Верхня Грабівниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верхня Грабівниця
Село Верхня Грабівниця від Бункера Арпада. Вершини Мончел — ліворуч та Соколівка — праворуч.
Село Верхня Грабівниця від Бункера Арпада.
Вершини Мончел — ліворуч та Соколівка — праворуч.
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Воловецький район
Рада/громада Підполозянська сільська рада
Код КОАТУУ 2121584502
Облікова картка село Верхня Грабівниця 
Основні дані
Засноване 1543
Населення 422 особи (2001)
Площа 1,046 км²
Густота населення 403,44 осіб/км²
Поштовий індекс 89121
Телефонний код +380 3136
Географічні дані
Географічні координати 48°43′31″ пн. ш. 22°58′59″ сх. д. / 48.72528° пн. ш. 22.98306° сх. д. / 48.72528; 22.98306Координати: 48°43′31″ пн. ш. 22°58′59″ сх. д. / 48.72528° пн. ш. 22.98306° сх. д. / 48.72528; 22.98306
Середня висота
над рівнем моря
419 м
Місцева влада
Адреса ради 89121, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с.Підполоззя,59 , тел. 2-52-96
Карта
Верхня Грабівниця. Карта розташування: Україна
Верхня Грабівниця
Верхня Грабівниця
Верхня Грабівниця. Карта розташування: Закарпатська область
Верхня Грабівниця
Верхня Грабівниця
Мапа

Верхня Грабівниця у Вікісховищі?

Ве́рхня Гра́бівниця — село в Україні, в Закарпатській області, Воловецькому районі. Орган місцевого самоврядування — Підполозянська сільська рада. В селі діє чотирирічна школа

Географія[ред. | ред. код]

На південній околиці села бере початок річка Мала Пиня, ліва притока Пині.

Перша згадка 1543 року під назвою Rabonitza.

1600- Rabonica, Kisrabonica, 1645-Felső-Rabonicza, 1648-Rabonicha, Hrabunicza, 1913-Felsőgereben.

У 1833 році у Верхній Грабівниці споруджено завод, що виготовляв пляшки та віконне скло.

Бункер у селі Верхня Грабівниця — одна з найкраще збережених пам'яток Другої світової війни на так званій "Лінії Арпада".

Лінія Арпада — низка оборонних об'єктів 1939-1944 рр., що тягнулися близько 600 км основним карпатським хребтом (від перевалу Дукля до Яблуницького перевалу). Основна мета — захист територій Угорщини від радянських військ. Робочою силою були угорські військові, а також їхні полонені. Назва оборонної лінії походить від імені вождя угрів Арпада, завдяки завоюванням якого виникла угорська держава. Бункер у Верхній Грабівниці зведений впродовж 1939-1944 рр. За історичними джерелами, його довжина сягала 1,5 км (сьогодні доступно близько 800 м). Найнижча точка бункера перевищує глибину 50 м. Ця споруда має 5 входів, чотири з яких є ДОТами (укр. ДОТ — довготривала оборонна точка; рос. — долговременная огневая точка). Оборонні точки оснащувалися гарматами, кулеметами тощо; це були прекрасні спостережні пункти: вид з кожного ДОТу відкривався на головну дорогу. Підземні приміщення бункера сполучені ходами-потернами, висота яких сягає 2 м. На різних рівнях оборонної споруди були розміщені кімнати: інженерна, вузлова (вузол зв'язку), зброярська, склади з боєприпасами та продуктами, лікарня, казарми, кухня, санвузли, а також розширені приміщення при виході на кожний ДОТ. В одному коридорі досі б'є джерело свіжої води (підземне живлення). У радянський час бункер числився об'єктом цивільної оборони для так званих недоторканих запасів (НЗ), які використовуються у критичних ситуаціях. Сучасні дослідження стін доводять, що частина тунелів у той час була замурована.

Протягом 1991-2012 рр. ця історична пам'ятка пустувала, а точніше опустошувалася вандалами.

Сьогодні бункером опікуються місцеві підприємці, завдяки чому підземні приміщення повертаються до ладу. Тут розміщена музейна експозиція, інформаційні стенди, а також проводяться екскурсії і дегустації закарпатського вина.

Церква св. пр. Іллі. 1925.

Маленьку дерев’яну церківцю збудував майстер Іван Шімон, що походив з німців-колоністів, які населяють Полище – присілок Підполоззя. Закінчували церкву Юрко Козловський та куратор Василь Русин. Фінансували будівництво місцеві заможні господарі Райчинець і Кейс.

Майстерно зроблені царські двері замовили на початку 1960-х років Павло Гукливський та його двоюрідний брат Іван Чекета, а різьбарем був монах з Буковця Михайло Ряшко. Відразу після спорудження церква справляла святкове враження своїми компактними формами, невимушено точною теслярською роботою, вдалими художніми акцентами. Церква – однозрубна, з незвичною трапецієподібною в плані вівтарною частиною. Незвичним є і зрубне вирішення вежі, на відміну від традиційного каркасного.

Двосхилий дах церкви не має виносу над входом, тут збудовано гарний ґанок під двосхилим дахом на різьблених стовпчиках, обшитий знизу профільованими дошками. Маленькі главки з хрестами і досить великі вікна добре поєднувалися з головним об’ємом. Карниз даху було оббито фігурними дранками. На жаль, нині багато перелічених деталей уже відсутні або сховані під металевим покриттям.

З 1994 до 1998 р. збудовано нову дерев’яну церкву, а стару, на жаль, розібрали у 1999 р.

Поряд стоїть дерев’яна дзвіниця з трьома дзвонами, вкрита металевим шатром. Великий дзвін відлив Р. Герольд у Хомутові в 1923 р. для церкви села Підполоззя, малий виготовив Ласло Лайош у 1862 р., а середній походить з 1790 р.

Церква Різдва пр. богородиці. 1998.

Поряд із старою дерев’яною церквою, що вже не вміщала всіх вірників, у червні 1995 р. почали будувати нову дерев’яну церкву дещо більших розмірів. Головним майстром першої у своєму житті церкви став дяк Йосип Козловський (1926 р. н.), з ним працювали Василь Козловський та Антон Гукливський. Проект зроблено у Воловці, а гроші зібрано в селі. Розміри зрубу – 16: 7,5 м, висота стін – 4 м, висота церкви з вежею – 15 м. Вежа також зрубна, дахи вкрито бляхою. Будівельні роботи завершили на храмове свято 1998 р. Через брак коштів дуже простенький іконостас вирізьбили вже згаданий Йосип Козловський та Емеріх Кейс, а прикрасили його розкішні царські двері із старої церкви. Стару церкву, на жаль, розібрали в 1999 p., а дзвіниця залишилася.

Посилання[ред. | ред. код]