Валігура Іван Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валігура Іван Трохимович
 
Народження: 1911
Карасиха, Ляховецький район, Кам'янець-Подільська область, СРСР
Смерть: 1973
Єнакієве, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна: Російська імперія і СРСР
Партія: КПРС
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»

Іван Трохимович Валігура (1911, село Карасиха, тепер Білогірський район Хмельницької області — 1973, місто Єнакієве Донецької області) — український шахтар, передовик виробництва, Герой Соціалістичної Праці(28.08.1948). Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Член ЦК КПУ в 1949—1960 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина-бідняка. Батько загинув під час громадянської війни. З юних років Іван Валігура працював у власному сільському господарстві. Освіта неповна середня.

У 1929 році перехав на Донбас. З 1929 року працював збирачем породи, кріпильником, вибійником на шахтах № 5 та № 1-2 «Красный Октябрь» тресту «Орджонікідзевугілля» міста Єнакієве.

З 1933 по 1936 рік служив у Червоній армії.

У 1936—1941 роках — вибійник шахти № 1-2 «Красный Октябрь» тресту «Орджонікідзевугілля» комбінату «Артемвугілля» міста Єнакієве Донецької (Сталінської) області.

З 1941 по 1945 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив поваром батареї управління 10-ї гарматної артилерійської бригади 6-ї артилерійської дивізії РГК на Західному, Брянському, 1-му Білоруському фронтах.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1945 році повернувся на шахту, працював вибійником, бригадиром вибійників шахти № 1-2 «Красный Октябрь» тресту «Орджонікідзевугілля» комбінату «Артемвугілля» міста Єнакієве Сталінської області. Один із організаторів колективного стахановського руху у вибої. У 1948 році запропонував і запровадив у вибої бригадний метод вугледобування, що значно підвищило продуктивність праці.

Потім — на пенсії в місті Єнакієве Донецької області.

Звання

[ред. | ред. код]
  • молодший сержант

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Большая Советская Энциклопедия. Второе издание. Том 6, с. 568
  • Депутаты Верховного Совета СССР. Пятый созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1959. (рос.)