Безрідний космополіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Безрідний космополіт (рос. безродный космополит) — провідний термін часів кампанії «боротьби з космополітизмом і низькопоклонством перед Заходом» в СРСР між 1948 та 1951 роками.

Відкрито антисемітська кампанія Сталіна супроводжувалася звільненнями євреїв та їх арештами. Висувались звинувачення у «безрідному космополітизмі» та ворожості до російського народу, радянського патріотизму тощо. Велика група відомих єврейських громадських і культурних діячів були звинувачені у «шпигунстві» та розстріляні (справа радянського «Єврейського антифашистського комітету»).

Паралельно до ідеологічно-пропагандистської кампанії «боротьби проти безрідного космополітизму» велась кримінальна «справа лікарів», що супроводжувалась арештами провідних лікарів 4-го («Кремлівського») лікувально-санітарного управління Мінздору СРСР, багато з яких були євреями.

Зі смертю Сталіна у березені 1953 ці кампанії були швидко згорнуті, практично всі заарештовані були звільнені.

Офіційно ці події радянською владою та її правонаступниками ніколи не були визнані, аби запобігти звинуваченням у державному антисемітизмі.

Поява ідеологічного терміна «космополітизм»[ред.ред. код]

У другій половині 1940-х років почали з'являтись заяви про «небезпеку космополітизму». Ще в 1944 році, на нараді істориків в ЦК ВКП (б), письменник Хорен Аджемян, критикуючи працівника «Агітпропу» Е.Н. Городецького вжив вислів «вада, ім'я якої - космополітичний інтернаціоналізм» та оголосив, що його опонент - «виразник космополітизму, у якого почуття патріотизму, національної гордості атрофовані».[1]

Відразу ж, після тосту Сталіна це було розгорнуто в статті Отто Куусинена «Про патріотизм» (стаття опублікована під псевдонімом Н. Балтійський в № 1 журналу «Новий час», липень 1945 року). Згідно Куусінену, космополітизм, на відміну від патріотизму, органічно протипоказаний трудящим, комуністичного руху. Він властивий представникам міжнародних банкірів і картелів, найбільшим біржовим спекулянтам - всім, хто орудує згідно латинської прислів'ї «ubi bene, ibi patria» (де добре, там і батьківщина).

У січні 1948 року було вперше вжито сумно відомий вираз «безрідний космополіт». Він з'явився в виступі А. А. Жданова на нараді діячів радянської музики в ЦК КПРС. Жданов заявив буквально наступне: «Інтернаціоналізм народжується там, де розквітає національне мистецтво. Забути цю істину означає ... втратити своє обличчя, стати безрідним космополітом ».[2]

У березні того ж року інший ідеологічний керівник, Г. Ф. Александров, опублікував в часописі «Питання філософії» установчу статтю «Космополітизм - ідеологія імперіалістичної буржуазії», в якій оголосив космополітами Мілюкова, Бухаріна, Троцького, лівих есерів і лівих комуністів, також власовців і всіх, хто перейшли на бік німців - таким чином термін набув особливо зловісного відтінку, стаючи синонімом виразів «зрадник Батьківщини», «контрреволюціонер» і «ворог народу».[3]

Пошуки «російських пріоритетів»[ред.ред. код]

В ході політичної кампанії «боротьби з низькопреклонством перед Заходом» велась окрема робота в пошуках російських пріоритетів в історії науки та техніки.

Наприклад, піонером повітроплавання (замість визнаних в західному світі Монгольф'є) помилково був визнаний якийсь піддячий Крякутний. До виявлення фальсифікації першоджерела, в якому стверджувалося, що росіянин Крякутний побудував повітряну кулю ще в 1731 році (за 50 років до польоту братів Монгольф'є) , Крякутного в радянській історіографії було визнано першою у світі людиною, яка піднялась в повітря на повітряній кулі.[4]

Також окремими особами видавались фальсифікації, спрямовані на перебільшення ролі А. Ф. Можайського в створенні літака як літального апарату. Цей міф широко тиражувався за підтримки державних структур в книгах, журналах, кіно. [5]

Іншим «пріоритетом», було твердження про винахід велосипеда уральським селянином Артамоновим (близько 1800 року). Відомості про Артамонова, що виникли наприкінці XIX століття, були використані як докази російського пріоритету в цьому винаході. За твердженням дослідників даного питання, відомості не піддавалися суворій науковій перевірці і, більш того, було допущено спотворення «фактів» в біографії Артамонова.[6] [7]

Прагнення оголосити російським винаходом багато технічних засобів стало поживою для анекдотів про «Росію – батьківщину слонів».

На думку члена-кореспондента РАН В. П. Козлова, «дуті національні пріоритети» стали на рубежі 1940-х- 50-х років «одним із стовпів політики та ідеології сталінізму». Такий підхід позначався і на наукових роботах. Посилання на праці сучасних закордонних авторів, розцінювалися як недопустимий прояв «низькопреклонства», також засуджувалося прагнення науковців друкуватися в іноземних журналах.[8] Майже половина провідних наукових журналів світу, включаючи такі, як Science і Nature, була вилучена з вільного доступу.

Джерела та література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юрганов А. Л. Русское национальное государство. Жизненный мир историков эпохи сталинизма. — М.: РГГУ, 2011. — С. 373. — ISBN 978-5-7281-1123-8. 
  2. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений. 
  3. Александр Вдовин. «Низкопоклонники» и «космополиты». 
  4. А. Соловьев, В. Башкирова. Крупнейшие аферы и аферисты мирового масштаба. — Litres, 2013. — С. 83. — 547 с. — ISBN 9785457053588. 
  5. Баюк, Д. В небеса на всех парах. // Вокруг света. — № 2. — 2014. 
  6. Виргинский B. C., Клат С. А., Комшилова Т. В., Лист Г. Н. (— 1989. — № 1. — С.150-157.). Как творятся мифы в истории техники. (К истории вопроса о «велосипеде Артамонова») // Вопросы истории естествознания и техники. 
  7. История одной мистификации. 
  8. А. С. Сонин. Несколько эпизодов борьбы с «космополитизмом» в физике.