Бохмач (літописне місто)
| Бохмач | |
|---|---|
| Сучасне розташування | сучасне село Бахмач Ніжинського району Чернігівської області |
| Регіон |
 Україна |
| Географічні координати | 51°11′51″ пн. ш. 32°46′26″ сх. д. / 51.19750° пн. ш. 32.77389° сх. д. |
| Історія | |
| Заснування | 1147 (перша згадка) |
| Епоха | Київська Русь |
Бохмач — літописне місто на південно-східних околицях Чернігівського князівства.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Бохмач вперше згадується в Іпатіївському літописі у ході подій 1147 року. Повідомлялося в «Повісті временних літ», що місто було спалено військами великого князя Київського Ізяслава Мстиславича: «…услышав об истреблении Мстиславовичами города Всеволожа, жители городов Уненижа, Бохмача и Белой Вежи поспешали бежать в Чернигов …»
Назва міста іншомовна. Передбачається, що походить від стародавнього іменування прихильників ісламу — «бохміти», «бохмічі». Пов'язане з розміщенням чернігівськими князями в цих місцях іновірців.
Розташування[ред. | ред. код]
Бохмач контролював один з проходів через болота біля річки Десни на шляху зі степу до Чернігова. Городище розташовувалося на березі річки Бахмачка, лівої притоки річки Борзна. В даний час локалізація відповідає центру села Бахмач однойменного району Чернігівської області[1].
Дослідження[ред. | ред. код]
Вперше місце розташування міста було визначено в 1815 році М. Марковим. Однак розкопки тоді не проводилися[2]. У 1876 році дослідження здійснювались експедицією Дмитра Самоквасова. Було виявлено 14 поховань, з яких розкрито три. Знайдені людські останки в дерев'яних трунах і ямах. В одному з поховань знайдено золотий перстень зі вставкою. Нашарування давньоруського часу не виявлено. В даний час курганний могильник не зберігся[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Коваленко В. П. Новые исследования летописных городов Чернигово-Северской земли. В кн.: Древнерусский город. К., 1984
- ↑ Марков М. Е. О городах и селениях в Черниговской губернии, упоминаемых в Несторовой летописи, как они в оной следуют по порядку годов. «Периодическое сочинение о успехах народного просвещения», 1815, т. 40.
- ↑ Самоквасов Д. Я. Могилы Русской земли. М., 1908; Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.-Л., 1962
