Бунін Павло Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Бунін Павло Львович
Бунин Павел Львович
При народженні Бунин Павел Львович
Народження 1927(1927)
Москва, СРСР
Смерть 2008(2008)
  Москва
Громадянство СРСР СРСРАвстріяРосія Росія
Жанр книжкова ілюстрація
Навчання Художній інститут імені В. Сурикова
Діяльність художник
Напрямок театрально-романтичний реалізм
Роки творчості 1939–2007

Бунін Павло Львович( рос. Бунин Павел Львович 1927 - 2008) — російський художник другої половини 20 ст., графік.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1927 року. Уродженець Москви [1]. Середню школу закінчив у місті Москва. Батько рано помер і хлопчик мешкав у діда, котрий був за фахом інженер. Російський єврей за походженням. У хлопчика рано виявились здібності до малювання. Серед провідних тем — пушкініана, до котрої юний художник звернувся ще в підлітковому періоді.

Павло Бунін не був родичем письменника і емігранта Івана Буніна, котрий став нобелівським лауреатом у емігації.

Художню освіту здобув у Художньому інституті імені Василя Сурикова[2].. Але був виключений зі студентства в період боротьби у СРСР з космополітизмом[3]. Коли його відсікли від радянського студентства, голодував і перебивався дрібними заробітками. Його частково врятувало знайомчство з Корнієм Чуковським. Чуковський підтримував художника-початківця, що відчував літературне слово як слово власне, а згодом їх знайомство переросло у дружбу, що тривала майже тридцять (30) років.

З 1953 року — член Союзу Художників СРСР. Захоплювався вивченням творчості італійського середньовічного поета Данте. Сам був членом Дантевської секції Академії наук СРСР.

Працював як ілюстратор до творів світової класики. До творів Омар Хайям «Рубаї» створив низку осучаснених ілюстрацій, з котрих лише сто (100) увійшли до видання. Книгу Шарля де Костера «Тиль Уленшпигель» прикрасило 150 ілюстрацій його роботи. Створив ілюстрації до більш ніж п'ятидесяти книг. Окрім ілюстрацій робив малюнки до майбутніх обкладинок видань дитячої літератури, серії «ЖЗЛ», видань поезії, радянського журналу «Юность» та інших видань. Став ілюстратором творів колективу авторів, відомого під псевдонімом Павло Багряк, який отримав ім'я художника.[4][5]

1978 року емігрував з СРСР[6].. Мешкав і працював у Австрії, Італії, Греції, Британії, Франції, Ізраїлі[7]. Про художника старанно замовчували у СРСР як про ворога та емігранта.

Мав близько шести десятків персональних виставок в різних містах і країнах[8]. Чотирнадцять (14) виставок тільки у місті Відень.

Йому дозволили повернутися до Москви, де він помер 2008 р. Тіло було кремоване і урна розташована в колумбарії Донського монастиря.

Друковані твори[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • http://www.pv-gallery.ru/author/1677/Bunin-P-L/