Об'єкт 172-2М «Буйвол»
| Об'єкт 172-2М «Буйвол» | |
|---|---|
| Тип | основний бойовий танк |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Завод №183 |
| Розроблено | з 1971 по 1975 |
| Виробник | Завод №183 |
| Виготовлення | 1972 |
| Виготовлена кількість |
5 |
| Варіанти | див. «Модифікації» |
| Характеристики | |
| Вага | 42 т |
| Довжина | 9,53 м |
| Ширина | 3,472 м |
| Висота | 2,2 м |
| Екіпаж | 3 |
|
| |
| Броня | протиснарядна, комбінована |
Головне озброєння |
гладкоствольна гармата 125 мм 2А46 |
Другорядне озброєння |
1 х 12,7 мм НСВТ 1 х 7,62 мм ККТ |
| Двигун |
дизельний двигун В-46Ф (В-67) 840 кс |
| Питома потужність | 20 кс/т |
| Підвіска | торсіонна |
| Дорожній просвіт | 495 мм |
Операційна дальність |
750…800 км |
| Швидкість | 60 км/год |
Об'єкт 172-2М «Буйвол» — радянський дослідний основний бойовий танк. Створено в конструкторському бюро Уралвагонзавода. Серійно не вироблявся.
Історія створення[ред. | ред. код]
Паралельно з доопрацюванням конструкції основного танка «Об'єкт 172» за ДКР «Урал» (Об'єкт 172М), велися роботи по інший ДКР з шифром «Буйвол». Роботи велися в період з 1971 по 1975 роки. Основним завданням робіт було суттєве підвищення характеристик машини[1].
Дослідні зразки[ред. | ред. код]
Зразок № 1[ред. | ред. код]
Перший дослідний зразок машини створювався на базі «Об'єкту 172» і отримав позначення «Об'єкт 172-2М». Зразок був закінчений в 1972 році і проходив випробування разом з 15-ю машинами «Об'єкт 172М». Так як машина створювалася на базі «Об'єкту 172», ходова частина була схожа з основним танком Т-64А. Крім того, на відміну від інших дослідних зразків, зенітний кулемет був встановлений також аналогічно танку Т-64А[1].
Зразки № 2,3,4[ред. | ред. код]
Зразки під номерами 2, 3 і 4 створювалися на базі «Об'єкту 172М». І проходили випробування в період з 1973 по 1974 роки[1].
Зразок № 5[ред. | ред. код]
Зразок № 5 відрізнявся від попередніх зразків установкою нового форсованого до 840 к.с. дизельного двигуна В—67 і установкою як основного озброєння модифікованої гармати 2А46М[1].
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Броньовий корпус і башта[ред. | ред. код]
Для поліпшення броньовий стійкості верхньої лобової деталі була збільшена товщина тильного листа і змінений кут нахилу до 70°. В районі бойового відділення броня корпусу складалася з 70 мм сталевого листа і 16 мм бортового екрану. В районі моторно трансмісійного відділення товщина борту також становила 70 мм, а бортового екрану — 5 мм. Компонування моторно—трансмісійного відділення корпусу було змінено в бік компактності, завдяки чому в машині були розміщені додатково 6 пострілів. Схема бронювання башти також зазнала змін. Лобова проєкція башти в зоні ± 30° оснащувалася сталевими взводними екранами. Змінена броня захищала танк від попадання 125 мм бронебойного підкаліберного снаряда на швидкості до 1600 м/с. Кумулятивна стійкість була еквівалента 520 мм броньовій сталі[1].
Озброєння[ред. | ред. код]
Як основне озброєння на першому зразку використовувалася 125 мм гладкоствольна гармата 2А46. Гармата була стабілізована у двох площинах і оснащувалася автоматом заряджання. Завдяки зміненіій конструкції боєукладок, прицільна швидкострільність в ручному режимі заряджання зросла з 1,44 пострілів за хвилину, до 2 пострілів за хвилину. Боєкомплект становив 45 пострілів з них 22 розміщувалися в автоматі заряджання[1].
Додатково на танк встановлювався 12,7 мм зенітний кулемет НСВТ з боєкомплектом 300 патронів і 7,62 мм спарений з основною гарматою кулемет ККТ з боєкомплектом 2000 патронів[1].
Двигун і трансмісія[ред. | ред. код]
На «Об'єкті 172—2М» використовувався дизельний двигун В—67 (первинна назва — В—46Ф). Потужність двигуна складала 840 к.с. Основною відмінністю від В-46 була змінена конструкція нагнітача. Необхідність зміни силової установки була продиктована збільшенням маси танка з 41 до 42 тонн. Застосування нового двигуна збільшило питому потужність машини, при цьому збільшення витрати палива значно менше. Крім того, в порівнянні з базовою машиною, були збільшені динамічні характеристики машини і середня швидкість руху[1].
Модифікації[ред. | ред. код]
Об'єкт 172М—2М[ред. | ред. код]
До середини 1974 року було виготовлено дві модифіковані машини, сконструйовані на базі танка «Об'єкт 172—2М». Машини отримали позначення «Об'єкт 172М—2М». Зміни торкнулися установки нового лазерного прицілу—далекоміра ТПД—К1, нічного прицілу «Буран—ПА». Крім того були встановлені нові прилади спостереження у навідника і командира, а також змінений стабілізатор гармати. Додатково на танк була встановлена система постановки димової завіси 902А, що складалася з 81-мм димових гранатометів[1].
Об'єкт 172—3М[ред. | ред. код]
Відмінною особливістю «Об'єкту 172—3М» від «Об'єкту 172—2М» була установка як основного озброєння 130 мм нарізної гармати 2А50[1].
Оцінка машини[ред. | ред. код]
Випробування «Об'єкту 172—2М» і зразків на його базі показали, що в процесі вдосконалення конструкції базової машини був досягнутий істотний приріст характеристик, при цьому уніфікація по більшості вузлів і агрегатів дозволяла здійснити постановку на серійне виробництво без переоснащення виробничих потужностей. Однак машина на озброєння прийнята не була. Згодом, частина напрацювань по проекту була перенесена на серійні зразки основного танка Т-72[1].
Екземпляри які збереглися[ред. | ред. код]
Всі збережені екземпляри знаходяться в запасниках бронетанкового музею Кубинки і у відкритій експозиції відсутні[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Опытный основной боевой танк «Объект 172-2М» (ОКР «Буйвол») (рос) . Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 1 квітня 2016.
