Василе Войкулеску

Василе Войкулеску
рум. Vasile Voiculescu
Народився	27 жовтня 1884(1884-10-27) Пирсков, Бузеу, Румунія
Помер	26 квітня 1963(1963-04-26) (78 років) Бухарест, Румунія ·злоякісна пухлина
Громадянство	Румунія
Діяльність	румунський письменник, поет, драматург, релігійний мислитель, медик
Alma mater	Бухарестський університет
Мова творів	румунська
Василе Войкулеску у Вікісховищі

|Примітки=

Василе Войкулеску (рум. Vasile Voiculescu; 27 листопада 1884, Бузеу — 26 квітня 1963 Бухарест) — румунський письменник, поет, драматург, релігійний мислитель і медик.

Політв'язень комуністичних тюрем.

Біографія

Народився в селі Пирсков повіту Бузеу 27 листопада 1884 в родині Костаке і Султани Войку. Батько Василе в молодості був бродячим торговцем, дід тримав бакалійну лавку.

Навчався в школі в Пирскові, потім в ліцеях імені Александра Хиждеу в Бузеу і імені Георгія Лазаря в Бухаресті. Після здобуття середньої освіти поступив спочатку на Факультет філології та філософії Бухарестського університету, але, провчившись на ньому недовгий час, перевівся на медичний факультет, який закінчив у 1909.

21 лютого 1910 одружився з Марією Мітеску (померла в 1946 від інсульту), від якої в нього було згодом п'ятеро дітей.

Медичною практикою почав займатися в селі Горж.

Під час Першої світової війни очолював мобільний госпіталь. В цей же час став відвідувати літературні вечори Александру Влахуце. З 1916 до 1943 випустив 8 поетичних збірок.

З 20-х років творчість Войкулеску набула релігійного ухилу. Як говорив сам письменник, якби він не став лікарем, то вибрав би професію священника.

У 1920 вступив до Товариства румунських письменників.

Після приходу до влади комуністів, з 1947 року його перестали публікувати. Вже тільки після смерті Войкулеску, в 1964 році, був надрукований збірник його віршів «Останні, вигадані сонети Шекспіра в уявному перекладі В. Войкулеску», а в 1966 — роман «Закхей сліпий».

У 1958 році був заарештований разом з іншими учасниками релігійного гуртка «Неопалима купина» (Rugul aprins) і засуджений до чотирьох років ув'язнення.

В ув'язненні його здоров'я погіршилось; Василе Войкулеску помер через рік після звільнення 26 квітня 1963.

У 1993 посмертно був обраний членом Румунської академії.

Творчість

У поетичній творчості, за оцінками румунських критиків, близький до традиціоналістів, що продовжували традиції румунської поезії XIX — початку XX століття.

Найбільш значущими вважаються посмертно опубліковані твори письменника.

Пам'ять

• Бібліотека повіту Бузеу названа на честь Василе Войкулеску.
• У рідному селі письменника Пирскове працює Будинок-музей Василе Войкулеску.
• Проводиться щорічний національний літературний конкурс імені Василе Войкулеску.

Джерела

• Poezii [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
• «De n-aș fi ajuns medic, cred că aș fi fost preot» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 11 octombrie 2010, Monica Andronescu, Jurnalul Național
• Valori ale culturii naționale: 46 de ani de la moartea lui Vasile Voiculescu [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.], 26 noiembrie 2009, Amos News
• Valori ale culturii naționale: Vasile Voiculescu:125 ani de la naștere [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.], 27 noiembrie 2009, Amos News
• Poetul cu îngeri [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.], 27 noiembrie 2009, Dr. George Enache, Ziarul Lumina
• Memoria Bisericii în imagini: Vasile Voiculescu — poetul/doctorul mistic [Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.], 27 noiembrie 2009, Adrian Nicolae Petcu, Ziarul Lumina
• Vasile Voiculescu — poetul isihast [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 4 iulie 2012, Prof. Dr. Mihaela Platica-Trifu, CrestinOrtodox.ro
• Un martir, Vasile Voiculescu [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 17 mai 2010, Clara Margineanu, Jurnalul Național
• Pe urmele lui Vasile Voiculescu, Florentin Popescu, Editura Sport-Turism, 1984
• Vasile Voiculescu, scriitorul martir și Rugul aprins, Sabina Măduța, Editura Florile Dalbe, 2001
• Adevărata călătorie a lui Zahei — Vasile Voiculescu și taina Rugului Aprins, [[Marius Oprea, Editura Humanitas, 2008 - recenzie