Бурий Валентин Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бурий Валентин Дмитрович
рос. Валентин Дмитриевич Бурый
Народився 5 грудня 1949(1949-12-05)
Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер 15 липня 2015(2015-07-15) (65 років)
Суми, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність артист режисер
Роки діяльності з 1979
Дружина Пікуля Людмила Юріївна
Діти Бурий Мар"ян Валентинович
Нагороди та премії

Валентин Дмитрович Бурий (5 грудня 1949 с. Студинка (Студінка)  — 15 липня 2015, Суми)  — актор Сумського обласного Театру для дітей та юнацтва. Народний артист України. Також режисер, перекладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї селян. Батько  — Бурий Дмитро Васильович, мати  — Марія Петрівна Потапенко. Восьмирічку закінчував у рідному селі. Син Марьян Бурий

На Зеленому Клину[ред. | ред. код]

У 15 років поїхав у Владивосток до брата.

«Для мене це була морально важка поїздка, адже до цього я із дому нікуди не виїжджав. Хотів вже назад повертатися, та брат умовив залишитися, мотивуючи тим, що немає грошей на дорогу назад».

В. Бурий

Поступає до Владивостоцького професійно-технічного училища № 7, що при радіозаводі.

1968  — 1970  — відбував армійську повинність у Амурській області.

1975  — вступив до Далекосхідного інституту мистецтв на акторський факультет.

1979  — отримав роботу в Театрі юного глядача у Владивостоці, де працював 5 років. На цей час пережив розлучення і повернувся в Україну.

Повернення в Україну[ред. | ред. код]

Повернувшись в Україну, деякий час мешкав у сестри в Криму. Валентина взяли в трупу Волинського обласного театру ім.. Шевченка у Луцьку, де працював 5 років.

1989  — друг-художник запросив до Сумського театру ім.. Щепкіна де працював до 2001 р.

2001  — працює в Театрі юного глядача.

Нагороди[ред. | ред. код]

Репертуар[ред. | ред. код]

Зіграв понад 150 ролей.

  • Бумбараш («Бумбараш» за Гайдарем),
  • Лопахін, Гаєв («Вишневий сад» А. Чехова),
  • Священик («Матінка Кураж» Б. Брехта),
  • Бусигін («Старший син» О. Вампілова),
  • Максим Богун («Вірність» М. Зарудного),
  • Леопольд («День народження кота Леопольда» А. Хайта),
  • Кінесій («Лісістрата» Арістофана),
  • Актор, що грає Леніна («Сині коні на червоній траві» М. Шатрова),
  • Людина від театру, Тісаферн («Забути Герострата» Г. Горіна),
  • Кирило Келеп ("Закоханий чорт" Б. Жолдака),
  • Борис («Провінціалки» Я. Стельмаха),
  • Парторг, Гришан («Плаха» Ч. Айтматова),
  • Дід Захар («Бунт бабів» за Шолоховим),
  • Божий («Хулій Хурина» М. Куліша),
  • Кочкарьов («Одруження» М. Гоголя),
  • Дон Сезар де Базан («О, Марітана»),
  • Муров («Без вини винні» О. Островського),
  • Хомутов («20 хвилин з ангелом» О. Вампілова),
  • Майор («Дами і гусари» О. Фредро),
  • Свєтловидов («Калхас» А. Чехова),
  • Монтекі («Верона» за п'єсою Г. Горіна «Записки брата Лоренцо або Чума на ваші дві родини»),
  • Євнух («Отруєна туніка» М. Гумильова),
  • Чарльз («Кінь в непритомності» Ф. Саган),
  • Сол Бозо («Дорога Памела» Дж. Патріка),
  • Бодаєв («Ліс» О.Островського),
  • Скорик («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка),
  • Езоп («Лисиця і виноград» Г. Фігейреда)
  • Торчалов («Кво Вадіс» за п'єсою М. Разумова «Пристрасті за Торчаловим») та інші.

Режисерська робота[ред. | ред. код]

Як режисер Валентин Дмитрович створив вистави:

  • «Конотопська відьма» Гр. Квітки-Основ'яненка
  • «Зелена гора» Я. Верещака
  • «Терем — теремок» С. Маршака
  • «Про кохання» за творами А. Чехова.

Літературна праця[ред. | ред. код]

Пише п'єси, прозу, займається перекладами.

Серед опублікованих книжок:

  • Порушник спокою (Леонід Філатов)  — переклад.
  • Лізістрата (народна комедія на теми Аристофана на дві дії з епілогом)  — переклад.
  • В предлагаемых обстоятельствах  — збірка поезій.
  • Монологи  — збірка поезій та прози.
  • Доля  — п'єса.
  • Рефлексії маленького українця  — прозова збірка.

Смерть[ред. | ред. код]

Планував поставити по Є.Шварцу «Дракон», яку переклав українською мовою. На репетиції приходив дуже слабкий. Ліг у лікарню з підозрою на пневмонію, та виявилося, що онкозахворювання. Помер протягом двох місяців після виявлення хвороби. Тепер виставу відроджує Тетяна Нянькіна.

Посилання[ред. | ред. код]