Шварц Євген Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шварц Євген Львович
Шварц Евгений Львович
Object 68.1219054772.23219.jpg
Дата народження: 9 (21) жовтня 1896(1896-10-21)
Місце народження: Казань
Дата смерті: 15 січня 1958(1958-01-15) (61 рік)
Місце смерті: Ленінград
Громадянство: СРСР СРСР
Мова творів: російська
Рід діяльності: драматург
Magnum opus: Звичайне диво (п'єса)

Євген Львович Шварц (9 (21) жовтня 1896(18961021), Казань — 15 січня 1958, Ленінград) — російський радянський письменник, драматург, автор понад двадцати п'єс для драматичного та лялькового театру.

Біографія[ред.ред. код]

Походження, дитинство[ред.ред. код]

Євген Львович Шварц народився в в Казані. Його батьком був Лев Борисович (Васильович) Шварц (1874–1940), єврей, який прийняв православ'я, матір'ю — Марія Федорівна Шелкова (1875–1942). 9 (21) жовтня 1896 г. в сім'ї Шварців народився первісток — син Євген. Свого життя в Казані Євген Шварц не пам'ятав, так як вже через кілька років його батьки залишили місто та переїхали на південь. Подальше дитинство та юність Євгена Шварца пройшли в Майкопі, про який він усе життя згадував з любов'ю.

Молодість[ред.ред. код]

В 1914 році Євген поступив на юридичний факультет Московського народного університету імені Шанявского, але провчившись там два роки, рішуче відмовився від професії юриста та присвятив життя театральному мистецтву та літературі. Весною 1917 року був призваний до армії. В квітні 1917 знаходився в запасному батальйоні в Царицині, звідки його повинні були перевести разом з іншими рекрутованими студентами у військове училище в Москві.[1][2] В серпні 1917 Шварц служив в Москві юнкером, 5 жовтня йому було присвоєно звання прапорщика.[3][4] Брав участь в «Льодовому поході» Корнілова, де під час взяття Єкатеринодару отримав контузію, наслідками якої, тремором рук, страждав усе життя. Після чого був демобілізований. Поступив в університет в Ростові-на-Дону, де почав працювати в Театральній майстерні (театр). Окрім театру Шварц працював фейлетоністом в провінційній газеті «Всесоюзная кочегарка».

В 1921 році він приїхав у Петроград в складі ростовської театральної трупи. Деякий час працював секретарем у Корнія Чуковского, а в 1923 році почав публікувати свої фейлетони.

З 1924 році Шварц жив у Ленінграді, працював в Госіздаті під керівництвом Самуїла Яковича Маршака, тоді ж познайомився з представниками літературних кіл.

Смерть[ред.ред. код]

Помер 15 січня 1958 р. в Ленінграді. Похований на Богословському кладовищі.

Твори[ред.ред. код]

  • 1928 — «Ундервуд».
  • 1932 — «Дурниці» — п'єса для лялькового театру
  • 1934 — «Клад» — (опубл. 1960)
  • 1934 — «Принцеса і свинопас»
  • 1934 — «Голий король»
  • 1934 — «Пригоди Гогенштауфена»
  • 1936 — «Червона шапочка» — казка в 3-х діях
  • 1939 — «Снігова королева» — казка в 4-х діях
  • 1939 — «Лялькове місто» — п'єса для лялькового театру
  • 1940 — «Тінь» — казка в 3-х діях
  • 1940 — «Казка про втрачений час» — п'єса для лялькового театру в 3-х діях
  • 1940 — «Брат і сестра»
  • 1941 — «Наша гостинність»
  • 1941 — «Під липами Берліну» (спільно з М.Зощенко) — антифашистська п'єса-памфлет
  • 1942 — «Далекий край»
  • 1943 — «Одна ніч»
  • 1944 — «Дракон» казка в 3-х діях
  • 1946 — «Казка про хороброго солдата»
  • 1948 — «Сто друзів» — п'єса для лялькового театру
  • 1953 — «Два клена» казка в 3-х діях
  • 1954 — «Звичайне чудо»
  • 1957 — «Повість про молоде подружжя» / «Перший рік»

Сценарії[ред.ред. код]

  • 1930 — Справжні мисливці. Автор написів
  • 1931 — «Товарний 717». Німий фільм. Співавтор В.Пєтров. Режисер Н.Лєбєдєв.
  • 1934 — Розбудіть Лєночку. Співавтор Олєйніков М. М.
  • 1936— На відпочинку. Співавтор Олєйніков М. М.
  • 1936 — Лєночка і виноград. Співавтор Олєйніков М. М.
  • 1938 — Лікар Айболить.
  • 1945 — Зимова казка. Співавтор Іванов-Вано І. П.— мультиплікаційний, на музику П. І. Чайковского
  • 1947 — Попелюшка
  • 1948 — Першокласниця
  • 1957 — Дон-Кіхот
  • 1959 — Марія-майстриня
  • 1963 — Каін XVIII. Співавтор Ердманом М. Р.
  • 1966 — Снігова королева

Виноски[ред.ред. код]

  1. (письмо Варе Соловьевой [1898-после 1990], близкой майкопской знакомой Шварца, ЖС. С.94)
  2. Юрий Зубцов «Оксюмороны Евгения Шварца», журнал «Домовой» 12/2003
  3. Письмо В. Соловьевой, от августа 1917 г., ЖС. С. 95-96.
  4. «Житие сказочника. Евгений Шварц. Из автобиографической прозы. Письма. Воспоминания о писателе». М., 1991

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

ТЮГ імені Брянцева