Велика естрада у Межапарку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика естрада у Межапарку
XII Свято пісні, 1955 рік

57°00′55″ пн. ш. 24°09′05″ сх. д. / 57.01528° пн. ш. 24.15139° сх. д. / 57.01528; 24.15139
СтатусПам'ятка культури Латвійської республіки № 9149
Статус спадщинимісце історичної події національного значенняd[1]
Країна Латвія
РозташуванняРига
Автор проєктуВолодимир Шнітніков
Гунта Ірбіте
СкульпторЛев Буковський
Засновано1955[1]
Будівництво1951 — 1955
Велика естрада у Межапарку. Карта розташування: Латвія
Велика естрада у Межапарку
Велика естрада у Межапарку (Латвія)
Мапа

CMNS: Велика естрада у Межапарку у Вікісховищі
Велика естрада під час Свята пісні 2008 року
Хор на святі пісні та танцю. Міжпарк, 2008 рік

Велика естрада у Межапарку (латис. Mežaparka Lielā estrāde) розташована в Латвії, в Ризі. Споруджено спеціально для проведення Вселатвійських Свят пісні та інших масштабних заходів[2]. Є найбільшим концертним майданчиком у Латвії[3].

На сцені Великої естради може розміститися одночасно понад 10 000 виконавців, а в зоні глядачів — понад 30 000 глядачів.

На естраді відбуваються виступи співочих та танцювальних колективів, ансамблів народної творчості, а також концерти сучасних популярних музичних колективів.

Історія створення

[ред. | ред. код]

1954 року республіканським проєктним інститутом було розроблено проєкт естради, яка називалася «Трибуна з естрадою для масових заходів у парку культури та відпочинку „Межапарк“». Автори проєкту — архітектори В. В. Шнітніков та Г. П. Ірбіте. Спорудження естради було завершено до XII Свята пісні, що відбулося 1955 року. Початковий проєкт передбачав одночасне розміщення на естраді 7000 співаків, 100 танцювальних пар, а в зоні глядачів — 35 тисяч глядачів. До цього часу естрада зберегла свій архітектурний вигляд, який до 1990 року вінчали скульптури Лева Буковського. До естради примикають лаштунки, декорації яких оформлені у стилі латиського національного орнаменту.

У 1957 році у приміщеннях естради розміщувалася експозиція виставки досягнень народного господарства Латвійської РСР (створеної за аналогією з ВДНГ СРСР), що викликала великий народний резонанс.

У 1972 році за проєктом архітектора «Латкомуналпроекту» Інари Цауніті було проведено перший капітальний ремонт естради. У 1990 році естрада була реконструйована за проєктом, авторами якого стали архітектори Андрій Гелзіс та Юріс Паегле, акустик Андріс Забраускіс. Реконструкція включала демонтаж бічних арок та танцювальної підлоги, забезпечивши тим самим на хорових трибунах місце для 15 тисяч співаків.[4]

Чергова реконструкція Великої естради розпочалася у 2017 році. До XXVI Свята пісні (2018) було завершено перший раунд реконструкції, пов'язаний із глядацькою частиною: відтепер глядацька зона складає 22 197 м2, тепер тут 30 557 місць для глядачів замість колишніх 23 000. Загальна територія Великої естради, обнесена огорожею, стала в півтора раза більшою і тепер становить 146 439 м2.[5]

Роботи з реконструкції Великої естради планується завершити до XXVII Свята пісні (2023). Загальна сума витрат на реконструкцію оцінюється в 63 мільйони євро.[6]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Latvijas VēstnesisLatvijas Vēstnesis, 1993.
  2. Справка на сайте liveriga.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 27 серпня 2015.
  3. Справка на pribalt.info. Архів оригіналу за 18 серпня 2015. Процитовано 27 серпня 2015.
  4. Информация на сайте «Cita Rīga». Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  5. Торжественно открыта Большая эстрада Межапарка. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  6. В эстраду в Межапарке намерены вложить еще 63 миллиона евро. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Большая эстрада // Рига: Энциклопедия = Enciklopēdija Rīga / [пер. с латыш. ; гл. ред. П. П. Еран]. — Рига: Главная редакция энциклопедий, 1989. — С. 199—200. — ISBN 5-89960-002-0.
  • Grauzdiņa, Ilma. Dziesmu svētku mazā enciklopēdija (Малая энциклопедия Праздника песни). — Rīga: Musica Baltica, 2004. pp. 224—226. — ISBN 9984588300. — OCLC 56980370

Посилання

[ред. | ред. код]