Спиридон (Литвинович)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спиридон Литвинович
Спиридон Литвинович
Митрополит Галицький,
Архиєпископ Львівський,
єпископ Кам'янецький
5 травня 1864 — 4 червня 1869
Обрання: 28 вересня 1863
Інтронізація: 5 травня 1864
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Григорій Яхимович
Наступник: Йосиф Сембратович
 
Народження: 6 грудня 1810
с. Дрищів, нині с. Надрічне, Бережанський район
Смерть: 4 червня 1869
Львів
Батько: священик Ілля
Мати: Євгенія
Прийняття священичого сану: 19 серпня 1835
Єпископська хіротонія: 17 травня 1857


Спиридо́н Литвин́ович (6 грудня 1810, с. Дрищів, нині с. Надрічне Бережанського району — 4 червня 1869, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 5 травня 1864 року — митрополит Галицький та архієпископ Львівський — настоятель УГКЦ. Засідав у Галицькому сеймі як віриліст (представник духовенства) упродовж 1861—1869 років. Віце-маршалок Галицького сейму, член Державної ради Австрійської імперії, посол і віце-президент Австрійського райхсрату (1861—1864).

Життєпис[ред.ред. код]

Спиридон (Литвинович)

Народився 6 грудня 1810 року в с. Дрищів (нині с. Надрічне Бережанського району) в родині священика, пароха Дрищева.

Навчався в гімназії у м. Бережани, на богословських факультетах Львівського та Віденського університетів.

1835 р. висвячений на сан священика (ієрей). Упродовж 1835—1840 років навчався у вищому духовному закладі св. Авґустина у Відні, де здобув науковий ступінь доктора богослов'я. Повернувшись до Львова, став проповідником собору св. Юра у Львові, пізніше — катехитом німецькомовної гімназії у Чернівцях, а з 1848 р. — парохом церкви св. Варвари у Відні. У 1852 р. призначений почесним крилошанином та першим ректором новозаснованої Центральної духовної греко-католицької семінарії у Відні. 1857 р. висвячений на єпископа-помічника митрополита Михаїла (Левицького)[1]; після смерти митрополита в 1858—1860 рр. — тимчасовий адміністратор Галицької греко-католицької митрополії.

Брав активну участь у суспільно-політичному житті Галичини, відстоював права українського населення краю, підтримував проект її поділу на дві окремі адміністративні одиниці — західну (польську) і східну (українську).

Засідав у Галицькому сеймі як віриліст (представник духовенства) упродовж 1861—1869 років. Був віце-маршалком Галицького сейму, членом Державної ради Австрійської імперії, послом і віце-президентом Австрійського райхсрату (1861—1864 рр.), співголовою палати послів (у 1861 р.)[1].

1863 р. змінив на митрополичому престолі Григорія Яхимовича, був іменований Галицьким митрополитом. Рішуче виступав проти спроб вищого польського духовенства підпорядкувати греко-католицького митрополита польському архієпископові. Великою його заслугою було прийняття в 1863 р. «Конкордії»лат. concordia — «згода») з римо-католицькою церквою — угоди, яка стала перешкодою в полонізації Галичини.

З 1864 р. — асистент папського престолу; згідно церковної посади — член палати вельмож (панів) Австрійського райхсрату та Галицького сейму[1].

1866 р. самоусунувся від політики, оскільки «покладав усі свої сподівання на Відень, а Відень за нашими домаганнями не обставав», «українські посли втратили небавом свій політичний провід» (за словами Костя Левицького).

Помер 4 червня 1869 року у Львові. Спочатку був похований на Городоцькому цвинтарі, а 1880 року його рештки разом із рештками іншого митрополита, Григорія Яхимовича, перенесено на Личаківський цвинтар[2].

Творчість[ред.ред. код]

Був автором патріотичних поезій, зокрема, слів до популярної старогалицької пісні «Руський молодець» («Я щасний руську матір маю»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Головин Б., Пиндус Б. Литвинович Спиридон Ілліч / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 368. — ISBN 966-528-199-2.
  2. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Видання товариства «Просвіта», 1932. — С. .

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]