Вагенбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вагенбург (нім. Wagenburg — «возове місто, возовий городок») — пересувне польове фортифікаційне укріплення з возів. Вперше, на озброєнні готів, задокументовані у IV ст. Амміаном Марцелліном[1].

У загальнішому сенсі вагенбургом називали будь-яку пересувну фортифікаційну споруду, всередині якої знаходилися зброя та люди. Подібна фортифікація забезпечувала перевагу під час бою у період масового застосування важкої кавалерії, а вогнепальна зброя ще не отримала поширення. З розвитком вогнепальної зброї стало вигідніше використовувати лінійне шикування піхоти. Згодом, за часів масового озброєння польовою артилерією (яка легко руйнувала подібні укріплення), вагенбурги виявилися неефективними. Надалі застосування рухомих фортифікацій регулярними військами мало поодино́кий характер[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ammianus Marcellinus, The Later Roman Empire, Translated by Walter Hamilton, Penguin Classics (1986) p. 423 ISBN 0-14-044406-8 (англ.)
  2. Вагенбург // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915 (рос.)