В'яжучі речовини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В'язівники́[1][2] — в'язівні речовини, що мають властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали й тужавіти з утворенням міцного каменю, зв'язуючи зерна піску, гравію, щебеню.

Розрізняють неорганічні (мінеральні) в'язівники (цемент, гіпс, вапно й ін.) і органічні (бітуми, дьогті, пеки, асфальт, а також синтетичні термореактивні поліефірні, епоксидні, фенолформальдегідні смоли).

Мінеральні в'язівники[ред.ред. код]

Мінеральними (неорганічними) в'язівниками називають (звичайно порошкоподібні) тонко змелені речовини, що при змішуванні з водою (іноді з водяними розчинами солей) творять пластичну масу, яке згодом тужавіє та поєднує в моноліт різні сипкі матеріали.

Усі мінеральні в'язівники поділяють на 4 групи:

1. Повітряні — в'язівники, що після змішування з водою тужавіють і тривало зберігають свої властивості лише на повітрі. Пов'язане це з тим, що утворюються нові гідратні сполуки, добре розчинювані у воді. Повітряні в'язівники потрібно використовувати тільки в сухих умовах. Приклади: гіпс, повітряне вапно, магнезіальні в'язівники тощо.

2. Гідравлічні — в'язівники, що тужавіють і тривало зберігають свої властивості у воді. Можуть довго визискуватися у водному середовищі, оскільки утворюють гідратні сполуки, стійкі до впливу води. Приклади: романцемент, портландцемент тощо.

3. Кислототривкі — в'язівники, які можуть тривало експлуатуватися при впливі кислот. Приклади: кислотоупорні, кремнефтористі, кварцеві цементи тощо.

4. Автоклавні — в'язівники, що тужавіють при обробці в автоклавах, тобто при температурі 170 - 300 °С й тиску від 8 до 16 атмосфер. Приклад: усі в'язівники, отримані на основі вапна й будь-якого кремнеземистого або глиноземистого компоненту[3].

Виготовлення[ред.ред. код]

Усі мінеральні в'язівники робляться за наступною технологією: 1. Видобуток вихідної сировини; 2. Готування вихідних матеріалів (магнетна сепарація, дріблення, промивання); 3. Випалювання сировинних компонентів, яке здійснюється при різних температурах; 4. Молоття отриманого в'язівника.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Будівельне матеріалознавство / За ред. П.В.Кривенка. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2..