Бєліков Сергій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєліков Сергій Борисович
Бєліков Сергій Борисович.jpg
Народився 26 червня 1953(1953-06-26) (65 років)
Запоріжжя
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність професор
Відомий завдяки металознавство
Alma mater Запорізький машинобудівний інститут ім. В. Я. Чубаря
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Заклад Запорізький національний технічний університет
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник освіти України
Звання професор

Бєліков Сергій Борисович (нар. 26 червня 1953, Запоріжжя) — український учений-металознавець. Доктор технічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1999 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 червня 1953 року, в Запоріжжі. У 1975 р. закінчив Запорізький машинобудівний інститут ім. В. Я. Чубаря (згодом — Запорізький державний технічний університет, ЗДТУ), потім навчався в аспірантурі на кафедрі металознавства цього ж інституту. Працював інженером, старшим науковим співробітником проблемної лабораторії, доцентом кафедри матеріалознавства, виконувачем обов'язків завідувача кафедри металознавства ЗДТУ. Навчався в докторантурі ЗДТУ (19951996), після чого працював професором кафедри фізичного матеріалознавства, проректором з навчальної роботи, завідувачем кафедр «Автомобілі», «Транспортні технології». З 1997 р. — ректор ЗДТУ (з 2001 р. — Запорізький національний технічний університет).

З 2000 р. — голова спеціалізованої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій ЗНТУ.

Голова Ради ректорів Запорізького вузівського центру. З 1998 р. — член Запорізького міськвиконкому. Віце-президент Запорізької спілки промисловців і підприємців «Потенціал».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні напрями наукової діяльності: сучасний стан і напрями удосконалення інженерної освіти; удосконалення системи керування (менеджменту) у вищому технічному навчальному закладі (технічний університет, академія); сучасні інформаційні технології і технології навчання, їхнє застосування з метою покращення організації навчального процесу; нові корозійностійкі жароміцні сталі і сплави для стаціонарного і суднового газотурбобудування; принципи легування жароміцних корозійностійких сталей і сплавів.

Має понад 160 публікацій наукового і методичного характеру.

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

Член Російської асоціації металознавців (1994), член Нью-Йоркської академії наук (1996), член Європейської асоціації інженерної освіти (1999), академік Транспортної академії України (2000).

У 2000 р. нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Має відзнаку МОН України «Відмінник освіти України». Заслужений працівник освіти України (2003). Лауреат почесної нагороди «Інтелект нації» (2004), міжнародної нагороди «Тисячоліття» (2005). За особливі заслуги перед українським народом нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2004).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник