Брюґґен Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Володи́мир Олекса́ндрович Брю́гген (*29 березня 1932, Харків - 19 липня 2018, Харків) — критик,літературознавець, перекладач, есеїст. Член Національної спілки письменників України (1965). Лауреат літературних премій імені Олександра Білецького, імені Василя Мисика, ім.Григорія Сковороди "Сад божественних пісень" та ін.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у Харківському політехнічному інституті (1950–1952), перейшов на відділення журналістики Харківського університету. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1956). Працював у редакції районної (м. Богодухів Харків. обл.) та заводської (з-д «ХЕМЗ») газет, на Харківському телебаченні (1958–1960). У 1960–1970 — завідувач відділу критики журналу «Прапор». Від 1970 — на творчій роботі.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Перший друкований виступ (рецензія) — у журналі «Звезда» (1951). Критичним публікаціям Б. властиві увага до художніх деталей, прагнення розкрити творчі можливості, стиль автора. Б. відомий також як автор афоризмів, іроніко-сатиричних та філософських мініатюр, що публікувалися в журналах «Вітчизна» (1992), «Сучасність» (1998), «Радуга» (1990), «Київ» (1998). Вони прикметні дотепністю, оригінальністю думки. Відомий Б. і як перекладач прози й поезії з французької, англійської та польської мов: поезії С.-Ж. Перса, романи й повісті Л. Буссенара (трилогія «Гвіанські робінзони»), Ж. Верна («Повітряне село», «Таємниця Вільгельма Шторіцо»), Р. Фалле («Дурник у Парижі»), А. Крісті («Смерть у шампанському»), Д. Чейза («Лис у капкані»), П. Лєне («Ірреволюція», «Ніжні сестрички»), спогади Л. Хемінґуея («Мій брат, Ернест Хемінгуей»), оповідання Б. Меламуда, польського гумористів та ін. Подав нову редакцію українського тексту й переклав російською мовою два томи українського сороміцького фольклору з літературної спадщини В. Гнатюка — «Билиці не для друку». Лауреат Премії ім. В. Мисика за переклад збірки поезій С.-Ж. Перса (1997).

Автор літературно-критичних книжок «Людина творить добро», «Звичайний хліб мистецтва», «Про Ігоря Муратова», «Земля і люди», «Близький берег долі», «Зерно і сходи». Переклав романи й повісті Р. Фалле, Л. Буссенара, Ж. Верна, А. Крісті. Д. Чейза, Б. Меламуда та ін.

Праці[ред. | ред. код]

  • Людина творить добро. К., 1966;
  • Звичайний хліб мистецтва. К., 1969;
  • Про Ігоря Муратова. К., 1972;
  • Земля і люди. К., 1973;
  • Близький берег долі. К., 1981;
  • Завет поколений. Х. Л., 1986;
  • Зерно і сходи. К., 1987;
  • Блокноти. Т., 2001.
  • Блокноты. Х., 2003;
  • Люди і книги. Статті. Спогади. Х., 2006;
  • Блокноты. Х., 2007;
  • Прозріння. Літературно-критичні етюди. Х., 2008;
  • Блокноты. Книга третья. Х., 2010;
  • Блокноти. Видання друге, доповнене. Х., 2012;
  • Література і час. Вибрана есеїстика. Х., 2013;
  • Седьмая книга. Блокноты 2010-2014. Х., 2015.
  • Восьмая книга. Блокноты 2014-2016. Х., 2016;

Література[ред. | ред. код]

  • Дончик В. В. Брюгген. Звичайний хліб мистецтва // РЛ. 1970. № 12;
  • Шатилов М. Книжка про ввічливість літератора // Дніпро. 1970. № 10;
  • Гельфандейн Г. Оружием критики // Радуга. 1966. № 10;
  • Маляренко Л. В органічній єдності // Вітчизна. 1971. № 1;
  • Кодак М. З довірою і вимогливістю // РЛ. 1982. № 9;
  • Яворівський В. Оглянутися — і йти далі // Прапор. 1982. № 4;
  • Безхутрий Ю. Вірність високим критеріям // Прапор. 1983. № 1;
  • Логачева Т. Свобода нужна только затем, чтобы быть свободным… // Панорама. Х., 2001, 21 сент.;
  • Сорока П. Народжений для однієї книги // Брюгген В. Блокноти. Т., 2001;
  • Йовенко С. «Оманливість великих істин Володимира Брюггена» // Вітчизна. 2002. № 3—4.
  • І. М. Дзюба
  • Микола Петренко. Довкруж пня. "Блокноти" Володимира Брюггена: версії, варіанти, інший аспект, суперечка, заперечення. Львів, 2008.
  • Михайлин І. Л. Автобіографічний роман в афоризмах / Ігор Михайлин // Квартали (Харків). — 2012. — № 1. — С. 277–287.

Посилання[ред. | ред. код]