Буковець (Мукачівський район)
| село Буковець | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Жденіївська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040090020014725 |
| Основні дані | |
| Засноване | 635-647 |
| Населення | 598 осіб |
| Територія | 454 км² |
| Площа | 754 км² |
| Густота населення | 361,55 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89114 |
| Телефонний код | +380 3136 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°51′32″ пн. ш. 22°56′02″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
624 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89114, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Буковець,89 |
| Карта | |
  Буковець | |
 Буковець | |
| Мапа | |
| |
Бу́ковець — село в Жденіївській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується у 1645 році як Bukocz.
Село між горами Пікуєм, Острою і Рівною засноване в 16 столітті селянами-кріпаками, що втекли з Галичини.
Храми[ред. | ред. код]
Храм всіх Святих. 1912.
Священик служив тут ще в XVII ст. У заповіті від 20 травня 1703 р. сказано про те, що священик Олександр Поп збудував церкву за власні кошти і передав церкві всі закладені в нього землі (у разі викуплення землі всі гроші мали піти на церкву, а відсотки священику).
Мабуть, цю споруду згадують у 1733 р. як церкву св. Михайла з чотирма дзвонами. У 1783 р. внаслідок впорядкування парохій Перехресний і Пашковець визначено філіями Буковця. Востаннє дерев'яну бойківську церкву, збудовану 1613 р. (можливо, дата помилкова), згадують на старому цвинтарі в 1923 p., коли в селі вже стояла типова мурована церква. На спорудження цієї церкви граф Шенборн у 1911 р. подарував 200 корон.
Організував будівництво о. Іван Кваковський, а куратором був Іван Стеців. Обидва ці прізвища названо в написі на хресті коло церкви. Основний камінь заклали 22 серпня 1909 р. До цієї дати земляки в Америці зібрали 6000 корон.
Розповідають, що Минґл Штемберг перевіз кіньми з Чинадійова до Буківця весь пісок для будівництва. На головному фасаді датою завершення вказано — Anno Domini 1912. Закінчення будівництва контролював парох Нижніх Верецьких намісник Варфоломій Галактович, який також освятив церкву 22 червня в неділю Всіх святих.
Всередині церкву гарно споряджено. Парох І. Кваковський купив жертовник. Тодішній куратор Іван Дупин побував у Будапешті, щоб замовити іконостас. Чотири намісні ікони на полотні підписані Ю. Віраґом у 1926 р., а на іконі Ісуса Христа написано також прізвище М. Рошковича, як автора рисунка. Верхні ікони перемальовано. Дияконські двері, розкішне крісло і напрестольний хрест вирізьбив монах Михайло Ряшко. Останнє малювання інтер'єру здійснили брати Щупаки з Львівщини в 1967 р.
Біля іконостаса встановлено престол з образом Богородиці, що має на звороті напис: «Fundator toho obrazu | Mychajlo Dubyn Jewczyn | jeho zena Jewka | у jeho brat Oleksa | r. 18881 Karol Biller | malar і zolotnyk.» Престол при північній стіні нави прикрашає образ св. Серця Ісуса, подарований священиком Калиняком. Як згадує церківник Іван Яртим, образ привезли на возі з Ужгорода, а впродовж радянського часу його не ховали і навіть не замалювали заборонене за СРСР зображення Серця Ісуса. Іван Панькулич та Василь Дупин привезли з Мукачева на возі дзвін вагою 14 центнерів.
У 1932 р. зафіксовано кілька написів, що стосуються попередньої дерев'яної церкви. На іконі Розп'яття: «Сей образъ купилъ Лукачъ Поповичъ со женою своею Полагою | зъ братаничем своими Грицем з маткою своєю Настасиєю…»; на іконі Спасителя в терновому вінці, в овальній позолоченій рамі (в 1932 р. ікона перебувала в приватних руках): «Т… Михайла Годинка парохії буковски и щербовскїя з рочнго адміністратора и кураторовъ Алексия Ряшко, Іоанна Голоука року АWЛЕ (1835)» і трохи нижче, очевидно, підпис автора: Ganovszky, pictor et sculpt. Церковні книги купили: Анфологіон — Іван Тербанів з сестрою Гафією та Василь Головчин з дружиною; Мінею — «попович Лукач буковекий» «року божого 1772».
З 1871 до 1873 р. священиком служив відомий письменник Євген Фенцик.
За радянської влади місцевий священик Гнат Сіксай був ув'язнений з 1949 до 1955 р.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 643 особи, з яких 314 чоловіків та 329 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 597 осіб.[2]
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- Храм всіх Святих. 1912.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,67 % |
| російська | 0,33 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||