Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Малі
République du Mali

Прапор Герб
Девіз: "Un peuple, un but, une foi"
"Один народ, одна мета, одна віра"
Гімн: Pour l'Afrique et pour toi, Mali
"Для Африки і для тебе, Малі"
Розташування Малі
Столиця Бамако
12°39′ пн. ш. 8°00′ зх. д. / 12.650° пн. ш. 8.000° зх. д. / 12.650; -8.000
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Французька
Державний устрій Напівпрезидентська республіка
 - Президент Ібрагім Бубакар Кейта
 - Прем'єр-міністр Модібо Сідібе
Незалежність від Франції 
 - Проголошено 22 вересня 1960 
Площа
 - Загалом 1 240 192 км² (24)
 - Води (%) 1.6
Населення
 - оцінка Липень 2009 р. 12,666,987 [1]Герб Малі - прийнятий від 20 жовтня 1973. Девіз республіки Малі «Un Peuple, Un But, Une Foi» (Люди, Одна Мета, Одна Віра), відповідно до статті 25 Конституції.

Герб республіки Малі має круглу форму, на червоному тлі представлені основні символи: Мечеть, стерв'ятник в польоті, золоте сонце, що сходить, і національна зброя - луки. (71)

 - Густота 11 чол/км² (207)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний $14.48 млрд (135)
 - На душу населення $1,200 (166)
ІРЛП  (2004) 0.338 (низька) (175)
Валюта КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс
Коди ISO 3166 MLI
Домен інтернету .ml
Телефонний код +223
Sahel Map-Africa rough.png
Політичні структури Сахеля
XI-XIII ст.
Імперія ГанаКанемТекрур
XIII-XVIII ст.
Джолоф (Волоф) • Імперія МаліІмперія Сонгай
МосиМіста-держави хаусаБагірмі
ВаданДарфурський султанатСеннар
БорнуСокотоМасинаТакедда
XIX-XX ст.
(Колонії)
Британська колонія Нігерія
Судан (колонія)Французька Західна Африка
Французька Екваторіальна Африка
XX ст.
(Незалежні держави)
СенегалМавританіяБуркіна-Фасо
МаліНігеріяНігер
КамерунЧадСуданЕритрея


алі́, офіційна назва Респу́бліка Малі́ (фр. République du Mali) — держава в північно-західній Африці. ПлощМа країни становить 1 240 192 км². Населення за оцінкою на липень 2009 року — 12 666 987 жителів. Малі — член ООН, Західноафриканського митного союзу. Грошовою одиницею є франк КФА.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Краєвид в центральному регіоні країни
Докладніше: Географія Малі

Держава знаходиться в Західній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 1610 км, а із заходу на схід — на 1850 км. На півночі й північному сході межує з Алжиром (спільний кордон — 1100 км); на півночі й північному заході — з Мавританією (2237 км); на заході — з Сенегалом (420 км); на сході — з Нігером (820 км); на півдні — з Гвінеєю (858 км), Кот-д'Івуаром (370 км), Буркіна-Фасо (1100 км).

Мавританія Мавританія →← Алжир Алжир
Сенегал Сенегал Gray compass rose.svg Нігер Нігер
Гвінея Гвінея Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо

Тер. країни б.ч. рівнинна. Північна половина Малі розташована в пустелі Сахара, центральна частина зайнята напівпустелями Сахеля, на крайньому півдні і південному заході тягнуться савани. На півночі, півдні і сході — гірські масиви вис. до 1155 м. (г. Хомборі-Тондо). На крайньому північному сході Малі підноситься масивне плато Адрар-Іфорас (до 890 м). Головні судноплавні ріки — Нігер і Сенегал. Клімат субекваторіальний (на півдні) і тропічний.

Ріка Нігер, що бере початок у Ґвінеї, у верхній течії протікає територією Малі в межах плато, що має загальний схил до північного сходу. Нижче за Сегу русло ріки розгалужується і утворює велику внутрішню дельту з численними протоками, озерами і болотами. У межах цієї дельти зведені великі гідротехнічні споруди, завдяки яким вода поступає розподільними каналами на зрошування. Деякі з каналів прокладені по древніх руслах Нігеру.

На крайньому південному заході країни піщані плато висотою понад 600 м обрамовують рівнини у верхніх частинах басейнів Нігеру і його притоки Бані. Нижче внутрішньої дельти Нігеру знаходиться зона недавнього підняття земної кори, яке обумовило різкі зміни в конфігурації русла цієї ріки на ділянці між містами Мопті і Гао.

Клімат Малі субекваторіальний (на півдні) і тропічний. На території країни виділяються три географічні області: Сахара, Сахель і Судан.

Сахара характеризується найвищою денною температурою і значними добовими перепадами температури (до 30-40 °C)[2]. Кількість опадів становить 50-100 мм. Рослинний світ надзвичайно бідний. Зустрічаються посухостійкі злаки і ксерофітні кущі з глибокою кореневою системою і тонкин колючим листям. Серед тварин поширені плазуни (гекони, сцинки, варани, змії), є і дикі види ссавців (антилопи аддакс, газелі дорка і дама).

В межах Сахелю середньорічна кількість опадів становить 150–600 мм. Чітко виражена сезонність клімату. Більшість опадів випадає в 2-4 літні місяці. Серед рослин поширені акації, злаки(крам-крам, арістіда), баобаби, пальми дум і роньє. Тваринний світ представляють газелі, антилопи, жирафи, страуси, леопарди.

На південь від Сахелю знаходяться суданські савани. Кількість опадів в цьому регіоні коливається від 600–800 мм на півночі до 1000–1500 на півдні. Ґрунти переважно червоні і буро-червоні з малопотужним гумусним горизонтом[3]. Надзвичайно багатий тваринний світ саван. Тут зустрічаються леви, леопарди, шакали, гієни, жирафи, слони, бегемоти, крокодили та ін.

Історія[ред.ред. код]

Давня імперія Малі
Докладніше: Історія Малі

Археологічні знахідки свідчать про те, що територія сучасного Малі була населена ще в 5-4 тисячоліттях до н. е., а розвиток землеробства почався в 3 тисячолітті до н. е. Перші письмові згадки про ці землі містяться в арабській літературі, датованій 4 ст н. е. У 8 ст. через Сахару по караванних шляхах сюди проникли араби. З 4 ст. н. е. на території сучасного Малі існували, поперемінно підсилюючись і переживаючи епоху розквіту, середньовічні держави Гана (4-13 століття), Малі (8-17 століття) і Сонгай (9(?)-17 століття).

У 1591 державу було завойовано армією мароканського султанату. Древні міста були розграбовані, велика частина населення виселена в Марокко, а завойовники частково асимілювалися з місцевим населенням. У 17 — 19 століттях на території Сонгай існували королівства бамбара Сегу, Каарта, фульбе (Масіна) та інші ранньодержавні утворення народів регіону.

Першими європейцями, що проникли на територію сучасного Малі, були майор Хаутон з Ірландії (1790), шотландці хірург Мунго Парк (1796) і дослідник А. Г. Ленг (1826, першим з європейців побував в м. Томбукту) і француз Р.Кайе (1827). Військова експансія Франції почалася в 1855. Місцеве населення протистояло французьким колонізаторам (туареги чинили озброєний опір владі до 1914). У 1890-х французькі війська підпорядкували практично всю територію сучасного Малі. Кордони і назва колонії неодноразово мінялися — Верхній Сенегал з центром в м. Каєс (1890), Судан (1892), Сенегамбія-Нігер (1902), Верхній Сенегал-Нігер (1904), Французький Судан (1920). У 1895 колонія включена до складу федерації колоній під назвою Французька Західна Африка (ФЗА). З 1908 адміністративним центром Французького Судану став Бамако.

Антиколоніальний рух очолила партія «Суданський союз» на чолі з Модібо Кейтою (нащадком правителів імперії Малі). Після її перемоги на виборах в територіальну асамблею (1957) був сформований автономний уряд. 28 вересня 1958 Французький Судан став автономною Суданської Республікою в складі Французького Співтовариства.

Незалежність Республіки Малі (назва взята в пам'ять про історичне минуле) проголошена на надзвичайному з'їзді СС — АДО 22 вересня 1960. Президентом незалежної держави став лідер партії Модібо Кейта, столицею оголошений м. Бамако. Нове керівництво встановило однопартійний режим, розірвало відносини з Францією і проводило політику співпраці з країнами соціалістичного табору.

У листопаді 1968 внаслідок військового перевороту, здійсненого групою офіцерів під керівництвом лейтенанта Мусси Траоре, влада перейшла до Військового комітету національного звільнення (ВКНЗ). У вересні 1969 М. Траоре став президентом Малі. У 1976 з ініціативи ВКНЗ створена нова політична партія «Демократичний союз малійського народу» (ДСМН), очолювана М. Траоре. Після прийняття нової конституції у 1979 влада перейшла від ВКНЗ до цивільному уряду, президентом країни вибраний М. Траоре.

У 1991 режим М. Траоре було скинуто внаслідок військового перевороту, очоленого начальником штабу армії, підполковником Амаду Тумане Туре. У 1992 прийнята нова конституція, що проголосила багатопартійну систему. На президентських виборах, що відбулися в 1992, главою держави вибраний колишній лідер «Панафриканської партії за свободу, солідарність і справедливість» (АДЕМА, створена в 1990) Альфа Умар Конаре. Переобраний на цей пост в 1997. У 2002 і 2007 роках президентом було обрано Амаду Тумані Туре.

22 березня 2012 група військових оголосила по місцевому телебаченню про державний переворот. Змовники контролюють державне теле- і радіомовлення і президентський палац. Вони оголосили про припинення діяльності конституції і про розпуск уряду та інших державних інститутів країни. За словами військових, виступити проти президента їх змусила його некомпетентність у боротьбі з повстанням туарегів на півночі країни[4].

Політична система[ред.ред. код]

Амаду Тумані Туре

Малі за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, що обирається терміном на п'ять років максимум на два терміни[5]. Державний устрій — унітарна держава.


У країні діє конституція, що була прийнята 12 січня 1992 року з поправками 1999 року.

Головою виконавчої влади є прем'єр-міністр, що обирає Раду Міністрів. У теперішній час президентом є Ібрагім Бубакар Кейта, прем'єром — Модібо Сідібе.

Парламент[ред.ред. код]

Докладніше: Парламент Малі

Вищою законодавчою владою є однопалатний парламент — Національна асамблея, 147 представників якої обираються на 5 років.

Політичні партії[ред.ред. код]

Серед політичних партій країни важливими є:

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Українсько-малійські відносини[ред.ред. код]

Уряд Малі офіційно визнав незалежність України 24 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 5 листопада 1992 року[6]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Малі, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[6]. Справами України в Малі відає українське посольство в Алжирі.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

Mali Regions.png

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 8 районів і 1 столичний округ.

Область Область (фр.) Центр Площа, .км² Населення (1998), осіб.
Бамако Bamako Бамако 267 848 315
Гао Gao Ґао 170 572 335 976
Каес Kayes Каес 197 760 1 506 099
Кідаль Kidal Кідаль 151 430 31 046
Кулікоро Koulikoro Кулікоро 89 833 1 563 444
Мопті Mopti Мопті 88 752 1 427 173
Сегу Ségou Сегу 56 127 1 678 749
Сікасо Sikasso Сікасо 76 480 1 610 772
Тімбукту Tombouctou Тімбукту 408 977 467 361

Збройні сили[ред.ред. код]

Докладніше: Збройні сили Малі

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 7,35 тис. військовослужбовців[6]. Загальні витрати на армію склали 30 млн доларів США[6].

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Малі

Малі — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 14,6 млрд доларів США (129 місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 1,2 тис. доларів (170 місце в світі)[6]. Промисловість разом із будівництвом становить 26 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 38 %; сфера обслуговування — 36 % (станом на 2006 рік)[6]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 20 % — промисловість, будівництво і сфера обслуговування; 80 % — аграрне, лісове і рибне господарства (станом на 2006 рік)[6].

Надходження в державний бюджет Малі за 2006 рік склали 0,76 млрд доларів США, а витрати — 0,83 млрд; дефіцит становив 8 %[6].

Малі належить до 25 найбідніших країн світу. Країна значною мірою залежить від іноземної допомоги (основні фінансові донори: Франція, країни ЄС і МВФ) і є дуже вразливою до коливань цін на золото і бавовну. Прямі закордонні інвестиції становлять 44 млн доларів США на рік.

За даними індексу економічної свободи (англ. Index of Economic Freedom) від The Heritage Foundation за 2001 рік темп зростання ВВП становив 3,6%.

Валюта[ред.ред. код]

Докладніше: Валюта Малі

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: гірнича (видобування золота і фосфатів), харчова, будівельних матеріалів і текстильна.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

Енергетика[ред.ред. код]

Докладніше: Енергетика Малі

За 2004 рік було вироблено 410 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 381,3 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[6].

У 2004 році споживання нафти склало 4,3 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[6].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 26,5 % площі держави[6]. Головні сільськогосподарські культури: рис, сорго, бавовник і арахіс (1 місце в регіоні). Більша частина населення займається натуральним господарством.

Велике значення для господарства країни має відгінне скотарство. Поголів'я великої рогатої худоби в 2006 році становило 6 млн голів, кіз — 8 млн голів, вівців — 5 млн голів.

Помітне місце в експорті займають рибопродукти.

Транспорт[ред.ред. код]

Докладніше: Транспорт Малі

Вн. транспорт г.ч. автомобільний. У 1987 пущена транссахарська автомагістраль, що зв'язала Малі з Алжиром і Тунісом, а дорога в південному напрямі на Уагадугу зв'язує країну з ганським портом Тема. Є лише одна залізнична лінія Кулікоро — Бамако — Каєс — Дакар (Сенегал). З червня по лютого вантажі перевозять по судноплавних ділянках р. Нігер. У 1995 в країні було 24 аеропорти.

Туризм[ред.ред. код]

Докладніше: Туризм Малі

У 1992 році Малі відвідало лише 38 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 17 млн доларів США[6].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Малі: Китай, Кот-д'Івуар, Франція, країни Бенілюксу та Іспанія.

Держава експортує: продукція агровиробництва, сировина. Основні покупці: Китай (13 %); країни Бенілюксу (9 %); Іспанія (3 %). У 2006 році вартість експорту склала 326 млн доларів США[6].

Держава імпортує: паливо (30 %), промислові товари, продукти харчування. Основні імпортери: Кот-д'Івуар (23 %); Франція (17 %); Велика Британія (4 %). У 2006 році вартість імпорту склала 529 млн доларів США[6].

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Малі

Населення держави у 2006 році становило 11,7 млн осіб (70 місце в світі). Густота населення: 8,8 осіб/км² (172 місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 49,8 ‰; смертність 16,9 ‰; природний приріст 32,9 ‰[6].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 48,2 % (2,9 млн чоловіків, 2,8 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 48,8 % (2,8 млн чоловіків, 2,9 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,15 млн чоловіків, 0,21 млн жінок).

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Малі

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 27 %[6]. Головні міста держави: Бамако (815 тис. осіб), Сегу (90 тис. осіб), Мопті (74 тис. осіб). Більшість населення Малі (73%) проживає у сільській місцевості.

Етнічний склад[ред.ред. код]

Дівчина фульбе

Головні етноси, що складають малійську націю: бантумовні народи — 98 %, туареги — 2 %.

Біля половини населення країни становлять народи групи манде (бамбара, малінке, сонінке), 17% — фульбе, 12% — вольтські народності (сенуфо, догони), 6% — сонгаї.

Найчисельніший народ — бамбара проживає в основному в західній і центральній частині країни, малінке — на крайньому південному заході. Обидва народи традиційно осілі землероби. Сенуфо і догони проживають у південно-східній частині країни, сонгаї — на сході Малі по обидва боки ріки Нігер. Ці народи теж традиційно займалися землеробством. До кочових народів Малі належать Туареги, що проживають на сході країни і фульбе, які зустрічаються на значних територіях, найбільше в середній течії Нігеру. Араби живуть на півночі країни.

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Малі

Державна мова: французька.

Релігії[ред.ред. код]

Докладніше: Релігія в Малі

Головні релігії держави: іслам (суніти) — 90 % населення, анімізм — 9 %, католицтво — 1 %.

Малійці вважають себе глибоко релігійною нацією і пишаються цим. Тим не менш, офіційно Малі вважається «світською мусульманською державою».

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49 років: для чоловіків — 47,1 року, для жінок — 51 рік[6]. Смертність немовлят до 1 року становила 107,6‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місто на 560 жителів; лікарями — 1 лікар на 21,2 тис. жителів (станом на 1996 рік)[6]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 5,2% від ВВП країни[6].

У 1993 році 49% населення було забезпечено питною водою[6].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Малі

Рівень письменності в 2003 році становив 46,4%: 53,5% серед чоловіків, 39,6% серед жінок[6]. У країні діє обов’язкова шкільна освіта у 7 класів.

Витрати на освіту в 1996 році склали 3,2% від ВВП, 17,3% усіх державних громадських видатків[6].

Інтернет[ред.ред. код]

Докладніше: Інтернет у Малі

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Малі користувались 10 тис. осіб[6].

Культура[ред.ред. код]

Докладніше: Культура Малі

Архітектура[ред.ред. код]

Докладніше: Архітектура Малі

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Докладніше: Мистецтво Малі

Література[ред.ред. код]

Докладніше: Література Малі

Театр[ред.ред. код]

Докладніше: Театр Малі

Музика й танці[ред.ред. код]

Докладніше: Музика Малі

Кінематограф[ред.ред. код]

Докладніше: Кінематограф Малі

Кухня[ред.ред. код]

Докладніше: Кухня Малі

Свята[ред.ред. код]

Докладніше: Свята Малі

Наука[ред.ред. код]

Докладніше: Наука в Малі

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Докладніше: ЗМІ Малі

Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт у Малі

Найпопулярнішим видом спорту в країні є футбол. Країна приймала Африканський кубок націй 2002. В Бамако народився знаменитий футболіст збірної Франції Жан Тігана. Багато гравців збірної Малі виступають за європейські футбольні клуби, зокрема Фреді Кануте, Мамаду Діарра, Сейду Кейта, Мохамед Сіссоко та ін. Також в країні популярні баскетбол і традиційні види боротьби.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт ЦРУ
  2. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 45
  3. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 46
  4. У Малі відбувся державний переворот
  5. Конституція Малі, ст. 30.
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Витухина Г. О. Мали. — М. : Мысль, 1987. — 134 с.
  • (рос.) Дегтерев Д. Западноафриканская «Восьмерка» набирает обороты // Азия и Африка сегодня. — 2003. — № 12. — С. 28-31.
  • (рос.) Диаките С. Финансовые и организационные предпосылки формирования фондового рынка в Республике Мали // Финансы и кредит. — 2007. — № 44. — С. 73-77.
  • (рос.) Иванов И. Амаду Туре // Эхо планеты. 2007. — № 18. — С. 13.
  • (рос.) Савинова Н. А. Мали. — М. : Мысль, 1987. — 134 с.
  • (рос.) Филиппов В. Р. Туареги Мали: долгий путь к миру // Азия и Африка сегодня. — 2012. — № 9. — С. 46-51.

Посилання[ред.ред. код]

  • Africa South of the Sahara. 2004. L.-N.Y.: Europa Publications, 2003
  • Encyclopedia of African Peoples. L., 2000
  • Новиков С. С., Урсу Д. П. История Мали в новое и новейшее время. М.: Наука, 1994–286 с.
  • Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этноггр. изд. Зап. и Центр. Африка — М.:Мысль 1979.
  • http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/profiles/Mali.pdf Mali country profile. Відділ досліджень Бібліотеки Конгресу — 2005