Бій під Тінзаватеном
| Бій під Тінзаватеном | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна в Малі | |||||||
 | |||||||
| 19°56′36″ пн. ш. 2°42′07″ сх. д. / 19.943333333333° пн. ш. 2.7019444444444° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Національний рух за визволення АзавадуЗа підтримки: |
 Малі Росія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Альгабасс Аг Інталла
|
невідомо Сергій Шевченко†
| ||||||
| Військові формування | |||||||
| CSP-DPA
|
.svg){kind=small} Збройні сили Малі  ПВК «Вагнер»
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо Дані ПВК «Вагнер»: 1000 бійців |
до 300—400 військових | ||||||
| Втрати | |||||||
| 9—20 загиблих, 12+ поранених 3 одиниці техніки |
20—50 загиблих, 5—15 полонених 2+ загиблих, невідома кількість полонених
| ||||||
Бій під Тінзаватеном — бойове зіткнення між малійськими військовими, підтримуваними російськими найманцями, та туарезькими повстанцями, яке відбувалося протягом 25-27 липня 2024 в околицях міста Тінзаватен поблизу малійсько-алжирського кордону. У ході бою повстанцям вдалося знищити колону урядових військ у засідці та завдати істотних втрат бійцям ПВК «Вагнер», взявши частину з них у полон. Втрати, понесені росіянами у бою, стали найбільшими за весь час присутності ПВК на Африканському континенті.[3]
22 липня 2024 військовослужбовці FAMA спільно з 13-м штурмовим загоном ПВК «Вагнер» розпочали операцію проти збройних угрупувань туарегів, дислокованих у регіоні Кідаль на кордоні Малі та Алжиру. На початковому етапі малійська сторона повідомляла про успішний хід наступу: повстанці понесли втрати та були змушені відступити, під контроль урядових сил перейшло село Ін-Арафак.
25 липня бійці ПВК «Вагнер» та малійські військові відбили контратаку повстанців. Протягом наступних днів, згідно заяви ПВК, сепаратисти збільшили кількість масованих нападів, атакувавши урядові війська важким озброєнням, безпілотниками та «шахід-мобілями», що призвело до втрат з боку росіян та малійської армії.
У ніч з 25 на 26 липня урядові сили розпочали просування у напрямку міста Тінзаватен, що розташоване з алжирського боку кордону.[3]
Піщана буря, яка здійнялася на місці зіткнення, змусила обидві сторони тимчасово призупинити бойові дії. Стало зрозуміло, що захопити Тінзаватен з наскоку уже не вийде. Колона малійців та росіян рушила на ротацію у напрямку міста Кідаль. Проїжджаючи у низині руслом пересохлої річки Тамассахарт, колона підірвалася на саморобному вибуховому пристрої, після чого була оточена та розбита повстанцями. Зазначається, що ключову роль у розгромі конвою відіграли кулемети, встановлені сепаратистами на пікапах.[4][5] Вогнем із крупнокаліберного кулемета туарегами було підбито гелікоптер Мі-8 росіян, відправлений для евакуації поранених, внаслідок чого загинув командир вертольоту та був поранений його борттехнік. Також зазнав пошкоджень вертоліт Мі-24, який надавав вогневу підтримку урядовим силам.[6]
27 липня о 17:10 надійшла остання радіограма від оточених росіян, у якій командир штурмового взводу з позивним «Найк» відзвітував, що найманці залишилися утрьох та продовжують вести бій.[7][8]
Надвечір 27 липня повстанці опублікували в мережі численні відео із наслідками бою. На кадрах видно близько 30 тіл загиблих бійців урядових сил, знищену та захоплену техніку, а також полонених, серед яких були як місцеві військові, так і найманці із Росії.[9]
Під час бою загинули командир 13-го штурмового загону вагнерівців Сергій Шевченко (позивний «Ставок») та російський пропагандист, автор одного з найпопулярніших пов'язаних з ПВК телеграм-каналів «GREY ZONE» Микита Фєдянін.[10]
За даними BBC, в результаті бойового зіткнення могли загинути від 20 до 50 російських військовослужбовців.[3]
Телеграм-канал ВЧК-ОГПУ, посилаючись на власні джерела, заявив про втрати вагнерівців у 33 загиблих та 18 поранених.[11]
Колишній командир 13-го загону ПВК із позивним «Русіч» оцінив втрати компанії під час операції у понад 80 загиблих.[12]
Кількість полонених росіян, за різними оцінками, сягнула від 5 до 15 осіб.[13][12]
Станом на 11 вересня 2024, журналістам агентства Reuters, на основі інформації із соцмереж родичів учасників бою та спілкування з ними, вдалося ідентифікувати 23 вагнерівців, які вважаються зниклими безвісти після засідки та ще двох, які потрапили у полон.[14]
Збройні сили Малі визнали загибель двох і поранення десяти військовослужбовців у ході боїв за Тінзаватен та заявили про знищення 20 бійців сепаратистів.[15]
Повстанці заявили про загибель 7 та поранення 12 бійців CSP-DPA під час бою.[15] Втрати противника за попередньою оцінкою повстанців склали 54 убитих бойовиків «Вагнера» та 7 солдатів збройних сил Малі.[9] До схожої оцінки у 58 загиблих бійців малійсько-російських сил прийшли незалежні дослідники шляхом підрахунку тіл на опублікованих протягом наступних днів кадрах з місця бою.[16]
1 серпня рух CSP-DPA опублікував офіційне комюніке стосовно боїв 25-27 липня під Тінзаватеном, заявивши про втрати противника у 131 вбитого, серед яких 84 вагнерівців та 47 малійських військових. 7 бійців урядових військ було взято в полон. Власні втрати повстанців склали: 9 загиблих, 12 поранених та 3 знищених авто.[17]
Згідно даних, зібраних дослідниками групи Armada Rotta на основі аналізу фотографій та відео із відкритих джерел, урядовими силами у засідці було втрачено 6 MRAP (1 знищена, 1 покинута та 4 захоплених) та 14 одиниць іншої автомобільної техніки (6 знищено та 8 захоплено повстанцями).[18]
Із відкритих джерел відомі імена деяких найманців ПВК «Вагнер», які загинули або зникли безвісти під час бою:
| № | Прізвище, ім'я | Посада, особистий номер | Про особу | Участь у інших війнах |
|---|---|---|---|---|
| 1. | Шевченко Сергій[10] | Командир 13-го штурмового загону | ||
| 2. | Фєдянін Микита Сергійович[19][20] | 29 років, російський пропагандист, автор телеграм-каналу «GREY ZONE», що на момент бою мав понад 530 тис. підписників | Громадянська війна в Сирії; Російсько-українська війна | |
| 3. | Євсюков Вадим[14] | 31 рік, російський в'язень, завербований у 2022 до лав ПВК. Брав участь у битві за Бахмут. У квітні 2024 підписав повторний контракт із «Вагнером» для служби в Африці. Станом на вересень 2024 вважається зниклим безвісти | Російсько-українська війна | |
| 4. | Акімов Володимир[14] | 25 років, строкову службу проходив у повітрянодесантних військах РФ. Станом на вересень 2024 вважається зниклим безвісти | ||
| 5. | Лазарєв Олександр[14] | 48 років, колишній військовослужбовець ЗС РФ, ветеран бойових дій у Чечні. Станом на вересень 2024 вважається зниклим безвісти | Перша російсько-чеченська війна; Друга російсько-чеченська війна | |
| 6. | Кузекмаєв Олексій[14] | 47 років, бойового досвіду не мав. Станом на вересень 2024 вважається зниклим безвісти | ||
| 7. | Дунаєв Володимир[21] |
- Загибель вагнерівців у Малі підтвердила колишня помічниця Володіна, російська пропагандистка Анастасія Кашеварова. За її словами, багато найманців загинули або потрапили у полон під час засідки. Однією з основних причин високих втрат, на її думку, стала деградація ПВК після вбивства Уткіна та Пригожина.[22][23]
- Зранку 29 липня ПВК «Вагнер» опублікувала заяву стосовно боїв поблизу Тінзаватена, у якій повідомила про смерть командира 13-го штурмового загону Сергія Шевченка, що керував операцією з боку росіян.[10]
- Низка російських телеграм-каналів поширила інформацію про загибель або захоплення у полон одного з керівників ПВК «Вагнер», героя Росії Антона Єлізарова. Офіційного коментаря зі сторони ПВК щодо цих чуток не було.[16]
- 29 липня представник пресслужби ГУР МОУ Андрій Юсов прокоментував бій, зазначивши, що його результати негативно вплинуть на репутацію російських найманців у всьому африканському регіоні. Також Юсов натякнув на імовірну причетність України до розгрому вагнерівців, заявивши, що: «повстанці отримали необхідну інформацію і не лише інформацію, яка дозволила провести успішну воєнну операцію проти російських воєнних злочинців».[24][25]
- 4 серпня перехідний уряд Малі опублікував заяву про розрив дипломатичних відносин з Україною, обґрунтувавши рішення звинуваченням української сторони у наданні допомоги повстанцям та порушені суверенітету країни. Українське МЗС назвало рішення малійської влади недалекоглядним та поспішним, наголосивши на відсутності доказів причетності України до зіткнень під Тінзаватеном.[26]
- 6 серпня, слідом за Малі, дипломатичні відносини з Україною розірвав Нігер.[27]
- 31 серпня, року Малі засудила Алжир в ООН, звинувативши його в поширенні «терористичної пропаганди».[28]
- ↑ Bridger, Bianca (29 липня 2024). Fact Check: When Did Tuareg Rebels Tout the Ukraine Flag?. Atlas News. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ Walker, Shaun (29 липня 2024). Ukraine military intelligence claims role in deadly Wagner ambush in Mali. The Guardian. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ а б в В Мали погибли десятки бывших наемников ЧВК «Вагнер» — это их самые большие потери за время присутствия в Африке. Что известно. BBC News Русская служба (рос.). 28 липня 2024. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Кто и как устроил засаду на бойцов ЧВК «Вагнер» в Африке. ВЗГЛЯД.РУ (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Колону найманців із "вагнера" вщент розбили повстанці на півночі Малі. 5.ua.
- ↑ У Малі підбили два гелікоптери "Вагнера". Мілітарний (укр.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Лепехина, Евгения (29 липня 2024). «Остались втроем»: в ЧВК «Вагнер» рассказали подробности гибели бойцов в Мали. Главные новости в России и мире - RTVI (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ 3 (30 липня 2024). «Остались втроём, продолжаем вести бой» - как погибал 13-й отряд «Вагнера» в Мали. 19rusinfo.ru (ru-ru) . Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ а б В Мали бывшие наемники ЧВК Вагнера попали в засаду повстанцев-туарегов Погибли от 20 до 80 вагнеровцев. Это одна из крупнейших потерь российских наемников в Африке, пишет WSJ. Meduza (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ а б в Розгром колони "Вагнера" в Малі: найманці підтвердили загибель свого командира. www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Розгром колони "Вагнера" в Малі: підтверджено смерть відомого пропагандиста. www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ а б У ПВК Вагнер підтвердили ліквідацію своїх бойовиків у Малі: як найманці виправдовують свій провал. Інформатор UA (укр.). 26 липня 2024. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Асатрян, Арпине (28 липня 2024). Колонна ЧВК «Вагнер» попала в засаду в Мали, убит админ Grey Zone. Что известно. Главные новости в России и мире - RTVI (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ а б в г д Exclusive: The identities of Wagner mercenaries lost in a Mali ambush revealed. reuters.
- ↑ а б Mali rebels say they killed and injured dozens of soldiers, Wagner mercenaries in fighting. reuters.com.
- ↑ а б Легалов, Евгений; Крутов, Марк; Добрынин, Сергей (29 липня 2024). Африканская ловушка. История разгрома ЧВК "Вагнер" в Мали. Радио Свобода (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Nord du Mali : les séparatistes affirment avoir tué 84 Wagner et 47 soldats maliens. France 24 (фр.). 1 серпня 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
- ↑ link (28 липня 2024). Ambush at Tinzaouaten: Documenting Equipment Losses from the July 2024 Ambush on FAMa and Wagner PMC Troops. Armada Rotta (англ.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Федянин Никита Сергеевич / Fedyanin Nikita Sergeevich. myrotvorets.center.
- ↑ Вбили туареги. У Малі загинув найпопулярніший пропагандист вагнерівців — ЗМІ. nv.ua (укр.). Процитовано 12 вересня 2024.
- ↑ Дунаев Владимир / Dunaev Vladimir. myrotvorets.center.
- ↑ Повстанцы в Мали объявили об убийстве «десятков» вагнеровцев и солдат правительственных войск. Медиазона (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Разгром колонны ЧВК «Вагнер» в Мали: в плен попал наследник Пригожина, погиб админ канала вагнеровцев Grey Zone. istories.media (рос.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Walker, Shaun (29 липня 2024). Ukraine military intelligence claims role in deadly Wagner ambush in Mali. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Українська розвідка прокоментувала знищення загону "Вагнера" в Малі: продовження буде. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Свобода, Радіо (5 серпня 2024). У МЗС відреагували на рішення уряду Малі розірвати дипвідносини з Україною. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 5 серпня 2024.
- ↑ Après le Mali, le Niger rompt à son tour ses relations diplomatiques avec l'Ukraine. RFI (фр.). 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ Afrique Tinzaouatène: le Mali accuse l’Algérie de diffuser de «la propagande terroriste» et hausse le ton à l’ONU. RFI (фр.). 31 серпня 2024. Процитовано 31 серпня 2024.