Буянов Петро Кузьмич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Петро Буянов
Особові дані
Повне ім'я Петро Кузьмич Буянов
Народження 10 лютого 1918(1918-02-10)
  Миколаївська Тума, Рязанська губернія, РСФРР
Смерть 28 січня 2011(2011-01-28) (92 роки)
  Ейлат, Ізраїль
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
1937—1939 СРСР «Дзержинець» 21 (4)
1940 СРСР «Сільмаш» (Харків) 18 (?)
1941 СРСР «Спартак» (Ленінград) 4 (0)
1946—1947 СРСР «Шахтар» (Сталіно) 41 (23)
1948—1950 СРСР «Торпедо» (Сталінград) 51 (7)
1950—1951 СРСР «Трудові Резерви»
1952—1954 СРСР «Шахтар» (Кадіївка)
Тренерська діяльність**
1965 СРСР «Шахтар» (Брянка)
Звання, нагороди
Нагороди

Орден Вітчизняної війни II ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Петро Кузьмич Буянов (10 лютого 1918, Миколаївська Тума, Рязанська губернія — 28 січня 2011, Ейлат, Ізраїль) — радянський футболіст, півзахисник. Пізніше — тренер. Учасник другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.

Кар'єра футболіста[ред. | ред. код]

По закінченню чотирьох класів сільської школи переїхав до Москви, де жив його старший брат. Там він закінчив сім класів. Разом з родиною старшої сестри переїхав у Ворошиловград, вступивши в ФЗУ при паровозобудівному заводі по спеціальності — слюсар з ремонту верстатів. Через півроку отримав значок «Готовий до праці і оборони». Грав за збірну Луганська на спартакіаді школярів та першості товариства «Спартак». Відвідував матчі місцевого «Динамо». Пізніше перевівся в технікум фізкультури, який переїхав з Артемівська у Ворошиловград. У команді технікуму, яка грала в чемпіонаті міста, став лідером. В її складі брав участь у фіналі Кубка Луганська, яке давало право брати участь в Кубку СРСР. Зустріч завершилася поразкою від команди «Дзержинець» (0:3)[1].

Після фінальної гри його запросили в «Дзержинець» (нині — «Зоря»). Перша гра Кубка СРСР проти костянтинівської «Сталі» завершилася поразкою з розгромним рахунком (0:6). Чемпіонат Української РСР 1938 завершився перемогою для команди, Буянов тоді був капітаном «Дзержинця». У 1939 році грав разом з командою в другому по силі дивізіоні країни, де команда посіла 16 місце з 23 команд. Буянов був гравцем основного складу, зігравши в 21 грі з 22 ігор команди. У зв'язку з скороченням числа учасників, «Дзержинець» покинув турнір.

У 1940 році перейшов у харківський «Сільмаш», а через рік в ленінградський «Спартак» з Вищої ліги СРСР. У складі команди встиг зіграти в чотирьох іграх, проте через початок війни турнір був перерваний. Брав участь у битві за «Невський п'ятачок» у складі 941-го полку 256-ї стрілецької дивізії. Потрапив у полон і був звільнений у 1944 році. Перебував у таборі для переміщених осіб в Рутченково, тоді ж працював на шахті, добуваючи вугілля. У 1985 році нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня[2].

Пізніше він був зарахований в ворошиловградське «Динамо». У 1946 році став гравцем сталінського «Шахтаря», який виступав у другому по силі дивізіоні СРСР. Разом з командою дійшов до півфіналу Кубка Української РСР, де «гірники» поступилися київському «Динамо». Турнір 1947 року завершився для команди другим місцем. Буянов тоді став кращим бомбардиром «Шахтаря» з 19 забитими голами[3].

У 1948 році став гравцем «Торпедо» з Сталінграда, який виступав у Вищій лізі. Петро грав у команді протягом двох років, проте через травму, отриману в грі з київським «Динамо», незабаром покинув команду. Потім грав за ворошиловградскі «Трудові Резерви» і кадіївський «Шахтар».

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри футболіста і перейшов на тренерську роботу. Завдяки Володимиру Шевченко працював з командами Краснодона та Кадіївки, які виступали в чемпіонаті Ворошиловградської області. У 1965 році тренував брянський «Шахтар». Разом з Олександром Ільїновим очолював групу з підготовки при команді майстрів «Трудові резерви», де серед його вихованців були Анатолій Шульженко, Олександр Журавльов, Анатолій Куксов, Вадим Добіжа, Анатолій Шакун, Ігор Бубличенко, Георгій Дегтярьов і Володимир Дьомушкін[4][5].

Також займався суддівством, обслуговуючи матчі Першої ліги СРСР. Суддя республіканської категорії[6]. До 1978 року працював в обласному спортивному комітеті, де займався питаннями розвитку футболу. Працював у Луганській обласній федерації футболу. Аж до смерті проживав разом з дочкою в Ізраїлі. Під час святкування сімдесятиріччя донецького «Шахтаря» в 2006 році йому був вручений почесний знак «За заслуги перед клубом» II ступеня[7]. 29 квітня 2013 року в донецькому центральному парку культури і відпочинку відбулося відкриття березової алеї пам'яті, присвяченій 32 футболістам «Стахановця» — учасникам Великої Вітчизняної війни. Серед них є ім'я Петра Буянова[8].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Дзержинець» (Ворошиловград)
«Шахтар» (Сталіно)

Статистика[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок
Ігри Голи Ігри Голи
1939 Дзержинець (Ворошиловград) Перша ліга 21 4 1 1
1940 Сільмаш (Харків) 18
1941 Спартак (Ленінград) Вища ліга 4 0
1946 «Шахтар» (Сталіно) Перша ліга 22 9
1947 19 14 5 3
1948 Торпедо (Сталінград) Вища ліга 25 3 1 0
1949 26 4

Джерела:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юлиан Шкиров. Чтобы помнили. Пётр Буянов. football.lg.ua. Процитовано 2017-06-10. 
  2. Буянов Петр Кузьмич — pamyat-naroda.ru
  3. Состав команды «Шахтёр» Сталино в сезоне 1947. footballfacts.ru. Процитовано 2017-06-10. 
  4. Неисчерпаемый Добижа. Официальный сайт ФК «Заря» (Луганск). 16.12.2013. Процитовано 2017-06-10. 
  5. Демушкин Владимир Николаевич. football.lg.ua. Процитовано 2017-06-10. 
  6. 14.09.1959. Трудовые резервы (Луганск, СССР) - Крылья советов (Куйбышев, СССР). Товарищеский матч. football.lg.ua. Процитовано 2017-06-10. 
  7. Владимир Стасюк (13.08.2006). Есть у «Шахтёра» прошлое — будет и будущее. UA-Футбол. Процитовано 2017-06-10. 
  8. В Донецке футболистам-фронтовикам посвятили аллею. Официальный сайт ФК «Шахтёр» (Донецк). 2013-04-29. Архів оригіналу за 2013-06-07. Процитовано 2013-06-06. 

Посилання[ред. | ред. код]