Бєлов Олександр Федорович
| Олександр Федорович Бєлов | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження |
3 лютого 1951 (73 роки) Запоріжжя | ||
| Країна | Україна | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Рід військ |
 СБ України | ||
| Звання |
 Генерал-лейтенант | ||
| Командування | Директор Національного інституту стратегічних досліджень у 1996–2001 рр. | ||
| Нагороди |
| ||
Олекса́ндр Фе́дорович Бєло́в (3 лютого 1951, Запоріжжя) — український науковець, державний діяч. Заступник Глави Адміністрації Президента, заслужений діяч науки і техніки України, генерал-лейтенант. Директор Національного інституту стратегічних досліджень (1996–2001).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 3 лютого 1951 року в місті Запоріжжя. Закінчив радіотехнічний технікум. У 1977 році закінчив історичний факультет Запорізького державного педагогічного інституту[1]. Армійську службу проходив у прикордонних військах на Далекому Сході в Зеленому Клину на озері Ханка. Службу закінчив у званні старшини.[2]
З 1977 року викладав у 1-й школі міста Запоріжжя. В органи державної безпеки прийшов у 1979 році молодшим оперуповноваженим.
У 1996—2001 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України — директор Національного інституту стратегічних досліджень.
Член Комісії при Президентові України з питань ядерної політики і екологічної безпеки (від 1997); член Комісії при Президентові України з питань громадянства (від 1997); голова Ради з питань інформаційної безпеки при Президентові України (1998–2000); заступник головного редактора журналу «Стратегічна панорама»[3].
З 2001 — заступник Глави Адміністрації Президента України — керівник Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.
У 2001—2004 — радник Голови Служби безпеки України, керівник робочої групи Державної комісії з питань реформування Збройних Сил України.
З липня по грудень 2005 р. — заступник Голови Служби безпеки України[4][5].
Згодом радник Голови Служби безпеки України.
Живе в Києві.
Наукові праці[ред. | ред. код]
- Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. — К., 1999 (співавт.)
- Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень, Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій ; голов. ред. О. Ф. Бєлов. — К. : ТОВ ВКФ «Сатсанга», 2001. — 224 с. — ISBN 966-554-037-8
- Національна безпека України, 1994–1996 рр.: наукова доповідь НІСД / Рада національної безпеки і оборони України, Національний ін-т стратегічних досліджень ; ред. О. Ф. Бєлов [та ін]. — К. : [б.в.], 1997. — 198 с. — ISBN 966-554-001-7[6]
- Сценарії національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. — К., 2001 (співавт.)
- Історія Державного герба України: наук.-метод. посіб. / О. Бєлов, Г. Шаповалов ; Укр. ін-т нац. пам'яті [та ін.]. — К. ; Запоріжжя: АА Тандем, 2011. — 92 с. : іл. — Бібліогр. в кінці глав. — Бібліогр.: с. 79—90. — 300 прим. — ISBN 978-966-488-079-1.
- Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт: монографія / О. Бєлов, Г. Шаповалов ; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К. ; Запоріжжя: Дике Поле, 2008. — 264 c. — Бібліогр.: с. 240—255
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2001)[7]
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002)
- Почесний доктор Національного інституту стратегічних досліджень (2012)[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історичний факультет. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ ЧТО ТАКОЕ КОНТРРАЗВЕДКА И ИНФОРМАЦИОННОЕ-АНАЛИТИЧЕСКОЕ УПРАВЛЕНИЕ СБУ И ТАК ЛИ ОНИ ВСЕМОГУЩИ, КАК О НИХ ГОВОРЯТ?. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ БЄЛО́В Олександр Федорович
- ↑ Указ Президента України від 7 липня 2005 року № 1055/2005 «Про призначення О. Бєлова заступником Голови Служби безпеки України»
- ↑ Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1792/2005 «Про звільнення О.Бєлова з посади заступника Голови Служби безпеки України»
- ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
- ↑ Указ Президента України від 3 лютого 2001 року № 71/2001 «Про присвоєння О. Бєлову почесного звання "Заслужений діяч науки і техніки України"»
- ↑ Стратегічні пріоритети, № 2 (23), 2012
Література[ред. | ред. код]
- На сторожі незалежності держави: 10 років Службі безпеки України. — К.: СБУ, 2002. — С. 93
- Служба безпеки України: становлення, досвід, пріоритети діяльності / В. Г. Пилипчук [та ін.]. — К. : НКЦ «Інститут оперативної діяльності та державної безпеки», 2007. — 192 с.: фотогр. — ISBN 966-8916-09-3
Посилання[ред. | ред. код]
- Я. А. Жаліло. Бєлов Олександр Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Бєлов Олександр Федорович Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, директор НІСД [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ
- Фото [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- У Службі безпеки України відбувся міжнародний семінар «Цивільний контроль над сектором безпеки: як вдосконалити діяльність громадських рад»
- Олександр Христенко. Вони були першими (до 70-річчя О.Ф.Бєлова). МІА «Вектор-ньюз». Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
