія Дячука-Ставицького. Але йому не вдалося зберегти команду у вищій лізі, «Волинь» посіла 17-е місце з 18 команд.

Перша ліга[ред.ред. код]

Наступного сезону команду в першій лізі очолив Анатолій Раденко. Склад команди був оновлений на 90 %, з'явилося багато молодих гравців і команда після першого кола посіла друге місце. Але у клубі загострилася фінансова криза, довелося продавати ключових гравців. У результаті в сезоні 1996/1997 років команда посіла 4-е місце. Наступного сезону після 4-х турів команду залишив Анатолій Раденко, а щоб вийти з фінансової кризи, команді довелося продати Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. У сезоні 1998/1999 тільки перемога в останньому турі над донецьким «Шахтарем-2» (луцька команда перемогла 5:2, по ходу матчу програючи 0:2) дозволила команді не вилетіти до другої ліги — «Волинь» (тренер — Юрій Шулятицький) набрала стільки ж очок, скільки й «Поділля», яке й опустилося нижче. Олексій Єщенко, який став біля керма команди, дещо стабілізував гру, але фінансове становище клубу не покращив. У сезоні 2000/2001 від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Після першого кола команда посідала 15-е місце, яке відправляло команду до другої ліги.

Наприкінці 2000 року президентом і головним тренером «Волині» став уже знайомий уболівальникам Віталій Кварцяний. Клуб змінив назву на СК «Волинь-1», з'явилися спонсори, повернулася обличчям до команди й міська та обласна влада. Перед колективом були поставлені нові завдання і друге коло чемпіонату 2000/2001 років клуб завершив на дев'ятому місці. В останньому турі команда розгромила київський ЦСКА-2 — 7:0. Ця перемога досі залишається найбільшою перемогою «Волині» в чемпіонатах. У цей час реконструювали стадіон, до команди прийшли нові футболісти та повернулися вихованці клубу. Перед початком сезону луцький клуб вважався одним із фаворитів у першій лізі. Усі домашні матчі в тому чемпіонаті команда виграла, а з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда здобула 13 перемог поспіль. За сім турів до кінця чемпіонату волиняни забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три — достроково стали чемпіонами першої ліги. Нападник «Волині» Василь Сачко з 17 голами став найкращим бомбардиром ліги.

Золоті медалі чемпіонів першої ліги 2001/2002 років отримали:

Повернення до еліти[ред.ред. код]

Повернення «Волині» до еліти вразило — команда посіла шосте місце в турнірній таблиці чемпіонату і пробилася до півфіналу кубка України. По ходу чемпіонату «Волинь» двічі обіграла донецький «Шахтар» (2:0 і 3:1) і вдома перемогла київське «Динамо» (1:0). Однак у наступні роки команда боролася за виживання у вищій лізі. У чемпіонаті 2003/2004 років клуб у перших восьми матчах не здобув жодної перемоги, однак у другому колі йому вдалося зберегти прописку у вищій лізі. Наступного сезону «Волинь» посіла восьме місце, хоча протягом чемпіонату довго трималася в четвірці найкращих. Перше коло чемпіонату 2005/2006 років команда завершила на третьому місці, однак через фінансову нестабільність із клубу пішли багато гравців «основи» і команда посіла передостаннє, п'ятнадцяте, місце у вищій лізі, а також опустилась до першої ліги.

Знову перша ліга[ред.ред. код]

У наступному чемпіонаті перед командою ставилися задачі повернення до вищої ліги, однак вона посіла лише 12-е місце, а чемпіонат 2007/2008 років волиняни завершили дев'ятими.

Вихід до Прем'єр-ліги України[ред.ред. код]

У сезоні 2009/10 клуб посів друге місце в першій лізі та виборов путівку до Прем'єр-ліги. «Волинь» вдало розпочала чемпіонат 2010/11, посівши 6-е місце за підсумками осінньої частини сезону, але через серію невдалих ігор навесні в підсумку посіла 11-у позицію. Улітку 2011 року клуб знайшов нового інвестора — 50 % акцій ТОВ «ФК „Волинь“» придбав народний депутат України Ігор Палиця. В сезоні 2011/12 «Волинь» увійшла в ТОП-10 найдорожчих клубів України за версію Forbes, посівши 10-е місце (9,2 млн $, з бюджетом у 8 млн $). З 2012 року технічним спонсором стала компанія Adidas.

Протистояння[ред.ред. код]

Традиційним і найпринциповішим суперником «Волині» є рівненський «Верес». Однак, тривала відсутність матчів між цими клубами призвела до трансформації у молодого покоління уболівальників розуміння принципового суперника, у ролі якого виступили «Карпати» Львів. З іншого боку, довготривалих та історичних традицій такого протистояння, як надпринципового — немає. У середовищі уболівальників протистояння носить назву Галицько-Волинське дербі.

Турніри[ред.ред. код]

Чемпіонати СРСР[ред.ред. код]

Виступи команди в чемпіонатах СРСР
Рік Клас, ліга, зона І В Н П РМ О Місце
1960 Клас Б, 1 зона УРСР 32 8 9 15 33−48 25 13 з 17
1961 Клас Б, 1 зона УРСР 34 5 8 21 33−57 18 18 з 18
1962 Клас Б, 2 зона УРСР 24 5 5 14 22−40 15 13 з 13
Клас Б, УРСР, 29-39 місця 10 2 3 5 9−18 7 38 з 39
1963 Клас Б, 1 зона УРСР 38 8 10 20 24−61 26 17 з 20
Клас Б, УРСР, стикові матчі 2 0 1 1 0−3 1 34 з 40
1964 Клас Б, 1 зона УРСР 30 7 10 13 23−34 24 13 з 16
Клас Б, УРСР, 31-36 місця 10 1 6 3 6−10 8 36 з 41
1965 Клас Б, 2 зона УРСР 30 6 12 12 26−35 24 12 з 16
Клас Б, УРСР, 25-30 місця 10 3 1 6 14−17 7 30 з 45
1966 Клас Б, 1 зона УРСР 38 14 10 14 39−38 38 12 з 20
Клас Б, УРСР, стикові ігри 0 0 0 0 0−0 0 23 з 40
1967 Клас Б, 1 зона УРСР 40 8 15 17 32−41 31 19 з 21
1968 Клас Б, 1 зона УРСР 42 15 11 16 31−40 41 12 з 22
1969 Клас Б, 1 зона УРСР 40 7 17 16 21−41 31 18 з 21
1970 Клас Б, 2 зона УРСР 26 12 9 5 27−17 33 2 з 14
Клас Б, УРСР, 1-14 місця 14 3 5 6 6−15 11 8 з 27
1971 Друга ліга, 1 зона 50 7 16 27 21−66 30 25 з 26
1977 Друга ліга, 2 зона 44 12 8 24 35−70 32 19 з 23
1978 Друга ліга, 2 зона 44 13 6 25 32−72 32 21 з 23
1979 Друга ліга, 2 зона 46 10 16 20 42−69 36 20 з 24
1980 Друга ліга, 5 зона 44 9 14 21 43−76 32 20 з 23
1981 Друга ліга, 5 зона 44 20 8 16 56−35 48 8 з 23
1982 Друга ліга, 6 зона 46 16 9 21 49−60 41 14 з 24
1983 Друга ліга, 6 зона 50 20 9 21 66−71 49 11 з 26
1984 Друга ліга, 6 зона, 1 група 24 11 5 8 20−20 27 6 з 13
Друга ліга, 6 зона, 1-12 місця 12 2 4 6 11−20 8 11 з 26
1985 Друга ліга, 6 зона, 1 група 26 10 9 7 30−23 29 8 з 14
Друга ліга, 6 зона, 15-28 місця 14 6 6 2 21−12 18 15 з 28
1986 Друга ліга, 6 зона, 1 група 26 13 6 7 27−20 32 4 з 14
Друга ліга, 6 зона, 1-14 місця 14 6 3 5 23−19 15 5 з 28
1987 Друга ліга, 6 зона 52 18 10 24 55−63 46 16 з 27
1988 Друга ліга, 6 зона 50 21 13 16 60−64 55 8 з 26
1989 Друга ліга, 6 зона 52 32 14 6 84−38 78 1 з 27
Друга ліга, фінал Б 4 0 3 1 2−5 3 2 з 3
1990 Друга ліга, західна зона 42 14 7 21 42−61 35 17 з 22
1991 Друга ліга, західна зона 42 19 7 16 46−33 45 8 з 22
Всього: 27 чемпіонатів 1146 363 305 478 1111−1412 1031
Виступи в лігах
Ліга У І В Н П РМ О
Клас Б 11 420 104 132 184 346−515 340
Друга ліга 16 726 259 173 294 765−897 691
Всього: 27 1146 363 305 478 1111−1412 1031

Кубки СРСР[ред.ред. код]

Виступи команди в Кубках СРСР
Рік Етап І В Н П РМ О
1961 1/128 фіналу 1 0 0 1 1−3 0
1962 1/256 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
1963 1/512 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1964 1/1024 фіналу 1 0 0 1 0−2 0
1965 1/512 фіналу 1 0 0 1 0−1 0
1966/1967 1/2048 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
1967/1968 1/2048 фіналу 1 0 1 0 0−0 1
1987/1988 1/16 фіналу 4 2 1 1 3−2 5
1990/1991 1/64 фіналу 1 0 0 1 1−2 0
Всього 9 турнірів 12 2 2 8 6−15 6

Найбільші перемоги:

Найбільші поразки:

Чемпіонати України[ред.ред. код]

Виступи «Волині» в чемпіонатах України
Рік Ліга, зона, група I В Н П РМ О Місце Головний тренер Найкращий бомбардир
1992 (весна) Вища ліга 18 8 2 8 24−21 18 5 із 10 Мирон Маркевич Михайло Бурч, Дмитро Топчієв (по 4 голи)
1992/1993 Вища ліга 30 10 6 14 37−54 26 11 із 16 Роман Покора Володимир Дикий (9)
1993/1994 Вища ліга 34 10 12 12 27−30 32 11 із 18 Роман Покора Сергій Круковець, Володимир Мозолюк (по 6)
1994/1995 Вища ліга 34 11 3 20 29−58 36 15 із 18 Роман Покора (8), Леонід Бакай (1), Віталій Кварцяний (25) Вадим Солодкий (7)
1995/1996 Вища ліга 34 9 7 18 34−58 34 17 із 18 Віталій Кварцяний (21), Олексій Єщенко (1), Юрій Дячук-Ставицький (11) Володимир Мозолюк (12)
1996/1997 Перша ліга 46 26 5 15 62−47 83 4 із 24 Анатолій Раденко Олег Панченко (9)
1997/1998 Перша ліга 42 19 8 15 56−45 65 9 із 22 Анатолій Раденко (2), Олексій Єщенко (19), Юрій Шулятицький (20) Сергій Драницький (14)
1998/1999 Перша ліга 38 16 3 19 36−43 51 14 із 20 Юрій Шулятицький (30), Олексій Єщенко (6) В. Яцурак, С. Драницький, В. Кохановський, В. Мозолюк (по 4)
1999/2000 Перша ліга 34 13 9 12 42−41 48 10 із 18 Олексій Єщенко Сергій Барановський (9)
2000/2001 Перша ліга 34 13 5 16 41−38 44 9 із 18 Олексій Єщенко (17), Віталій Кварцяний (17) Кахабер Дгебуадзе (7)
2001/2002 Перша ліга 34 25 3 6 56−24 78 1 із 18 Віталій Кварцяний Василь Сачко (17)
2002/2003 Вища ліга 30 12 5 13 37−44 41 6 із 16 Віталій Кварцяний Самір Алієв (9)
2003/2004 Вища ліга 30 7 8 15 25−44 29 13 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (7)
2004/2005 Вища ліга 30 11 7 12 35−37 40 8 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (12)
2005/2006 Вища ліга 30 9 6 15 31−45 33 15 із 16 Віталій Кварцяний Василь Сачко (13)
2006/2007 Перша ліга 36 13 7 16 40−48 46 12 із 19 Віталій Кварцяний Майкл Алозі (13)
2007/2008 Перша ліга 38 16 8 14 61−55 53[1] 9 із 20 Віталій Кварцяний Майкл Алозі (15)
2008/2009 Перша ліга 32 15 5 12 48−46 50 5 із 17 Віталій Кварцяний Олександр Пищур (22)
2009/2010 Перша ліга 34 22 8 4 71−30 74 2 із 18 Віталій Кварцяний Майкон (13)
2010/2011 Прем'єр-ліга 30 9 7 14 27−49 34 11 із 16 Віталій Кварцяний Олександр Пищур (8)
2011/2012 Прем'єр-ліга 30 7 6 17 25−43 27 12 із 16 Віталій Кварцяний (20), Анатолій Дем'яненко (10) Майкон (14)
2012/2013 Прем'єр-ліга 30 7 8 15 26−45 29 13 із 16 Анатолій Дем'яненко (25), Пісковець Анатолій (2) Віталій Кварцяний (3) Ерік (5)
2013/2014 Прем'єр-ліга 28 7 6 15 24−51 27 13 із 16 Віталій Кварцяний Ерік (4)
2014/2015 Прем'єр-ліга 26 9 7 10 38−44 25[2] 9 із 14 Віталій Кварцяний Ерік (17)
Усього 24 турніри 782 304 151 327 932−1040 1063

Виступи в лігах:

Ліга У І В Н П РМ О
Вища ліга 13 378 117 83 188 381−579 434
Перша ліга 10 368 178 61 129 513−417 595
Усього 23 756 295 144 317 894−996 1029

Кубки України[ред.ред. код]

Виступи команди в Кубках України
Рік Етап І В Н П РМ О Найкращий бомбардир Тренер
1992 1/32 фіналу 1 0 0 1 2−3 0 Володимир Дикий, Ігор Плотко (по 1) Мирон Маркевич
1992/1993 1/4 фіналу 6 2 2 2 12−12 6 Володимир Дикий, Роман Зуб, Василь Пилипенко (по 2) Роман Покора
1993/1994 1/4 фіналу 6 3 0 3 7−7 6 Бенько, Мозолюк, Богунов, Сарнавський, Дикий, Федюков, Нікітін (по 1) Роман Покора
1994/1995 1/16 фіналу 2 1 0 1 2−3 2 Сергій Круковець, Володимир Дикий (по 1) Віталій Кварцяний
1995/1996 1/8 фіналу 2 1 0 1 2−3 2 Вадим Солодкий, Володимир Мозолюк (по 1) Віталій Кварцяний
1996/1997 1/8 фіналу 3 2 0 1 4−3 4 Петро Голубка (3) Анатолій Раденко
1997/1998 1/16 фіналу 3 1[3] 1 1 1−2 3 Сергій Драницький (1) Олексій Єщенко
1998/1999 1/16 фіналу 6 2 2 2 10−9 6 Сергій Драницький (6) Юрій Шулятицький
1999/2000 1/16 фіналу 1 0 0 1 1−3 0 Сергій Барановський (1) Олексій Єщенко
2000/2001 1/16 фіналу 1 0 0 1 2−3 0 Петро Матвійчук, Василь Кохановський (по 1) Олексій Єщенко
2001/2002 1/8 фіналу 6 3 2 1 6−6 8 Юрій Дудник (3) Віталій Кварцяний
2002/2003 Півфінал 7 4 0 3 12−10 8 Сачко, Гребеножко, Алієв, Сіанкам (по 2) Віталій Кварцяний
2003/2004 1/8 фіналу 3 2 0 1 8−2 4 Василь Сачко (3) Віталій Кварцяний
2004/2005 Чвертьфінал 5 3 0 2 10−7 6 Бранислав Крунич (4) Віталій Кварцяний
2005/2006 1/16 фіналу 2 1 0 1 5−4 2 Алозі, Сачко, Товкацький, Божич, Митич (по 1) Віталій Кварцяний
2006/2007 1/16 фіналу 2 1 0 1 1−3 2 Андрій Степанов (1) Віталій Кварцяний
2007/2008 Другий попередній 1 0 0 1 2−4 0 Жадер, Максим Лісовий (по 1) Віталій Кварцяний
2008/2009 Другий попередній 1 0 0 1 2−4 0 Богдан Карковський, Олег Хромцов (по 1) Віталій Кварцяний
2009/2010 Півфінал 5 4 0 1 12−7 8 Олександр Пищур (3) Віталій Кварцяний
2010/2011 1/16 фіналу 2 1 0 1 5-5 2 Майкон (5) Віталій Кварцяний
2011/2012 Півфінал 4 3 0 1 14-7 6 Майкон (3) Віталій Кварцяний (2), Анатолій Дем'яненко (2)
2012/2013 1/4 фіналу 3 2 0 1 5-3 4 Овонікоко, Насонов, Павлов, Суботич, Стевич (по 1) Анатолій Дем'яненко
2013/2014 1/16 фіналу 1 0 0 1 1-2 0 Шумахер (1) Віталій Кварцяний
2014/2015 1/18 фіналу 3 2 0 1 2-4 6 Ерік Бікфалві (2) Віталій Кварцяний
Всього 24 турніра 76 38 7 31 128−116 85

Найбільша перемога: 7:1 ("Іллічівець ", 21 вересня 2011 року, Луцьк)

Найбільші поразки:

Чемпіонати України серед дублерів[ред.ред. код]

Виступи команди в чемпіонатах України серед дублерів
Рік І В Н П РМ О Місце Найкращий бомбардир Головний тренер
2004/2005 30 11 8 11 45−50 41 9 з 16 Майкл Алозі (6) Віталій Кварцяний
2005/2006 30 9 3 18 48−79 30 13 з 16 Майкл Алозі (16) Віталій Кварцяний
2010/2011 30 10 3 17 45−74 33 13 з 16 Євген Павлов (11) Віталій Кварцяний
2011/2012 30 9 8 13 50−57 35 11 з 16 Олексій Бабир (11) Віталій Кварцяний (20), Анатолій Дем'яненко (10)
2012/2013 30 10 7 13 45-44 37 11 з 16 Подригуля, Щедрий (по 6) Анатолій Дем'яненко
2013/2014 26 5 6 15 30-63 21 14 з 16 Віталій Кварцяний
2014/2015 26 10 2 14 45-54 32 10 з 14 Козьбан, Никитюк (по 4) Віталій Кварцяний
Усього 202 64 37 101 308−421 229

Склад команди[ред.ред. код]

Склад команди станом на 27 серпня 2016 року[4]:
Позиція Гравець
1 Україна ВР Кичак Артем Іванович
42 Україна ВР Неділько Віталій Михайлович
13 Україна ЗХ Шабанов Артем Михайлович NYCS-bull-trans-K.svg
18 Україна ЗХ Логінов Сергій Миколайович
22 Україна ЗХ Шаповал Владислав Федорович
24 Словенія ЗХ Горопевшек Міха
25 Україна ПЗ Никитюк Андрій Олександрович
26 Україна ЗХ Никитюк Роман Федорович
7 Україна ПЗ Герасим'юк Олег Вікторович
20 Україна ПЗ Задерецький Дмитро Вадимович
Позиція Гравець
47 Україна ПЗ Романюк Юрій Іванович
48 Україна ПЗ Чепелюк Олександр Ігорович
65 Україна ПЗ Тетеренко Юрій Ігорович
76 Україна ПЗ Ляшенко Андрій Юрійович
9 Україна НП Мемешев Редван Раїмович
38 Україна НП Петров Сергій Володимирович
59 Україна НП Деда Ярослав Мирославович
94 Україна НП Хомченко Віктор Вікторович
97 Україна НП Дудік Артем Ростиславович
99 Україна НП Діденко Анатолій Олександрович

Молодіжний склад[ред.ред. код]

Згідно з офіційним сайтом, станом на 31 липня 2016 року.

Футболіст Дата народження Країна
Воротарі
73 Марчук Андрій Миколайович 25 червня 1997 Україна Україна
81 Хвалицький Денис Олександрович 30 травня 1997 Україна Україна
84 Жмурко Роман Вадимович 27 липня 1997 Україна Україна
Захисники
61 Баб'як Роман Андрійович 28 лютого 1998 Україна Україна
67 Мелінишин Сергій Віталійович 26 травня 1997 Україна Україна
80 Марушка Руслан Володимирович 23 серпня 1998 Україна Україна
85 Сороченко Максим Олександрович 22 січня 1996 Україна Україна
Півзахисники
51 Льозін Дмитро Едуардович 20 січня 1997 Україна Україна
54 Трикош Сергій Валерійович 12 жовтня 1998 Україна Україна
60 Ільницький Роман Андрійович 30 січня 1998 Україна Україна
65 Тетеренко Юрій Ігорович 22 січня 1997 Україна Україна
76 Ляшенко Андрій Юрійович 11 червня 1998 Україна Україна
86 Котюн Євген Вікторович 31 липня 1996 Україна Україна
96 Дроздовський Сергій Андрійович 18 квітня 1997 Україна Україна
Нападники
59 Деда Ярослав Мирославович 28 травня 1999 Україна Україна
78 Дмитренко Владислав Миколайович 24 травня 2000 Україна Україна
79 Гладун Богдан Ігорович 10 червня 1999 Україна Україна

Стадіон[ред.ред. код]

Клуб проводить домашні ігри на стадіоні «Авангард», що розрахований на 12 080 глядачів. Усі місця обладнані індивідуальними пластиковими сидіннями. Стадіон належить місту, 2011 року його віддали в оренду ФК «Волинь» на 49 років[5]. Клуб має стадіон «Підшипник» (на території Луцького підшипникового заводу), де грає молодіжний склад «Волині». Запланована реконструкція обидвох арен — на одній з них залишаться бігові доріжки для легкої атлетики, інша буде суто футбольною. Новий стадіон матиме 15 тисяч глядацьких місць і на вигляд буде подібний до стадіонів «Славутич-Арена» (Запоріжжя) або «Шериф» (Тирасполь)[6]. Також «Волинь» планує будівництво кількох тренувальних полів, а в селі Дачному біля Луцька зведуть клубну базу та спортивний комплекс для тренувань з різних видів спорту[7].

Уболівальники[ред.ред. код]

Фан-сектор «Волині»

Найактивніші вболівальники «Волині» збираються на стадіоні «Авангард» на 17-му секторі. Волиняни мають націоналістичні погляди, але не настільки радикальні як, наприклад, фанати «Карпат»[8]. Серед угруповань (так званих «фірм»): Volyn Crusaders Firm[9], Lutsk Supporters Division[10]. Також команду підтримує угруповання «Ковалі» з Ковеля[11].

Фанати «Волині» традиційно неприязно ставилися до регіональних суперників — фанатів «Вереса» (див. Волинське дербі), «Карпат» (див. Галицько-волинське дербі), а також київських «Оболоні» та «Динамо»[12]. З лютого 2014 року діє всеукраїнське фанатське перемир'я[13].

Відвідування[ред.ред. код]

Відвідуваність домашніх матчів «Волині»[14], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:


  • Червоний колір — вища ліга
  • Світло-рожевий — перша ліга (1997/98 — 2001/02, 2006/07 — 2009/10)

Досягнення[ред.ред. код]

Статистика[ред.ред. код]

Найкращі бомбардири команди за історію (на 22.09.2015)[15][16]
Гравець Усього
м'ячів
Чемпіонат СРСР Кубок
СРСР
Чемпіонат України Кубок
України
Клас Б Друга ліга Вища ліга Перша ліга
1 Федецький Андрій 91 79 1 11
1 Дикий Володимир 91 62 1 23
3 Мозолюк Володимир 89 45 25 16 3
4 Сачко Василь 63 40 17 6
5 Павло Філонюк 60 59 1
6 Володимир Бердовський 54 54
7 Пищур Олександр 52 9 40 3
8 Гащин Володимир 42 3 16 19 4
9 Майкон Перейра ді Олівейра 39 16 13 10
9 Сергій Драницький 39 1 32 6
11 Микола Кльоц 37 37
12 Алозі Майкл Чіді 31 2 28 1
12 Юрій Самошкін 31 31
14 Ерік Бікфалві 28 26 2
15 Павлов Євген 21 4 16 1
16 Іващенко Едуард 20 19 1
16 Слука Микола 20 20
16 Сопронюк Василь 20 20
16 Федюков Олег 20 7 4 8 1
16 Якубович Роман 20 19 1
21 Михайло Бурч 18 12 5 1
21 Кінаш Ярослав 18 1 16 1
23 Панченко Олег 17 17
23 Петров Юрій 17 16 1
25 Леськів Василь 16 15 1
25 Попов Анатолій 16 16
27 Алієв Самір 15 11 4
27 Круковець Сергій 15 13 2
27 Кулішевич Олександр 15 15

* Гравець досі виступає за клуб.

Гвардійці команди (1960—2006)[15][17]
Гравець Усього
ігор
Чемпіонат СРСР Кубок
СРСР
Чемпіонат України Кубок
України
Клас Б Друга ліга Вища ліга Перша ліга
1 Федюков Олег 563 165 1 152 210 35
2 Федецький Андрій 545 426 5 102 12
3 Мозолюк Володимир 502 270 102 111 19
4 Михайло Бурч 456 399 4 28 22 3
5 Іван Польний 341 286 5 43 7
6 Володимир Бердовський 324 322 2
7 Павло Філонюк 323 309 4 9 1
8 Антонюк Володимир 321 252 5 48 7
9 Дикий Володимир 300 165 1 119 15
10 Ігор Польний 284 284
11 Микола Кльоц 279 279
12 Юрій Кондрашин 258 258
13 Юрій Самошкін 257 257
14 Дорошенко Юрій 252 240 10 2
14 Фролов Олександр 252 252
16 Гащин Володимир 248 32 123 67 26
17 Богунов Сергій 242 41 114 68 19
18 Альберт Мікоян 229 189 40
19 Слука Микола 226 207 4 14 1
20 Долиняк Олександр 217 217
21 Поліщук Анатолій 204 156 3 40 5
22 Дмитерко Борис 188 183 5
23 Іващенко Едуард 186 140 45 1
24 Комзюк Ярослав 175 30 127 18
25 Коротаєв Андрій 174 165 1 6 2
26 Сачко Василь 171 114 34 23
27 Шухман Геннадій 157 152 4 1
28 Любомир Вовчук 154 37 103 14
28 Драницький Сергій 154 10 132 12

Колишні назви[ред.ред. код]

Визначні гравці[ред.ред. код]

Мирон Маркевич
Роман Максимюк
Марко Девич
Майкл Алозі
Олександр Пищур

У Луцьку грали такі відомі гравці як:


Колишні головні тренери[ред.ред. код]



Емблеми[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. З команди знято 3 очки
  2. «Волинь» позбавлена 9-и турнірних очок за невиконання рішень КДК ФФУ від 23.12.2014 року та АК ФФУ від 24.02.2015 року
  3. Ураховуючи технічну перемогу в матчі 1/32 фіналу проти «Авангарду-Індустрії»
  4. Згідно заявки клубу на сайті ПЛ
  5. «Волинь» — «Таврія»: післяматчева прес-конференція (fc.volyn.net, 17.07.2011)
  6. Футбольна арена по-англійськи буде в районі ЛПЗ, а не на місці «Авангарду», — Столяр (Волинська правда, 22.12.2011)
  7. «Волинь» очолив Анатолій Дем'яненко (fcvolyn.com)
  8. Футбольные фанаты: жизнь в стиле «ультрас» (ОстроВ, 16.06.2011) (рос.)
  9. Фан-движения Украины: Volyn Crusaders Firm (fanat.ua) (рос.)
  10. Интервью с LSD (Волынь, Луцк) (рос.)
  11. Ковельські ультрас провели благодійний турнір. Фото (Про Ковель, 10-03-2015)
  12. Волинь. Стосунки з іншими клубами (ultras.org.ua)
  13. Українські ультрас оголошують перемир'я (ultras.org.ua, 22.02.2014)
  14. За даними довідників Юрія Ландера та сторінки http://www.fpl.ua
  15. а б Без урахування виступів за СК «Луцьк»
  16. За даними офіційного сайту клубу, дані за останні сезони із сайту www.fc.volyn.net
  17. Дані з офіційного сайту клубу

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]