Васильєв Василь Павлович
| Васильєв Василь Павлович | |||
|---|---|---|---|
| Васильев Василий Павлович | |||
 | |||
| Ім'я при народженні | рос. Василий Павлович Васильев | ||
| Народився |
20 лютого 1818 Нижній Новгород | ||
| Помер |
27 квітня 1900 (82 роки) Санкт-Петербурґ | ||
| Країна |
 Російська імперія | ||
| Національність | росіянин | ||
| Діяльність | письменник | ||
| Alma mater | Казанський університет | ||
| Галузь | китаєзнавство, буддологія, санскритознавство | ||
| Посада | Декан Східного факультету СПбУ (1878–1893) | ||
| Вчене звання | Академік Петербургської АН (з 1886) | ||
| Науковий ступінь | Маґістер східної словесности | ||
| Аспіранти, докторанти | Позднєєв Олексій Матвійович | ||
| Членство |
Петербурзька академія наук Російська академія наук | ||
| У шлюбі з | Sofya Ivanovna Simonovad | ||
| Діти | Васильєв Олександр Васильовичd[1] | ||
| Нагороди |
| ||
Васи́ль Па́влович Васи́льєв (20 лютого (4 березня) 1818, Нижній Новгород — 27 квітня (10 травня) 1900, Санкт-Петербурґ) — російський вчений-синолог, буддолог, санскритолог. Академік Петербурзької АН (1886; член-кореспондент — 1866). Декан Східного факультету СПбУ (1878–1893).
Життєпис[ред. | ред. код]
Син дрібного чиновника, В. П. Васильєв у 6 років був відданий у повітове училище і закінчив тут курс вперше у 9 років, після чого був призначений у Нижньогородський повітовий суд на посаду копіїста; але після указу 1827 р., яким дозволялося зараховувати на державну службу молодих людей не раніше 14-річного віку, батько В. П. Васильєва знову відправив його у третій клас повітового училища, з якого 1828 року В. П. Васильєв переведений до гімназії.
1834 року В. П. Васильєв поступив до Казанського університету і слухав тут лекції у відділі східних мов історико-філологічного факультету. Закінчив курс у 1837 р. Услід за цим йому було запропоновано відправитися до Пекіну разом з російською духовною місією для вивчення санскриту, тибетської і китайської мов. Прийнявши цю пропозицію, В. П. Васильєв два роки готувався до майбутньої поїздки і, в той же час, зайнявся вивченням буддизму за монгольськими джерелами. Результатом цих занять була перша, не видана у пресі, вчена робота, названа "Дух Алтан — герел'а " (про Сутру Золотого Блиску), яка містить у собі детальний розбір основ буддійської філософії. За ту працю В. П. Васильєв отримав ступінь маґістра східної словесності.
Посилання[ред. | ред. код]
- (рос.) Васильев, Василий Павлович [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.]
- (рос.) Василий Павлович Васильев — российский учёный-синолог, буддолог, санскритолог
- (рос.) Академик В. П. Васильев о перспективах возможного будущего Китая
- (рос.) Васильев Василий Павлович (синолог) [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Д. Бобылев Васильев, Александр Васильевич // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Vа. — С. 606–607.