Неоренесанс
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2019) |
| Неоренесанс | |
 | |
| Ґрунтується на | Архітектура Відродження |
|---|---|
 Неоренесанс у Вікісховищі | |
Неоренеса́нс — один з історичних стилів середини XIX ст. Розвивався паралельно з неокласицизмом і неоготикою. Він був сумішшю з необароко та тривав недовго.
Широке поле діяльності знайшлося для представників нового стилю в архітектурі залізничних вокзалів.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Неоренесанс — одна з поширених форм архітектурної еклектики XIX століття, що відтворювала зовнішні архітектурні рішення часів Відродження, особливо італійського чінквеченто. Відмінні риси — тяжіння до симетрії, раціональне членування фасадів. Надавалась перевага прямокутним планам з внутрішніми двориками, широкому використанню таких архітектурних елементів, як-от рустика і пілястри.
Джерела[ред. | ред. код]
Неоренесанс склався до моменту спорудження за проєктом Лео фон Кленце Лейхтенберзького палацу в Мюнхені[de] (нім. Palais Leuchtenberg, 1816). Англієць Чарльз Баррі, відомий популяризатор неоготики, з 1820-х років також звертався до стилістики італійського Ренесансу (один з найкращих зразків — заміський палац в Клайвдені). Проте у 1830-ті роки споруди в неоренесансній стилістиці мали епізодичний характер.
Переосмислення архітектурної мови італійського Ренесансу як універсальної стильової системи пов'язане з діяльністю німецького архітектора Готфріда Земпера. Його головний твір — Дрезденська опера (1834-1841 рр.), пройнятий впливом бароко набагато менше, ніж опера Гарньє в Парижі. Земперовський стиль набув широкого поширення в Австро-Угорщині. Таким чином у Відні та Будапешті в стилістиці неоренесансу забудовані цілі квартали. Найчастіше йому віддавали перевагу під час зведення музеїв і бібліотек.
В Україні[ред. | ред. код]
Будинок Клуга у Києві на вулиці Саксаганського, 96, відносять до французького неоренесансу.
Зразки неоренесансних споруд[ред. | ред. код]
- Будинок Галицького намісництва, Львів
- Палац Євгенія Богарне в Мюнхені (Лео фон Кленце, 1816)
- Дрезденська картинна галерея (Готфрід Земпер)
- Володимирський палац в Санкт-Петербурзі, фасад
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
Ведстон Манор, резиденція банкірів Ротшильд в стилістиці французького ренесансу, 1874 р.
-
Володимирський палац (Санкт-Петербург), фасад в стилістиці флорентійського раннього відродження
-
Мерія Парижа (Отель де Вілле), західний фасад в стилістиці французького ренесансу, 1880 р.
-
-
Галерея Віктора-Еммануїла, Мілан, Італія.
-
Регіональне бюро в Щецині, Польща
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Kurt Milde: Neorenaissance in der deutschen Architektur des 19. Jahrhunderts. Grundlagen, Wesen und Gültigkeit. Verlag der Kunst, Dresden 1981.
- Daniela Biffar: Schmuckstücke der Neorenaissance. Der Bijouterie-Fabrikant Hermann Bauer (1833—1919). Edition Hatje, Ostfildern-Ruit 1996, ISBN 3-7757-0638-0.
- Walter Krause (Hrsg.): Neorenaissance. Ansprüche an einen Stil. Verlag der Kunst, Dresden 2001, ISBN 3-929744-03-1.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неоренесанс |
|
| ||||||||||||||||||||