Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б


50°27′27″ пн. ш. 30°29′47″ сх. д. / 50.45750000002777824° пн. ш. 30.49638888891666610° сх. д. / 50.45750000002777824; 30.49638888891666610Координати: 50°27′27″ пн. ш. 30°29′47″ сх. д. / 50.45750000002777824° пн. ш. 30.49638888891666610° сх. д. / 50.45750000002777824; 30.49638888891666610
Тип будівля і пам'ятка архітектури[d]
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль неоренесанс
Відомі мешканці Іван Нечуй-Левицький
Стан руїни
Адреса Бехтеревський пров., 8-Б
Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б. Карта розташування: Київ
Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б
Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б (Київ)
Мапа

CMNS: Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б у Вікісховищі

Будинок по Бехтеревському провулку, 8-Б (інші адреси — 8, 4-Г[1][2][3]) — житловий будинок у Шевченківському районі міста Києва, у Бехтеревському провулку на Кудрявці. Станом на 2021 рік має вигляд руїни, лишився лише один кут двоповерхової будівлі. Будинок не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, проте перебуває на обліку як пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 84).

Історія[ред. | ред. код]

Будинок був зведений наприкінці XIX століття. Перевірених даних про архітектора та власників немає, що породжує численні версії та міські легенди. За поширеною версією, першим власником будинку був комерсант В. Я. Орлов (або Яків Орлов[4]), який походив із родини священника, тому обрав ділянку для зведення будинку біля храму — Покровського жіночого монастиря[2] та планував облаштувати у будинку музей ікон[5][6][7]. Автором проєкту будинку зазвичай називають Володимира Ніколаєва[3], тогочасного міського архітектора, іноді — Владислава Городецького[4], проте підтвердження ані першій, ані другій версії немає[3][2][1]. Києвознавець Дмитро Малаков стверджує, що будинок на початку XX століття належав княгині Марії Сайн-Вітгенштейн, а в 1910-х роках його власником став Олексій Копилов[8]. Це частково підтверджується даними адресних книг початку XX століття, за якими станом на 1899 рік садибою № 8 по Бехтеревському (тоді — Діонісьєвському) провулку володів Іван Станіславович Недзельский (або Нецельский)[9], з 1904 року — княгиня Марія Павлівна Сайн-Вітгенштейн[10], з 1911 року — Олексій Олександрович Копилов[11], з 1915 року — Лідія Петрівна Зеленська[12].

У цьому будинку провів останні роки свого життя письменник Іван Нечуй-Левицький[13][14].

За радянських часів у будинку був гуртожиток[2][6][7]. У 1980-х роках будинок визнали аварійним, а мешканців відселили[2]. У будинку почалися ремонтні роботи, тут планували відкрити музей І. Нечуя-Левицького[5][6][4], проте ще до завершення реставрації будинок обвалився[2][4]. У 1986 році напівзруйнована будівля отримала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (рішення Київського міськвиконкому від 21 серпня 1986 року № 49). На початку 1990-х майже повністю завалилися стіни будинку[8].

За часів незалежності був розроблений проєкт відновлення будинку, який, втім, зустрів опір місцевих мешканців[6][4].

У 2010-х роках руїни будинку обнесли невеличким парканом, а поруч створили громадський простір: облаштували кафе з літнім майданчиком, де проводилися різні культурно-мистецькі заходи, зокрема, покази фільмів просто неба[15][5][16][17][18][4]. Подвір'я з руїнами будинку № 8-Б є доволі популярною місцевою цікавинкою[19][7][20][1].

Опис[ред. | ред. код]

Будинок був гарним зразком київського неоренесансу[8], з багатим ліпним оздобленням. Від двоповерхової будівлі лишився лише один кут із арковим вхідним порталом, що декорований архівольтом із замковим каменем і пілястрами. Поверхи розділені горизонтальними тягами із поясками з дентикул. Аркові вікна на рівні другого поверху прикрашені маскаронами у вигляді «лісових людей» та обрамовані пілястрами, капітелі яких також виконані у вигляді подібних за декором маскаронів.

Будинок № 8-Б у мистецтві[ред. | ред. код]

За поширеною легендою на початку 1980-х років у будинку та біля нього знімали деякі сцени з радянського детективного телесеріалу «Гонки по вертикалі»[17][1][4]. Також будинок можна побачити у фільмі «Дикая любовь» Одеської кіностудії.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Загадочный дом на Бехтеревском переулке в Киеве: что скрывает руина с головой демона. kiev.informator.ua. Информатор. 30 липня 2018. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року.  (рос.)
  2. а б в г д е Стіна дореволюційного будинка (провулок Бехтерєвський 8 (4Г, 8Б). renovationmap.org. Мапа реновацій. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  3. а б в Незвичайний Київ, 2018, с. 38.
  4. а б в г д е ж Руины дома возле Бехтеревского переулка. kiev-klab.com.ua. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  5. а б в Анастасія Іщенко (3 березня 2021). Естетика самотності: 8 київських закинутих будівель. weekend.today. Вікенд. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  6. а б в г Мария Рыдван (17 июля 2007). «Сегодня» узнала загадку таинственных развалин. kiev.segodnya.ua. Сегодня. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року.  (рос.)
  7. а б в Ірина Лесишин (27 травня 2020). 7 безлюдних місць Києва для прогулянок. Гід для тих, хто хоче уникнути людей. Частина перша. www.the-village.com.ua. The Village Україна. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  8. а б в Малаков, 2015, с. 41.
  9. Весь Киев, 1899.
  10. Весь Киев, 1904.
  11. Весь Киев, 1911.
  12. Календарь, 1915.
  13. Малаков, 2015, с. 42.
  14. Киев, 1982, с. 58.
  15. Ганна Григораш (4 серпня 2015). Тиха вечірка: кінопокази, гриль і DJ-сети у дворі звичайного будинку. bzh.life. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  16. В киевском дворике проходят тихие вечеринки. kudago.com. KudaGo. 6 августа 2015. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року.  (рос.)
  17. а б Леся Кириченко (9 апреля 2016). Переулок православия в Киеве: святыни Покровского храма, особняк со львами и место, где проживала легендарная актриса Раиса Кириченко. kiev.segodnya.ua. Сегодня. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  18. Іра Маймур (3 квітня 2019). П'ять незвіданих місць Києва від Софії Грабовецької. discover.ua. Discover Ukraine. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 
  19. Незвичайний Київ, 2018, с. 37.
  20. Загадкові руїни в секретному дворику на Бехтерєвському провулку. kyivpastfuture.com.ua. Київ від минулого до майбутнього. 23 травня 200. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021 року. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Малаков Д. В. Від Кудрявця до Лук'янівки. — Либідь, 2015. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0705-7.
  • Георгій Кравець. Секрети і легенди київських дворів // Незвичайний Київ: путівник / авт. ст.: О. Анісімов та ін.; авт. фот.: Г. Кравець та ін. — 2-ге. — К. : Скай Хорс, 2018. — 512 с. — ISBN 978-966-2536-37-9.
  • Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. КудрицкогоК. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)
  • 1899. Весь Киев на 1899 год. Адресная и Справочная книга / Д.Я.Давидов. — К. : М. А. Радомский и А. А. Рагозинский, 1899.
  • Адресная и справочная книга Весь Киев на 1904 год / Д.Н.Трахтенберг. — К., 1903.
  • Адресная и справочная книга Весь Киев на 1911 год / С.М.Богуславский. — К., 1911.
  • Календарь, Справочная и Адресная книга г. Киева на 1915 год / Правление Общества Скорой Медицинской Помощи в г. Киеве. — К., 1915.