Біоліт
| Загальні відомості | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мінеральний склад | (перелік основних мінералів, що утворюють породу) | |||
| Ідентифікація | ||||
| Різновиди |
| |||
| Густина | (в г/куб.см) г/см³ | |||
| Використання | ||||
|
| ||||
Біолі́т (грец. βιος — життя, грец. λιθος — камінь; рос. биолит, англ. biogenic rock, biolithe, нім. Biolith) — гірська порода, що складається з різних органічних залишків.
Біоліти поділяють на
- горючі (каустобіоліти) — буре та кам'яне вугілля, торф та ін.
- негорючі (акаустобіоліти)— крейда, вапняк, діатоміт тощо.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Біолі́ти — гірські породи і мінерали, що утворилися з решток організмів, напр. вапняки (молюскові, форамініферові, коралові тощо), крем'янисті породи (діатоміти, спонгіоліти, радіолярити), викопне вугілля, торф, а також, на думку ряду дослідників, нафта і фосфорити. Вміст скелетних та ін. решток організмів в Б. становить 50—100 % їхньої маси. Рад. геолог Я. В. Самойлов відносив до Б. також целестин, опоки, деякі осадочні залізні та мідні руди тощо, однак навіть при можливій участі організмів в утворенні цих порід і мінералів основна їхня маса (понад 50 %) — неорганогенного походження, а тому сучасні геологи не вважають їх за біоліти. Б. і взагалі роль організмів в утворенні гірських порід і мінералів вивчає біогеохімія.
Формування[ред. | ред. код]
Органогенні гірські породи (біоліти) формуються за рахунок скупчень твердих скелетних решток різних організмів та перетворених рослинних залишків. Їх можна поділити на такі групи:
1) карбонатні породи, що складаються з мінеральних решток різних коралів, плечоногих, гольчастошкірих молюсків, водоростей – вапняки, крейда, доломітизовані вапняки, ракушняки та ін.;
2) кременисті осадки, що утворилися зі скупчень радіолярій, діатомових водоростей, крем’янистих губок – діатоміт, трепел, опока, яшми та ін.;
3) фосфатні породи, які сформовані рештками хребетних тварин та раковинами деяких плечоногих;
4) горючі породи, утворені в основному вуглецем у вільному стані й у формі складних органічних сполук із домішками різних кількостей азоту, водню, кисню і деяких мінеральних речовин. Серед горючих виділяють породи вугільного ряду – торф, буре і кам’яне вугілля, сапропель, горючі сланці та породи бітумного ряду – нафта, озокерит, асфальт, природні горючі гази.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.