Вальтер Дудек
 | Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. |
| Вальтер Дудек | |
|---|---|
| нім. Walter Dudek | |
| Народився |
11 жовтня 1890[1][2] Альтенбурґ, Duchy of Saxe-Altenburgd[1] |
| Помер |
1 грудня 1976[1][2] (86 років) Гамбург, ФРН[1] |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | політик |
| Науковий ступінь | доктор праваd[1] |
| Знання мов | німецька |
| Посада | мер міста і член Парламенту Гамбургаd |
| Партія | Соціал-демократична партія Німеччини |
| Конфесія | католицька церква[3] |
Вальтер Дудек (народився 11 жовтня 1890 в Альтенбурзі, Тюрингія — помер 1 грудня 1976 року в Гамбурзі) — німецький політик (СДПН) і доктор в області права. Він був з 1925 по 1933 рік останнім демократично обраним мером міста Гарбурга (Ельба) (пізніше Харбург — Вільгельмсбург) і протягом 1946—1953 років сенатором в Гамбурзі.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Альтенбурзі в сім'ї листоноші. Відвідував місцеву гімназію імені Фрідріха. Після навчання з економіки і права в Берліні, Кілі, Єні і Лецпцизі в 1919 році склав свій другий державний іспит з юриспруденції. У 1916 році він став членом СДПН. Його політична кар'єра включає в себе такі посади: 1917—1919 рік — представник парламенту адміністративного округу Мерзебург у військовій економіці, з 1919 року до 1922 року працював в управлінні першого мера в Фюрстенвальде, Шпре і з 1922 року французькими окупаційними властями (див. Рурська окупація) переведений в Дортмунд як надзвичайний радник в справах добробуту населення.
У 1925 році Дудек був обраний мером Гарбургу. Відіграв вирішальну роль в забезпеченні злиття раніше незалежних міст Вільгельмсбурга і Гарбурга (Ельба) в 1927 році. Він мав особливу зацікавленість в локальній напрузі в зоні конфлікту між містом державного підпорядкування Гамбург і вільним містом Пруссія. Гамбург- Вільгельмсбург став великим містом з числом жителів понад 100 000.
За допомогою програм зайнятості ініціював важливі міські будівельні заходи для «бідних працівників» в надзвичайно важкі економічні часи . Вони включали в себе міський парк Гарбурга, нинішню гімназію імені Фрідріха-Еберта з мерією, міську бібліотеку, громадський пляж і пожежну станцію.
11 березня 1933 року СА і СС проникли в ратушу Гарбурга та змусили Дудека під дулом пістолета піти зі свого офісу. На наступний день було проведено місцеві вибори, які виграла пов'язана з центром управління НСДАП
Наступником Дудека став, після інтервенції гауляйтера Отто Телшова, колишній член НСДАП Людвіг Бартелс, який долучився до нацистської партії до 1 квітня, 1933.
Під час війни Дудек працював продавцем текстильних виробів у Берліні. Він приєднався до групи Робінзон Штрассман, ліво-ліберальної опозиційної партії .[4] Після замаху 20 липня 1944 року він був заарештований нацистами.
Після Другої світової війни Дудек був членом Гамбурзького парламенту до 30 квітня 1954 року . У 1945 році він був призначений директором округу Харбург-Вільгельмсбург через його знання фінансового сектору. В 1946 році, зрештою, стає міністром фінансів Гамбургу. Цю посаду Дудек займав в найважчі післявоєнні роки і часи реконструкції міста до 1953 року та отримав загальне визнання . У 1948 році він брав участь з соратниками як один з дев'яти призначених експертів у «конклаві» Ротвестену під управлінням американського економіста Едварда А. Тененбаума при розробці грошової реформи. Він також був з 1949 по 1953 членом Федеральної ради.
Дудек працював до своєї смерті фінансовим консультантом у Німецькій федерації профспілок (НФП) і був головою правління Нового фінансового відомства в 1864 році.
Заслуги[ред. | ред. код]
У 1965 році Вальтер Дудек нагороджений гамбурзьким сенатом медаллю мера, що вважається найвищим знаком пошани міста для своїх громадян. У 1967 році він був призначений почесним сенатором Університету Гамбурга[5] . На його честь збудовано пам'ятник і названо міст на вокзалі Гарбурга. Про нього також нагадує колишній Харбурзький басейн, який також іноді називають «Басейном Дудека».
Література[ред. | ред. код]
- Ellermeyer, Jürgen; Richter, Klaus; Stegmann, Dirk (Hrsg.): Harburg. Von der Burg zur Industriestadt. Hamburg 1987.
- Beatrix Herlemann, Helga Schatz: Biographisches Lexikon niedersächsischer Parlamentarier, 1919—1945 , Verlag Hahnsche Buchhandlung, Hannover 2004, S. 93
- Lüth, Erich, Walter Dudek: Erinnerungen an Harburgs letzten Oberbürgermeister . In: Harburger Jahrbuch 15, 1975—1979, S. 125–138.
- Stefan Sarrach: Dienstanweisung zum Streiken. 1919 erhält Fürstenwalde erstmals einen sozialdemokratischen Bürgermeister. In: Stadt Fürstenwalde (Hrsg.), Fürstenwalder Lesebuch – 725 Jahre Geschichte und Geschichten. 1997, S. 11–14.
Див. також[ред. | ред. код]
- Сенат Петерсен
- Сенат Брауера I
- Сенат Брауера II
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #1014468736 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ https://www.alt-wilhelmsburg.de/katkirche.htm
- ↑ Horst Sassin: Liberale im Widerstand. Die Robinsohn-Strassmann-Gruppe 1934—1942. Hamburg 1993, S. 77.
- ↑ Ehrensenatorinnen und Ehrensenatoren der Universität Hamburg. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 травня 2017.
|
