Вальниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальниця кочення з нерухомим зовнішнім кільцем
Типова будова кулькової вальниці кочення:
1.Зовнішнє кільце;
2.Тіло кочення;
3.Сепаратор;
4.Канавка;
5.Внутрішнє кільце.

Вальни́ця (заст. підшипник) — технічний пристрій, призначений для підтримування вала, закріплення на осі чи іншої конструкції у зафіксованому розташунку, що забезпечує обертання, хитання чи гойдання або лінійне переміщення з найменшим опором, а також для сприйняття й передавання навантаження на інші частини конструкції.

До 2003 року у конструкторській документації використовувався термін «підшипник», який було визначено як недопустимий у ДСТУ 3321-2003[1]. З огляду на це дублетний термін підшипник є застарілим. Тому використовують термін вальниця.

Види вальниць[ред.ред. код]

Основні типи вальниць:

Основні типи, які застосовуються в машинобудуванні — це вальниці кочення й вальниці ковзання.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин. — Львів: Афіша. 2003. — 560 с. — ISBN 966-8013-58-1.