Білецький Андрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Андрій Білецький
о. Андрій Білецький
Митрат Андрій Білецький
Архипресвітер Львівської митрополичої капітули
1895 — 19 травня 1926
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Михайло Сінгалевич
Наступник: Олександр Бачинський
Архидиякон Львівської митрополичої капітули
1894 — 1895
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Лев Готеровський
Наступник: Лев Туркевич
Схоластик Львівської митрополичої капітули
1890 — 1895
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Іван Величко
Наступник: Йосиф Кобилянський
 
Народження: 15 червня 1847(1847-06-15)
м. Стрий
Смерть: 19 травня 1926(1926-05-19) (78 років)
м. Львів
Батько: Михайло Білецький
Мати: Марія Чабан
Прийняття священичого сану: 1872
 
Нагороди:
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа

Білецький Андрій Михайлович (15 червня 1847, Стрий — 19 травня 1926, Львів) — провідний діяч Греко-католицької церкви, генеральний вікарій, препозит, архипресвітер, офіціал львівської капітули, домовий прелат його святости Папи Римського, совітник і референт митрополичої консисторії. Керівник Львівської архиєпархії. Кавалер командорського хреста Ордена Франца Йосифа[1][2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Стрийську початкову школу і Львівську гімназію у 1866 році. Подальша освіта — Віденський університет, теологічний факультет, 1866–1871 рр.

Місце роботи, посада — Львівська архиєпархія, Собор святого Юра — генеральний вікарій, препозит, архипресвитер, офіціал львівської капітули, домовий прелат його святости Папи Римського, совітник і референт митрополичої консисторії.

О. митрат Андрій Білецький тричі керував Львівською архиєпархією:

у 1898 році — після смерті митрополита Сильвестра Сембратовича, у 1900 році — після смерті митрополита Юліана Куїловського, Засідав як віриліст у Галицькому Сеймі під час сесії 1898—1899 років[3] (після смерти митрополита Сильвестра Сембратовича).
У 19141917 рр. — на час арешту і заслання російською окупаційною владою митрополита Андрея Шептицького до Росії. Загалом чверть століття був генеральним вікарієм (першим заступником) при митрополиті Андрею Шептицькому.

Відмовився на свято Миколая 1914 року многоспівно вітати царя Ніколая ІІ під час Служби Божої, яку правив у храмі Святого Юра.

Помер 19 травня 1926 року. Похований на Личаківському цвинтарі у гробниці Львівської капітули, де покоїться разом з митрополитами Григорієм Яхимовичем, Спиридоном Литвиновичем, Юліаном Сас-Куїловським та кількома десятками єпископів і крилошан Митрополичої Капітули[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Odznaczenia jubileuszowe [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
  2. Шематизмъ всечестного клира Гр. кат. Митрополитальнои Архидієцезіи Львовскои на рокъ 1901. — Львовъ 1901. — С. ХІ.
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 120.
  4. Встановлено таблицю з іменами похованих у гробниці Львівської капітули – Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви. ugcc.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]