Щебінь
Ще́бінь[1], розм. груз[2], діал. шу́тер[3] (від нім. Schotter, Schutter)[4] — неорганічний зернистий сипучий матеріал із зернами крупністю понад 5 мм, який одержується шляхом дроблення гірських порід, гравію і валунів, — а також попутньо добутих розкривних і вмісних порід або некондиційних відходів гірських підприємств по переробці руд (чорних, кольорових і рідкісних металів металургійної промисловості) і неметалічних копалин інших галузей промисловості й наступного розсіву продуктів дроблення.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Під терміном «щебінь» розуміють:
- Пухка великоуламкова (псефітова) гірська порода, що складається з майже необкатаних гострокутних зерен твердих порід розміром 10-100 мм. За переважною крупністю уламків виділяють крупний щебінь (70-150 мм), середній (20-70 мм) і дрібний (5-20 мм).
- Продукт механічного дроблення природних кам'яних матеріалів з частинками звичайно гострокутної форми розміром від (3-5)-150 мм. Технологічний процес включає дроблення і подальше розсівання або розсівання без дроблення гірських порід, металургійних шлаків тощо. При цьому виділяють такі класи крупності щебеню (мм): 3(5)-10, 10-20, 20-40, 40-70 та понад 70 мм (на вимогу споживачів).
Щебінь у вигляді однієї або суміші двох суміжних фракцій — фракціонований, у вигляді суміші більше двох суміжних фракцій — рядовий. За формою зерен розрізняють лещатий і кубовидний щебінь. Більше цінується кубовидний щебінь, застосування якого підвищує якість покриття доріг. В Україні кубовидний щебінь отримують на Клесівському комбінаті нерудних копалин (Рівненщина) на спеціальних двороторних дробарках ударної дії конструкції А. Сінозацького.
Різновиди та властивості[ред. | ред. код]
Щебінь за походженням гірських порід ділитися на три основні групи:
- Вулканічні (первинні);
- Осадові (вторинні);
- Метаморфічні (видозмінені).
За морозостійкістю щебінь поділяється на 7 марок (від Мрз-15 до Мрз-300). Регламентується вміст пиловидних і глинистих частинок від 1 % для щебеню з вивержених і метаморфічних порід і до 2-3 % з осадових порід. При цьому вміст глини в грудках не повинен перевищувати 0,25 %. Щебінь характеризується маркою за міцністю, що визначається в залежності від його призначення. Вміст зерен слабких порід з межею міцності при стисненні до 20 МПа повинен бути не більше за 5 % в щебені марок 1000—1400, 10 % в щебені марок 400—800 і до 15 % в щебені марок 200 і 300.
Виробництво та застосування[ред. | ред. код]
Загальна технологія виробництва щебеню включає видобуток сировини звичайно із застосуванням буропідривних робіт в кар'єрі, транспортування від кар'єру до бункерів дробильно-сортувальних заводів, дроблення (від двох до чотирьох стадій), декілька стадій грохочення і, при необхідності, видалення надмірної кількості пилоподібних і глинистих частинок, промивку на грохотах або в спеціальних апаратах, зневоднення і складування. Природний і штучний щебінь використовується в будівництві, а також як наповнювач бетону, складова покриття автомобільних доріг, для баластування залізничних колій тощо.
Сировина та її видобування в Україні[ред. | ред. код]
Сировиною для виробництва щебеню з природного каменю для будівельних і дорожних робіт є скельні гірські породи з об'ємною вагою 1,8-2,8 г/см3.
Родовища різноманітних гірських порід, які використовують для виробництва бутового каменю і щебеню, відомі в усіх геоструктурних регіонах України. В основному їх розвідані запаси представлені виверженими і метаморфічними породами: гранітами, гранодіоритами, андезитами, габро, кристалічними сланцями, кварцитами та ін. На початку ХХІ ст. Державним балансом України враховано 708 родовищ будівельного каменю, з яких близько 390 розробляється. Найбільші підприємства по виробництву щебеню в Україні — Запорізький кар'єр, Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд».
Для виробництва щебеню і буту застосовуються переважно магматичні і метаморфічні гірські породи і в менших кількостях — вулканічні та осадові.
Найбільш якісною сировиною для виробництва щебеню є граніти. Вони містять порівняно невелику кількість темно-кольорових мінералів, які легко вивільняються при дробленні і сортировці, характеризуються високою міцністю, морозостійкістю, крихкі, тому при дробленні легко подрібнюються і дають невелику кількість відходів, стійкі до вивітрювання. Найбільш міцними і морозостійкими є дрібнозернисті, лейкократові різновидності гранітів.
Мігматити і гнейси характеризуються більш низькими якісними показниками, в зв'язку з наявністю в них субпаралельної орієнтировки темно-кольорових мінералів, що приводить до збільшення відходів і зменшення виходу щебеню.
Амфіболіти відзначаються широким розвитком в них процесів заміщення мінералів, що знижує їх якість.
Інтрузивні і ультраметаморфічні породи основного складу кварцу не містять і характеризуються дрібнозернистою структурою, великою наявністю темнокольорових мінералів, при дробленні проявляють пружність, по дробленню вони гірші гранітів, при цьому в них низький вихід дрібної фракції щебеню і більше відходів, морозостійкість їх нижче, вони менш стійкі до вивітрювання.
Шкідливі домішки[ред. | ред. код]
До шкідливих домішок сировини на щебінь відносять включення піриту, марказиту, піротину і інших сульфідів; гіпсу, ангідриту і інших сульфатів; магнетиту, гематиту, гетиту і інших окислів і гідроокисів заліза; опалу, халцедону, кременю, вулканічних стекол; слюд і гідрослюд; цементів; хлоритів; галіту, сильвіну і інших галогенних сполук; сірки, азбесту, апатиту, фосфориту, нефеліну, графіту, вугілля, горючих сланців. У сировині для баластного каменю, крім цих, шкідливими є струмопровідні домішки.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Щебінь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Груз // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Шутер // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Цікаві статті про щебінь гранітний у м. Львів
Посилання[ред. | ред. код]
- Щебінь // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 219. — ISBN 978-966-7407-83-4.
| Група порід | Розмір уламків | Не зцементовані (пухкі) | Зцементовані | ||
|---|---|---|---|---|---|
| Обкатані | Не обкатані | Обкатані | Не обкатані | ||
| Псефіти (Pf) | > 1024 мм | Бриловий валунник | Скупчення брил | Бриловий конгломерат | Брилова брекчія |
| 1024 - 256 мм | Валунник | Необкатаний валунник | Валунний конгломерат | Валунна брекчія | |
| 256 - 4 мм | Галечник | Щебінь | Конгломерат | Брекчія | |
| 4 - 2 мм | Гравійник | Жорства | Гравеліт | Жорствяник | |
| Псаміти (Ps) | 2,0 - 0,063 мм | Пісок | Пісковик | ||
| Алеврити (Al) | 0,063 - 0,004 мм | Алеврит | Алевроліт | ||
| Пеліти (Pe) | < 0,004 мм | Глина | Аргіліт | ||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з гірництва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |