Булат Володимир Андрійович
| Булат Володимир Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
1 червня 1922 Цекинівка, Ямпільський район, Вінницька область |
| Смерть |
22 січня 2008 (85 років) Вінниця, Україна |
| Поховання | Кладовище Підлісне |
| Освіта | Харківський юридичний інститут імені Кагановича (1950) |
| Звання | сержант |
| Нагороди |
      |
Володимир Андрійович Булат (1 червня 1922, с. Цекинівка — 22 січня 2008, Вінниця) — навідник 76-міліметрового знаряддя 175-го гвардійського Червонопрапорного артилерійсько-мінометного полку 4-ї гвардійської Ставропольсько-Мозирської Червонопрапорної кавалерійської дивізії 2-го гвардійського кавалерійського корпусу 1-го білоруського фронту, гвардії сержант. Герой Радянського Союзу[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Володимир Андрійович Булат народився в селі Цекинівка в сім'ї українського селянина. У 1940 році закінчив школу і у вересні того року вступив до лав Червоної армії. У 1941 році проходив навчання в Одеському військовому училищі[1].
Участь у Другій світовій війні[ред. | ред. код]
У 1942 році Володимир Булат потрапив на фронт, де брав участь у бойових діях на Західному, Центральному і Брянському фронтах. У жовтні 1943 року полк Булата перевели на ділянку 1-го Білоруського фронту.
У складі 175-го гвардійського Червонопрапорного артилерійсько-мінометного полку 4-ї гвардійської Ставропольсько-Мозирської Червонопрапорної кавалерійської дивізії 2-го гвардійського кавалерійського корпусу Володимир Андрійович Булат брав участь у боях за міста Мендзижеч, Сохачев, Скерневиці, Лович, Лодзь, Кутно, Томашув-Мазовецький, Гостинін, Ленчиця, Хоензальца, Александрув-Лодзький, Аргенау, Лабішин, Бромберг, Фансбург[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання завдань командування в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників і проявлені при цьому мужність і героїзм Володимирові Булату присвоїли звання Героя Радянського Союзу з врученням Ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7087)[1].
Після війни[ред. | ред. код]
У 1946 році Володимир Булат демобілізувався та повернувся на батьківщину. У 1950 році закінчив юридичний інститут і надалі працював у суді.
Помер 22 січня 2008 року. Похований на Центральному кладовищі у Вінниці[1].
Посилання[ред. | ред. код]
- Булат Володимир Андрійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Примітки[ред. | ред. код]
| |||||||
- Народились 1 червня
- Народились 1922
- Уродженці Ямпільського району Вінницької області
- Померли 22 січня
- Померли 2008
- Померли у Вінниці
- Поховані на Центральному цвинтарі (Вінниця)
- Випускники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Слави III ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Герої Радянського Союзу — українці