Буковець (Воловецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Буковець
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Воловецький район
Рада/громада Буковецька сільська рада
Код КОАТУУ 2121581501
Основні дані
Засноване 635-647
Населення 15 987
Територія 454 км²
Площа 754 км²
Густота населення 361,55 осіб/км²
Поштовий індекс 89114
Телефонний код +380 3136
Географічні дані
Географічні координати 48°51′32″ пн. ш. 22°56′02″ сх. д. / 48.85889° пн. ш. 22.93389° сх. д. / 48.85889; 22.93389Координати: 48°51′32″ пн. ш. 22°56′02″ сх. д. / 48.85889° пн. ш. 22.93389° сх. д. / 48.85889; 22.93389
Середня висота
над рівнем моря
624 м
Місцева влада
Адреса ради 89114, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с.Буковець,89 , тел. 2-57-42
Карта
Буковець. Карта розташування: Україна
Буковець
Буковець
Буковець. Карта розташування: Закарпатська область
Буковець
Буковець
Мапа

Бу́ковецьсело в Україні, в Закарпатській області, Воловецькому районі.

Вперше згадується у 1645 році як Bukocz.

Село між горами Пікуєм, Острою і Рівною засноване в 16 столітті селянами-кріпаками, що втекли з Галичини.


Церква всіх Святих. 1912.

Село засноване селянами з Галичини. Священик служив тут ще в XVII ст. У заповіті від 20 травня 1703 р. сказано про те, що священик Олександр Поп збудував церкву за власні кошти і передав церкві всі закладені в нього землі (у разі викуплення землі всі гроші мали піти на церкву, а відсотки священику).

Мабуть, цю споруду згадують у 1733 р. як церкву св. Михайла з чотирма дзвонами. У 1783 р. внаслідок впорядкування парохій Перехресний і Пашковець визначено філіями Буковця. Востаннє дерев’яну бойківську церкву, збудовану 1613 р. (можливо, дата помилкова), згадують на старому цвинтарі в 1923 p., коли в селі вже стояла типова мурована церква. На спорудження цієї церкви граф Шенборн у 1911 р. подарував 200 корон.

Організував будівництво о. Іван Кваковський, а куратором був Іван Стеців. Обидва ці прізвища названо в написі на хресті коло церкви. Основний камінь заклали 22 серпня 1909 р. До цієї дати земляки в Америці зібрали 6000 корон.

Розповідають, що Минґл Штемберг перевіз кіньми з Чинадієва до Буківця весь пісок для будівництва. На головному фасаді датою завершення вказано – Anno Domini 1912. Закінчення будівництва контролював парох Нижніх Верецьких намісник Варфоломій Галактович, який також освятив церкву 22 червня в неділю Всіх святих.

Всередині церкву гарно споряджено. Парох І. Кваковський купив жертовник. Тодішній куратор Іван Дупин побував у Будапешті, щоб замовити іконостас. Чотири намісні ікони на полотні підписані Ю. Віраґом у 1926 р., а на іконі Ісуса Христа написано також прізвище М. Рошковича, як автора рисунка. Верхні ікони перемальовано. Дияконські двері, розкішне крісло і напрестольний хрест вирізьбив монах Михайло Ряшко. Останнє малювання інтер’єру здійснили брати Щупаки з Львівщини в 1967 р.

Біля іконостаса встановлено престол з образом Богородиці, що має на звороті напис: “Fundator toho obrazu | Mychajlo Dubyn Jewczyn | jeho zena Jewka | у jeho brat Oleksa | r. 18881 Karol Biller | malar і zolotnyk.” Престол при північній стіні нави прикрашає образ св. Серця Ісуса, подарований священиком Калиняком. Як згадує церківник Іван Яртим, образ привезли на возі з Ужгорода, а впродовж радянського часу його не ховали і навіть не замалювали заборонене за СРСР зображення Серця Ісуса. Іван Панькулич та Василь Дупин привезли з Мукачева на возі дзвін вагою 14 центнерів.

У 1932 р. зафіксовано кілька написів, що стосуються попередньої дерев’яної церкви. На іконі Розп’яття: “Сей образъ купилъ Лукачъ Поповичъ со женою своею Полагою | зъ братаничем своими Грицем з маткою своєю Настасиєю…”; на іконі Спасителя в терновому вінці, в овальній позолоченій рамі (в 1932 р. ікона перебувала в приватних руках): “Т… Михайла Годинка парохії буковски и щербовскїя з рочнго адміністратора и кураторовъ Алексия Ряшко, Іоанна Голоука року АWЛЕ (1835)” і трохи нижче, очевидно, підпис автора: Ganovszky, pictor et sculpt. Церковні книги купили: Анфологіон – Іван Тербанів з сестрою Гафією та Василь Головчин з дружиною; Мінею – “попович Лукач буковекий” “року божого 1772”.

З 1871 до 1873 р. священиком служив відомий письменник Євген Фенцик.

За радянської влади місцевий священик Гнат Сіксай був ув’язнений з 1949 до 1955 р.

Посилання[ред. | ред. код]