Будівля театру імені Станіслава Монюшка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будівля театру імені Станіслава Монюшка

Вул. Леся Курбаса, 3 Театр ім. С. Монюшка P1300614.jpg


48°55′17″ пн. ш. 24°42′45″ сх. д. / 48.92138900002777291° пн. ш. 24.71250000002777725° сх. д. / 48.92138900002777291; 24.71250000002777725Координати: 48°55′17″ пн. ш. 24°42′45″ сх. д. / 48.92138900002777291° пн. ш. 24.71250000002777725° сх. д. / 48.92138900002777291; 24.71250000002777725
Тип цивільна будівляd
Статус спадщини Пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна

 Україна

Розташування Івано-Франківськ
Засновано 1891
Ідентифікатори і посилання
Будівля театру імені Станіслава Монюшка. Карта розташування: Україна
Будівля театру імені Станіслава Монюшка
Будівля театру імені Станіслава Монюшка (Україна)

CMNS: Будівля театру імені Станіслава Монюшка у Вікісховищі
Театр ім. Станіслава Монюшка (1911)
Театр ім. Станіслава Монюшка (до 1939 року)
Закладення наріжного каменя 21 травня 1891 року. Архітектор Юзеф Лапіцький — четвертий зліва

Будівля театру імені Станіслава Монюшка — споруда на розі вулиць Фредра (з 1973 року — Крушельницької[1]) та Бельовського (з 1991 року — Леся Курбаса[2]) у місті Івано-Франківську. Пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 340-іф). Театр збудований 1891 року для музичного товариства імені Станіслава Монюшка. З 1980 року у будівлі розміщена Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк.

Історія[ред. | ред. код]

Ідея зведення будівлі для театру в місті належала музичному товаристві імені Станіслава Монюшка[3]. Вони отримали ділянку під будівництво від магістрату. У конкурсі на будівництво переміг проєкт В. Мілковського[а] (псевдонім архітектора Юзефа Лапіцького[4] (Йозеф Ляпіцький[3])), який обійшовся б тільки у 90 тисяч ринських злотих[5]. 21 травня 1891 року почали будову, а 22 листопада урочисто відкрили приміщення[4]. Уже 5 грудня 1891 року поставили першу виставу — «Дай серцю волю, заведе в неволю» української трупи «Руська бесіда» зі Львова. Роботи із внутрішнього оздоблення тривали ще чотири місяці, тому повноцінно театр запрацював з 18 квітня 1892 року[5].

З 1900 по 1926 роки декілька кімнат у крилі по Курбаса займала дворічна професійна торговельна школа[6].

Під час Першої світової війни у споруду влучили артилерійські снаряди, які пробили дах, пошкодили дерев'яні конструкції та крило з боку вулиці Леся Курбаса[7]. Також будівля вже не відповідала потребам, її потрібно було розширити, тому Товариство почало шукати джерел фінансування. Вартість реконструкції оцінювалася у 250—300 тисяч злотих. Воєвода Броніслав Наконечников-Клуковський очолив відбудовчий комітет[8].

У 1928—1929 роках здійснили реконструкцію приміщення за проєктом архітектора Станіслава Трелі[7]. На урочистому відкритті були присутні: міністр освіти та віросповідань С. Червінський, директор департаменту мистецтв В. Ястржебовський, директор департаменту шкільництва Т. Ярмінський, воєвода Наконечников-Клуковський, бурмістр тощо[8].

З 1939 у приміщенні працював музично-драматичний театр імені Франка[5]. 1980 року театр переїхав до більшого приміщення, а у будівлі розмістилася Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк. 14 серпня 1987 року відкрито меморіальну дошку про виступи корифеїв українського театру Марії Заньковецької, Миколи Садовського та оперної співачки Соломії Крушельницької[b].

Опис[ред. | ред. код]

Це була цегляна двоповерхова Г-подібна у плані будівля, що виходила на вулиці Крушельницької та Леся Курбаса. Крило по вулиці Курбаса було довшим. Напівкругла наріжна частина з банею зі шпилем. Чотириколонний портик на вході. Напівциркульні вікна на першому поверсі, прямокутні — на другому. Будівлю прикрашала ліпнина. Глядацький зал розрахований на 280 місць. Підвал[4].

Реконструкція 1928—1929 років надала будинку конструктивістських рис: забрали баню і портик, замурували частину вікон і всі вони стали прямокутними, гладкі стіни. Додався балкон. З'явився службовий вхід у крилі по вулиці Крушельницької. Глядацький зал розширили до 550 місць. Переробили балкони другого та третього ярусів, збільшили коридор для публіки, провели електрику та центральне опалення[7]. У 2006—2010 роках до крила по вулиці Крушельницької добудували триповерховий об'єм у неокласицистичному стилі, площею 1500 кв. м. для розміщення репетиційних зал творчих колективів[9]. Ця добудова коштувала 7 мільйонів гривень[10]. 20 грудня 2011 року урочисто відкрили будівлю старого корпусу після капітального ремонту, який обійшовся у близько 20 мільйонів гривень[11]. У результаті ремонту відреставрували концертний зал, зменшивши кількість глядацьких місць до 420, за рахунок збільшення відстані між рядами. Також обладнано місця для осіб із інвалідністю та приладнано пандус для входу до приміщення. Додали малу залу на 70 глядачів[11].

Примітки[ред. | ред. код]

а. ^ Також псевдонім — «Лірник»[3]
b. ^ На дошці також помилково вказано ім'я Олександра Мишуги, який був у місті 1878 року, до будівництва[9]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Іван Бондарев; Михайло Головатий (17.04.2014). Вулиця Фредра. report.if.ua. Газета «Репортер». Процитовано 25.02.2020. 
  2. Іван Бондарев; Михайло Головатий (25.04.2014). Слідами старого Станиславова. Вулиця Бельовського. report.if.ua. Газета «Репортер». Процитовано 25.02.2020. 
  3. а б в Діяльність музтовариства Монюшка, 2004, с. 457
  4. а б в Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 82
  5. а б в Іван Бондарев (17.03.2011). Філармонія імені театру. report.if.ua. Газета «Репортер». Процитовано 25.02.2020. 
  6. Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 84
  7. а б в Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 83
  8. а б Діяльність музтовариства Монюшка, 2004, с. 462
  9. а б Пам'ятки історії та культури Івано-Франківська, 2016, с. 85
  10. Великі входини у філармонію. news.if.ua. 23.11.2010. Процитовано 25.02.2020. 
  11. а б Відкрили оновлену філармонію (ФОТО). report.if.ua. Газета «Репортер». 20.12.2011. Процитовано 25.02.2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]