Володін В'ячеслав Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Володін.
В'ячеслав Вікторович Володін
В'ячеслав Вікторович Володін
В'ячеслав Вікторович Володін
Голова Державної думи Федеральних зборів РФ VII скликання
Нині на посаді
На посаді з 5 жовтня 2016
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник Сергій Наришкін
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з 5 жовтня 2016
Перший заступник керівника Адміністрації Президента РФ
27 грудня 2011 — 5 жовтня 2016
Президент Дмитро Медведєв
Володимир Путін
Попередник Владислав Сурков
Наступник Сергій Кирієнко
Народився 4 лютого 1964(1964-02-04) (59 років)
Алексеевка, Хвалинський район, Саратовська область, РРФСР
Відомий як політик, державний службовець, депутат Державної Думи РФ
Місце роботи МДУ і Povolzhsky Institute of Management named after P.A. Stolypind
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Освіта Саратовський державний аграрний університет
Російська академія народного господарства та держслужби при президенті РФ
Alma mater Saratov State Agrarian Universityd, Російська академія державної служби і Північно-Кавказька академія державної служби
Політична партія Єдина Росія
Професія політик
Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Пошани
Орден Пошани
Орден Дружби
Орден Дружби
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

В'ячеслáв Ві́кторович Волóдін (рос. Вячеслав Викторович Володин; нар. 4 лютого 1964(19640204), Алєксєєвка, Хвалинський район, Саратовська область, РРФСР) — російський державний та політичний діяч. Голова Держдуми Федеральних зборів РФ VII скликання з 5 жовтня 2016 року.[1] Член політичної партії «Єдина Росія».

У минулому — перший заступник керівника Адміністрації Президента РФ. Керівник Апарату Уряду Російської Федерації — Заступник Голови Уряду Російської Федерації (2010—2011), перший заступник керівника Адміністрації Президента Російської Федерації (2011—2016).

Фігурант бази даних центру «Миротворець»[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 4 лютого 1964 року у багатодітній родині. Батько — Віктор Володін, був капітаном річкового флоту, помер у віці 51 року. Після смерті батька виховувався вітчимом[3]. Мати працювала вчителем початкових класів, потім стала підприємцем. Сестра — співробітник консалтингової фірми, брат — військовий пенсіонер. Всі вони, за твердженням самого Володіна, живуть в Саратовській області[4][3].

Після закінчення школи поступив вчитися в Саратовський інститут механізації сільського господарства (СИМСХ), який закінчив 1986 року[5][6].

В інституті займався громадською діяльністю: на молодших курсах працював у житлово-побутової комісії профкома.

  • 1984—1988 — голова студентського профкому СИМСХ («інженер-механік»)[5][6]. Вступив у КПРС у 1985 році[6].
  • 1986 — вступив у аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію за темою «Розробка та обґрунтування параметрів вагового дозуючого пристрою стеблових кормів».[6][7].
  • З 1986 року — на викладацькій роботі.
  • У 1990 році обраний депутатом Саратовського міської ради.
  • З 1992 року — заступник голови адміністрації Саратова.
  • З 1994 року — заступник голови Саратовської обласної думи.
  • У 1993—1996 роках працював проректором в Поволзькому кадровому центрі з 1995 року — Поволзька академія державної служби), був професором кафедри конституційного права ПАГС, завідувач кафедри державного і регіонального управління[6].
  • 1995 — закінчив Російську академію державної служби при Президенті РФ, отримавши спеціальність юриста[6][8].

В 1996 році — віце-губернатор Саратовської області. Надалі пішов з державної служби й поїхав до Москви, де зайнявся бізнесом, а потім — партбудівництвом в русі «Вітчизна»[9], який очолював Юрій Лужков.

У 1996 році в Санкт-Петербурзькому інституті МВС захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за темою «Суб'єкт Російської Федерації: проблеми влади, законотворчості та управління».[10] Автор понад 50 публікацій[11].

У 1999 році обраний депутатом Держдуми РФ III скликання від блоку «Вітчизна — вся Росія», заступник Євгена Примакова.

2001 — Примаков побував разом з Володіним в Кремлі, познайомив його з Путіним і відрядив на посаду нового лідера фракції ОВР[12].

На парламентських виборах 2003 року обраний в депутати Державної Думи четвертого скликання по одномандатному Балаковскому округу № 156, отримавши підтримку 82 % виборців, що прийшли на вибори. У Думі — заступник голови, перший заступник керівника фракції «Єдина Росія». З 2005 року — секретар президії генеральної ради партії «Єдина Росія».

  • У 2007 році обраний депутатом Державної Думи V скликання.
  • З 2009 року — завідувач кафедри державного будівництва факультету державного управління.
  • З 2 лютого 2007 року по 21 жовтня 2010 року — заступник Голови Державної думи РФ V скликання. Секретар президії генеральної ради партії «Єдина Росія» (23 вересня 2011 року рішенням з'їзду партії виведений з президії).
  • 21 жовтня 2010 — заступник голови Уряду — керівника апарату Уряду РФ після звільнення від посади Собяніна.
  • 27 грудня 2011 року — перший заступник керівника адміністрації Президента РФ.
  • На президентських виборах 2012 року брав участь у виборчій кампанії Путіна.
  • 12 травня 2014 року потрапив під санкції Євросоюзу, США, Канади, Австралії і Швейцарії у зв'язку з підтримкою російсько-української війни[13].
  • 22 квітня 2014 року Володін увійшов до складу наглядової ради Вищої школи економіки (ВШЕ) і очолив її[14].
  • 15 червня 2015 року — голова наглядової ради товариства «Знання»[15].
  • З 7 вересня 2015 року очолює робочу групу з регулювання діяльності НКО[16].

Голова Державної Думи РФ[ред. | ред. код]

Зустріч В'ячеслава Володіна з президентом Південної Кореї в Держдумі РФ, 21 червня 2018 року
В'ячеслав Володін під час засідання в Держдумі РФ, 2018 рік

За ініціативою Медведєва увійшов у список «Єдиної Росії» на виборах в Держдуму VII скликання[17], очоливши регіональну групу з Волгоградської, Пензенської, Саратовської і Тамбовської областей[18] та за підсумками виборів став депутатом Держдуми[19]. При цьому Володін не був учасником праймеріз «Єдиної Росії», що пройшли 22 травня 2016 року.

25 вересня 2016 року, на засіданні Вищої Ради і Генеральної Ради партії «Єдина Росія» затверджений кандидатом від партії на посаду голови Державної Думи VII скликання[20].

5 жовтня 2016 року обраний головою Державної Думи VII скликання отримавши 404 голоси з 450[21].

У жовтні 2016 року увійшов до трійки найвпливовіших політиків Росії (після Путіна і Медведєва) за рейтингом Центру політичних технологій[22].

24 листопада 2016 року обраний Головою Парламентської Асамблеї Договору про колективну безпеку.[23]

26 грудня 2016 року обраний Головою Парламентських Зборів Союзу Білорусі й Росії.[24]

22 січня 2017 року став одним з 19 членів бюро вищої ради партії «Єдиної Росії»[25].

У 2017 році був співавтором закону про позбавлення громадянства РФ злочинців, які отримали паспорт не по народженню[26].

Дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу (2012).

12 серпня 2018 року Володін заявив, що державні пенсії в Росії в майбутньому можуть бути скасовані.[27]

Підтримав пенсійну реформу в Росії.[28]

15 березня 2019-го на мітингу окупаційної влади, що святкувала 5-ліття початку тимчасової окупації Криму, запропонував зобов'язати Україну «компенсувати Криму втрати за час анексії».[29]

5 квітня 2019 року Володін запропонував допустити Держдуму до формування Уряду РФ.[30]

26 квітня 2022 року в самий розпал Російсько-української війни Володін зажадав визнати Україну терористичною державою після того, як ФСБ і Путін заявили про затримання підозрюваних у нібито підготовці замаху на вбивство телеведучого Володимира Соловйова[31][32].

Санкції[ред. | ред. код]

За політику підтримання військової агресії, щодо України на Володіна накладено санції України (7.09.2022)[33] США(11.03.2022)[34] Канада(28.04.214)[35]Австралія(10.06.2020)[36] Японія(03.03.2022)[37] Нова Зеландія (18.03.2022)[38] Европейський Союз[39]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Володін В'ячеслав Вікторович. www.duma.gov.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 5 жовтня 2016. 
  2. ↑ Фігуранти бази «Миротворець»: Володін В'ячеслав Вікторович
  3. ↑ а б Іван Голунь (17 квітня 2017). Одне щасливе село. Як близькі Володіна упорядковують села, заробляють на майонезі і стають святими. Meduza. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 17 квітня 2017. 
  4. ↑ Олег Ролдугін (15 лютого 2012). Таємниці біографії В'ячеслава Володіна. Співрозмовник. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 23 вересня 2016. 
  5. ↑ а б Володін В'ячеслав Вікторович [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.]. РБК — персоналії.
  6. ↑ а б в г д е «Макаркін А. В.» В'ячеслав Володін — політик і адміністратор [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.]. 26.10.2010.
  7. ↑ Володін, В'ячеслав Вікторович. Розробка і обґрунтування параметрів вагового дозуючого пристрою стеблових кормів: автореферат дис. … кандидата технічних наук : 05.20.01 / Сарат. ін-т механізації сіл. госп-ва їм. М. В. Калініна. — Саратов, 1989. — 24 с.
  8. ↑ Випускник Російської академії державної служби при Президенті РФ (Поволзький інститут управління — філія РАНХиГС). Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 5 лютого 2018. 
  9. ↑ Хто з допомогою Навального зливає Володіна? [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Інтернет-газета «Четверта влада».
  10. ↑ Володін, В'ячеслав Вікторович. Суб'єкт Російської Федерації: Проблеми влади, законотворчості та управління: автореферат дис. … доктора юридичних наук : 12.00.02 / Рос. академія держ. служби при Президентові Зростав. Фед. — Санкт-Петербург, 1996. — 36 с.
  11. ↑ Серед них: Науково-практичний коментар до Федеральним законом від 6 жовтня 2003 року № 131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» / Авт. кіл. Ст. Ст. Володін та ін — Саратов: Изд-во СГАП, 2006. — 348 с.; Конституційно-правове регулювання прозорості органів державної влади в Російській Федерації і в Канаді. / Під ред. Ст. Ст. Володіна і С. В. Кабышева. — М.: Формула права, 2009. — 253 с.
  12. ↑ 23 вересня 2016. Другий після Путіна: чому Володіна призначили спікером Держдуми[недоступне посилання з квітня 2019]
  13. ↑ Gazeta.ru. В'ячеслав Вікторович Володін. Перший заступник керівника адміністрації президента РФ. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 5 лютого 2018. 
  14. ↑ Володін обраний головою наглядової ради ВШЕ. Газета.Ru. 22.04.2014. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 23 квітня 2014. 
  15. ↑ Коммерсантъ, 15 червня 2016. В'ячеслав Володін поспостерігає за «Знанням». Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018. 
  16. ↑ Відомості, 7 вересня 2015. В'ячеслав Володін очолив робочу групу з НКО. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018. 
  17. ↑ Медведєв запропонував включити в передвиборний список єдиноросів Володіна — Новини Політики — Новини Mail.Ru. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 5 лютого 2018. 
  18. ↑ «Максим Іванов». Попередні особи [Архівовано 4 липня 2016 у Wayback Machine.] Журнал «Комерсант Влада» № 26 від 04.07.2016, стор 9
  19. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії Російської Федерації № 56/541-7 від 23 вересня 2016 року «Про встановлення загальних результатів виборів депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання» [Архівовано 22 січня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт ЦВК Російської Федерації
  20. ↑ «Єдина Росія» визначила керівників Держдуми і фракції. Узагальнення. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018. 
  21. ↑ Путін призначив перше засідання Держдуми VII скликання на 5 жовтня — Російська служба BBC. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 5 лютого 2018. 
  22. ↑ Політологи включили Володіна в трійку провідних політиків Росії. Росбізнесконсалтинг. 25 жовтня 2016. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2016. 
  23. ↑ Ведомости (24 листопада 2016). В'ячеслав Володін виходить на міжнародний уровень. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 16 січня 2017. 
  24. ↑ Володін обраний головою союзного парламенту Білорусії і Росії. Дні ру. Процитовано 16 січня 2017. [недоступне посилання з червня 2019]
  25. ↑ Володін увійде в бюро вищої ради ЄР, Неверов залишається главою генради [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.] «NEWSru.com», 22.01.2017
  26. ↑ ЗМІ Росії: пенсійний вік підвищать непомітно [Архівовано 24 березня 2018 у Wayback Machine.] «Російська служба Бі-бі-сі», 22.05.2017
  27. ↑ Голова Держдуми В'ячеслав Володін допустив, що державні пенсії в Росії в майбутньому можуть бути скасовані. Ехо Москви. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 13 серпня 2018. 
  28. ↑ Голосування по пенсійній реформі в Держдумі РФ. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019. 
  29. ↑ Володін запропонував зобов'язати Україну компенсувати Криму втрати, від перебування в її складі. Дума ТВ. Процитовано 2019. 
  30. ↑ Володин: Дума может участвовать в формировании правительства. Дни ру. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019. 
  31. ↑ Володин потребовал признать Украину террористическим государством. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022. 
  32. ↑ Володин предложил признать Украину «террористическим государством». Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022. 
  33. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022. Процитовано 27.02.2023. 
  34. ↑ Issuance of new Russia-related Executive Order and related General Licenses; Publication of new and amended Frequently Asked Questions; Russia-related Designations; North Korea Designations. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 27 лютого 2023. 
  35. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (7 травня 2014). Canada Gazette – Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 27 лютого 2023. 
  36. ↑ Australia and sanctions (англійською). Архів оригіналу за 17 грудня 2022. Процитовано 27.02.2023. 
  37. ↑ external_economy (японська). Процитовано 27.02.2023. 
  38. ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ). Процитовано 27 лютого 2023. 
  39. ↑ ВОЛОДІН В'ячеслав Вікторович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Володін_В%27ячеслав_Вікторович&oldid=41034095