Бутома Борис Євстахійович

Бутома Борис Євстахійович
Бутома Борис Євстахійович
Мінстр суднобудівної промисловості СРСР
1965 — 1976
Попередник	Посада заснована
Наступник	Михайло Єгоров
Народився	11 травня 1907(1907-05-11) Махачкала, Temir-Khan-Shurinsky Okrugd, Дагестанська область, Російська імперія
Помер	11 липня 1976(1976-07-11) (69 років) Москва, СРСР
Похований	Новодівичий цвинтар
Відомий як	політик
Країна	СРСР і Російська імперія
Національність	українець
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний морський технічний університетd
Політична партія	КПРС
Професія	суднобудівник
Нагороди

Борис Євстахійович Бутома (рос. Бутома Борис Евстафьевич; 28 квітня 1907(19070428), Порт-Петровськ, Дагестанська область, Російська імперія, тепер місто Махачкала — 11 липня 1976, Москва, СРСР) — радянський державний та господарський діяч. Герой Соціалістичної Праці (23.07.1959). Міністр суднобудівної промисловості СРСР (1965—1976). Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань (1962—1976 роки). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1961—1966 роках. Член ЦК КПРС в 1966—1976 роках. Доктор технічних наук, професор.

Життєпис

Народився в міщанській родині. Батько був дияконом православної церкви в місті Порт-Петровську.

У 1920—1932 роках працював токарем і слюсарем з металу в судноремонтних майстернях Севастопольського порту Кримської АРСР.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1932—1936 роках — студент факультету військового кораблебудування Ленінградського кораблебудівного інституту, інженер-судномеханік.

У 1936—1944 роках — майстер, помічник будівельника об'єкта, здавальний механік, головний будівельник надводних кораблів, начальник технічного відділу, заступник головного інженера суднобудівного заводу № 202 (Дальзаводу) у місті Владивостоці.

У 1944—1948 роках — головний інженер, директор суднобудівного заводу № 340 в місті Зеленодольську Татарської АРСР.

У липні 1948 — вересні 1949 року — начальник 3-го Головного управління Міністерства суднобудівної промисловості СРСР. У вересні 1949 — 1952 року — начальник 9-го Головного управління Міністерства суднобудівної промисловості СРСР.

У березні 1952 — березні 1953 року — заступник міністра суднобудівної промисловості СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — начальник 4-го Головного управління, член колегії Міністерства транспортного і важкого машинобудування СРСР.

У квітні 1954 — грудні 1957 року — заступник міністра суднобудівної промисловості СРСР.

14 грудня 1957 — 13 березня 1963 року — голова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по суднобудуванню — міністр СРСР. 13 березня 1963 — 2 березня 1965 року — голова Державного комітету з суднобудування СРСР — міністр СРСР.

2 березня 1965 — 11 липня 1976 року — міністр суднобудівної промисловості СРСР.

Похований на Новодівочому цвинтарі міста Москви.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (23.07.1959) — за створення головного атомного підводного човна проєкту 627, К-3 «Ленінський комсомол»
• п'ять орденів Леніна (23.07.1959, 17.06.1961, 28.04.1963, 30.04.1967, 25.10.1971)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (1945, 25.07.1966)
• медаль «За трудову доблесть» (9.10.1952)
• медаль «За трудову відзнаку» (2.10.1950)
• Сталінська премія другого ступеня (1949) — за важливі удосконалення побудови кораблів
• Ленінська премія (1974) — за створення стратегічної ПЛ 667Б

Вшанування пам'яті

З 1976 по 2016 рік Курортна вулиця в Миколаєві носила ім'я Бутоми.