Будинок Басі Каган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок житловий
Будинок у березні 2011 року
Будинок у березні 2011 року
Будинок у березні 2011 року
50°37′24″ пн. ш. 26°14′57″ сх. д. / 50.623472° пн. ш. 26.249333° сх. д. / 50.623472; 26.249333
Країна Україна Україна
Місто Рівне
Розташування вулиця Симона Петлюри, 27
Тип будівля і пам'ятка архітектури[d]
Тип будівлі особняк
Стиль модерн
Архітектор Валерій Свєнтоховський
Початок будівництва 1928
Побудовано 1929
Статус  пам'ятка архітектури та містобудування
(охоронний номер №190005)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок Басі Каган — пам'ятка архітектури, зведена 1929 року за проектом архітектора Семена Сидорчука на замовлення Басі Фрейди Каган.[1] Зараз у будівлі розміщується Рівненська обласна бібліотека для дітей.

Опис[ред. | ред. код]

Головним зовнішнім архітектурним елементом є напівциліндричний еркер, розташований на куті будівлі. Фасад оформлений порталом головного входу, зміщеного до північного торця будинку. У стіні еркеру три вікна: одне прямокутне та два напівпараболічної форми.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Замовницею проєкту була крамарка Бася Фрейда Каган. Жінка була заможною міщанкою, оскільки торгувала мануфактурою.[3]

Будівництво тривало з 19 квітня 1928 року по 1 грудня 1929 року.

У 1939 році будівлю у власниці відібрала радянська влада. У 1941 році в будівлі оселився директор Будинку Червоної армії. У воєнний час у будинку було німецьке казино.[4] З 1944 року там поселився спочатку суддя військового трибуналу, а потім прокурор.

У 1954 році в будинок переїхала бібліотека згідно з рішенням №808 виконкому Ровенської міської ради депутатів трудящих. До того в будівлі розміщувалась міська прокуратура, а в частині приміщення проживала сім'я Павла Кистерного.

Архітектура[ред. | ред. код]

У 1928 році на замовлення Басі Фрейди Каган архітектор Валерій Свєнтоховський виконав два варіанти проєкту одноповерхової міської вілли, яка до сьогодні є окрасою вулиці С. Петлюри (в міжвоєнний період — вулиця 13 Дивізії). В обох проєктних пропозиціях при створенні образу автор звертається до стилю модерн. В одному пропонує використання підкреслено сецесійної версії – близької за декоративним оздобленням до віденських прототипів. В другому – подає раціоналізоване строге вирішення, яке і було прийняте до реалізації.

Головний акцент об’єму будівлі — кутовий півкруглий еркер, розташований на діагональній осі і прорізаний вікном арочної форми. Відповідно до традиційної для модерну композиції, головний вхід в будинок зміщений до протилежної еркеру торцевої стіни.

В будинку запроєктовано п’ять житлових кімнат, кухня та передпокій, що відділяється від коридору аркою, яку підтримують дві колони.Будинок зберігся до нашого часу в автентичному стані. До сьогодні збереглись вікна, міжкімнатні двері, дверна і віконна фурнітура, система водопроводу і опалення, елементи оздоблення кімнати з еркером. [5], [6]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Десять історичних будинків Рівного. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 24 лютого 2020.
  2. Будівля бібліотеки — пам’ятка архітектури
  3. Таємниці й цікавинки будинку з еркером. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  4. Де у Рівному колись було німецьке казино?. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
  5. Державний архів Рівненської області. Фонд 31, опис 1, справа 1134.
  6. Михайлишин О. Архітектура і містобудування Західної Волині 1921-1939 років. - Рівне, 2013. - С. 140.