Підполоззя
| село Підполоззя | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Мукачівський район | ||
| Тер. громада | Жденіївська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA21040090080059839 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | до 1888 | ||
| Населення | 798 осіб | ||
| Площа | 1,518 км² | ||
| Густота населення | 525,69 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 89121 | ||
| Телефонний код | +380 3136 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°44′47″ пн. ш. 23°1′12″ сх. д. / 48.74639° пн. ш. 23.02000° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
365 м | ||
| Водойми | р. Латориця, Жденівка | ||
| Найближча залізнична станція | Воловець | ||
| Відстань до залізничної станції |
21 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 89121, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Підполоззя, 59 | ||
| Карта | |||
  Підполоззя | |||
 Підполоззя | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Підполо́ззя (русин. Пудполозя) — село в Україні, у Жденіївській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області.
Село розташоване на берегах між річками Латориця та Жденівка, на висоті 365 метрів над рівнем моря, за 21 км від залізничної станції Воловець та 4 км від автошляху міжнародного значення М06 Київ — Чоп. Підполоззя є найтеплішим населеним пунктом серед всіх у Мукачівському районі, оскільки лежить найнижче над рівнем моря.
У 1860 році в околицях Підполоззя виявлено великий бронзовий скарб пізньої бронзи. В колекцію Т.Легоцького потрапило 18 предметів. З лівого боку дороги Підполоззя — Нижні Ворота, в урочищі Кічера виявлено поховання угорського дружинника кінця ІХ — початку Х століть.
Першу документальну згадку про село Пудполок відносять до 1430 року. Село належало різним поміщикам. У 1619 Пудполок та його присілок Романок входили до складу володінь династії Ракоці, і аж у 1888 році їх об'єднали в одне поселення — Підполоззя.
В основі назви села лежить лексема «паль», — та ж сама,що і в слові «паланок», що означає «огорожу, укріплення». За свідченням Івана Сільвая, між скалою Високий камінь і протилежною горою, що зветься Татарівка, в давні часи неодноразово будувалось укріплення у вигляді стіни з дерев'яних паль. Останній раз таку стіну будували за часів Кошутової війни 1848 року, чому Сільвай був свідком і учасником будівництва. Отже, Підполоззя — «село під палями». Так можна етимологічно розшифрувати походження назви село, а не від слова «лози».
Угорці,за своєю звичкою,дали іншу назву селу — Везерсалаш. Везер по-угорськи означає «вода», а салаш — табір (табір на воді, або водяний табір). Очевидно,тут зупинялись угорці після виснажливого переходу через Верецький перевал і поїли своїх коней. Води тут подостатком, адже зливаються Латориця та Жденіївка. Така назва села протрималась до кінця побутування села в складі земель «Корони Святого Стефана», тобто до 1944 року.
Скала «Високий камінь» робить незабутнє враження своєю величчю. В часи панування Угорщини вона була культовим місцем для чисельних екскурсій з цілої Угорщини Згідно з угорською історичною міфологією, саме біля цієї скали лежав шлях вождя Арпада з всім угорським племенем. За свідченням Василя Степановича Лакатоша, яке він приводить у своїй книзі «У рідному краю», в угорські часи високо на скалі була укріплена таблиця з угорським державним гербом і надписом про те, що тут у 986 році проходив Арпад зі своїм народом (радянські солдати у 1944 році розстріляли цю таблицю з автоматів).
Село Підполоззя записалося у воєнну історію Першої та Другої світових воєн досить виразно. Під час першої світової війни за село і в околицях точились багатоденні бої, у яких брали участь, між іншим, Українські Січові Стрільці(про цей факт не згадує у своїй книжці «Зорі Воловеччини» краєзнавець Василь Пагиря). Наприклад, сотня Дмитра Вітовського, в майбутньому військового міністра ЗУНР, тримала оборону по правому березі ріки Жденіївки. Стрільці зводили бої в Абранці, у Вишніх і Нижніх Верецьких(Воротах), у Воловці. Багато з них загинуло (список полеглих в книзі Осипа Думина «Історія Легіону УСС»). Очевидно, що вони поховані на старому військовому кладовищі на околиці Підполоззя. На кладовищі колись була встановлена велика брила, а на ній табличка з написом, хто тут похований. Хтось постарався цю табличку зірвати. На хресті, що встановлений старанням директора жденіївської турбази «Форель» Дужаря, теж не знайдеш відповідної інформації, а лише якийсь напівстертий вірш. Кладовище некошене, в занедбаному стані. В часи другої світової війни історія повторилася, але в трохи іншому вигляді. Те, що не вдалося царській армії, ціною великих зусиль і жертв зробила радянська армія — прорвалась через Карпати, через «Лінію Арпада». Про це нагадують залишки бетонних дотів. Найкраще про це сказав поет Андрій Патрус-Карпатський, очевидець і учасник тих подій у вірші «Дот»[1].
Угорський дот на березі крутому,
Повзе вояк — в руках гранатне гроно.
Враз грізний вибух!Затремтіли гори,
Схилились буки на солдатське тіло,
І реквієм гілля зашелестіло.
За часів середньовіччя тут виробляли поташ і виварювали селітру. У 1848 році внаслідок епідемії холери село знелюдніло, тільки на початку XX століття почало відроджуватися.
- Храм Покрови пр. богородиці (1840)
За розповідями старожилів — це найдавніше село було на протилежному березі ріки і мало назву Попідлоззя. У 1888 році, після об'єднання Підполоззя та Романівця, було запроваджено угорську назву Везерсалаш (Vezérszállás) на згадку про перебування в селі Ференца Ракоці II в 1707 р.
Вперше стару дерев'яну церкву зазначено в 1692 р. У 1733 р. згадують дерев'яну церкву св. Михайла з двома дзвонами. Пізніше парохія спорожніла. У 1774 р. верецький управитель Венцел Гайзлер забрав покинуту ділянку, а парохії дав нову, біля церкви. У 1798 р. згадують трухляву церкву в Підполоззі.
На початку XX століття населення Підполоззя складало 167 греко-католиків. Філії були в селах Верхня Грабівниця (95 осіб), Яловий (дерев'яна церква, 74 особи), Абранка (дерев'яна церква, 205 осіб), Задільське (дерев'яна церква, 170 осіб), Шлоґ (дерев'яна каплиця, 45 осіб).
Сучасна типова мурована церква з бароковою вежею збудована на місці дерев'яної за о. Василя Дулишковича. Нава має коробове склепіння, настелене з грубих дощок. Зі старого іконостаса збереглося кілька ікон, а новий встановили, згідно з угорським написом на окремій дошці, в 1912 р. за священника Івана Станканинця та куратора Івана Дужара.
Ліва частина іконостаса згоріла, її замінили у 1980-х роках. З трьох дзвонів на вежі два походять з 1930 року, а один відлив Ласло Лайош у 1882 році за священника Еміла Головачка, вчителя Михайла Годинця.
У книзі «Триодіон» (Львів, 1701) записано, що купили її до «…церкви пудполоскои до заложенне храма Михайла Року Бжго АΨІЄ (1715)», що, можливо, свідчить про освячення дерев'яної церкви у 1715 році.
На книзі Октоіх залишив підпис о. Григорій підполозький у 1711 р., а купив її Марцій з дружиною Марією і передав до церкви 6 грудня 1711 року. Ще один запис свідчить, що книгу записано на церкву 18 січня 1762 року.
- Храм св. Трійці (1994)
Оскільки стара церква належить православним, у день Святої Трійці 1993 р. освятили наріжний камінь під будівництво нової, мурованої з каменю греко-католицької церкви. Ділянку на березі Латориці, що зветься «Хренівка», виділив голова колгоспу Дмитро Ісак. За один рік зусиллями підполозян споруду, за винятком вежі, було завершено.
Посвятили храм парох о. Михайло Хваста та ректор греко-католицької семінарії в Ужгороді Іван Тидір. Постав храм завдяки майстрові Михайлу Райчинцю, котрий сам спланував і збудував його від початку до кінця, а також поставив хори, вирізав бічний вівтар, процесійні хрести і разом з сином Володимиром балдахін. Основними помічниками були Михайло Дзьогайло, Федір Дужар та Василь Бурдюх з Ялового. Наступного року добудували вежу, яку увінчали надбанним хрестом, переданим з Ялового.
П'ятирядний іконостас виготовили різьбярі із Сускова, а ікони намалював Мар'ян Лутко з Мукачева. Картини нижче намісних ікон та образи на царських та дияконських дверях намалював Володимир Райчинець. У 1999 р. церкву поштукатурено зовні.
Дерев'яна каплиця св. Марії Магдалини 1880-х роках. Вона унікальна, оскільки є єдиною збереженою малою сакральною формою будівництва місцевих німців. Частину села Полище у 1870-х роках почали заселяти німці. У 1880 тут було вже 43 поселенці, що працювали на графа Шенборна. Вони і побудували цю каплицю. Прикрашають її 4 образи, хрести та статуї. Після Другої світової війни німці були репресовані. Станом на 2000 рік німецькою мовою володіло троє старожилів, а зараз, на жаль, не залишилося жодного.
- Кет
Колишнє село в Україні, у Закарпатській області, об'єднане з селом Підполоззя. Згадується у 1465 році під назвами — Keth, Kety.
- Романовц
Колишнє село в Україні, у Закарпатській області. Об'єднане з селом Підполоззя. Згадується у 1648 році: Romanocz, 1773: Romanocz, 1808: Romanócz, Romanowec, 1851: Romanócz, 1873: Romanóc, 1888: Romanócz, 1925: Romanovce, 1944: Romanóc, Романовцъ.
У книзі чеського дослідника Ярослава Достала наводяться такі дані про склад населення у 1936 році[2]:
- 365 жителів, з них русинів(українців) — 351, чехів і словаків — 7,євреїв — 6, угорців — 1.
- Релігійні громади — 351 греко-католик.
- Державна установа — жандармський відділ.
- Навчальний заклад — русинська школа(2 класи)
- Церковні установи — греко-католицька кам'яна церква Покрова Пр. Богородиці (1840).
За переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 815 осіб, з яких 390 чоловіків та 425 жінок[3].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 789 осіб[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,99 % |
| російська | 1,00 % |
| німецька | 0,75 % |
| угорська | 0,25 % |
У грудні 2025 року практично завершена реконструкція мосту між селами Підполоззя та Жденієво на автошляху територіального значення Т 0710 Ужок — Нижні Ворота. Переправа є ключовим елементом транспортної інфраструктури громади та забезпечує сполучення гірських населених пунктів із районним центром.
Цей міст був збудований у 1962 році, обвалився влітку 2025 року. Аварійний стан переправи створив суттєві логістичні труднощі для місцевих мешканців та транспорту, змусивши організувати тимчасовий переїзд.
У червні 2025 року компанія «Вітряні парки України» заявила про готовність долучитися до відбудови мосту — 34-метрової переправи. Особливістю нового мосту стала значно підвищена несуча спроможність — понад 100 тонн, що дозволяє безпечно пропускати важку техніку та великогабаритний транспорт, зокрема той, що використовується під час будівництва та обслуговування вітроенергетичного комплексу у Карпатах[6].
- На території села розташоване воєнне кладовище, де з 1914 року поховані солдати російської та австро-угорської армій.
- Село Підполоззя надзвичайно багате різноманітними відголосками Першої та Другої світових війн. В селі та на його околицях сконцентроваі залишки обꞌєктів «Лінії Арпада», що є найбільшими на Воловеччині.
- У селі Романовц, яке з часом приєднали до Підполоззя, у далекому 1703 році Ференц Ракоці ІІ переночував у сім'ї керуючого на ім'я Дужар. «Понад 300 років тому саме в цьому населеному пункті князь Ракоці отримав прихисток на ніч, коли разом з графом Берчені прямував до Польщі просити підтримки у національно-визвольній боротьбі. Здається, що про ту ніч, яку тут провів Ракоці, існує не одна легенда. Напевно найвідоміша з них стосується столу, на якому князь залишив свої ініціали. Протягом століть цей предмет вважався оберегом та передавався з покоління в покоління, адже мав «магічну силу». Зараз цей стіл можна побачити в музеї угорського міста Шарошпатак».
- Храм Покрови пр. богородиці (1840).
- Біля села розташована пам'ятка природи Високий Камінь.
- ↑ Збірник письменників Закарпаття, Андрій Патрус-Карпатський (1960). Лицем до сонця (укр.). Закарпатське обласне видавництво. с. 99.
- ↑ Достал, Ярослав (2016). Європейське коріння (укр.). Ужгород: Всеукраїнське державне видавництво «Карпати». с. 204. ISBN 978-966-671-428-5.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) — регіон, Рік, Категорія населення, стать (1989 (12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) — регіон, рік (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) — регіон, рік, вказали у якості рідної мову (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Рух на мосту між Підполоззям і Жденієвом: завершується відновлення державної інфраструктури за підтримки інвестора. Апостроф. 22 грудня 2025.
- Погода в селі Підлоззя. [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Інформація на сайті «Дерев'яні Храми України». [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |