Словацька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Словацька мова
slovenčina, slovenský jazyk
Поширення словацької мови:    Мова більшості    Мова меншості
Поширення словацької мови:
   Мова більшості
   Мова меншості
Поширена в Словаччина, Чехія, Воєводина (Сербія)
Регіон Центральна Європа
Носії 5 млн (2001)
Писемність латинська абетка
Класифікація

Індоєвропейські мови

Слов'янські мови
Західнослов'янські мови
Словацька мова
Офіційний статус
Державна Словаччина Словаччина
Офіційна Європейський Союз Європейський Союз
Регулює Міністерство культури Словаччини
Коди мови
ISO 639-1 sk
ISO 639-2 slo (B)
skl (T)
ISO 639-3 slk

Словацька мова (словац. slovenský jazyk, slovenčina) — слов'янська мова, належить до групи західнослов'янських мов. Поширена у Словаччині, а також у Чехії (350 000 / 183 749), Угорщині (110 000 / 17 693), Румунії (18 000 / 17 199), Україні (17 000 / 6 397), Польщі (47 000 / 2 000), Канаді (100 000 / 50 860) та США (1 200 000 / 821 325). Всього кількість осіб словацького походження за кордоном 2001 оцінюється словацькими вченими у 2 016 000. Офіційна мова Словаччини.

Класифікація[ред. | ред. код]

Разом з чеською об'єднується в чехо-словацьку підгрупу західнослов'янських мов.

Абетка[ред. | ред. код]

В словацькій абетці використовуються латинські букви (великі та малі), деякі з діакритичними знаками.

a á ä b c č d ď dz dž e é f g h ch i í j k l ĺ ľ m n ň o ó ô p q r ŕ s š t ť u ú v w x y ý z ž

  Латинська  
буква
Назва букви   Латинська  
буква
Назва букви
A a а коротке M m ем
Á á а довге N n ен
Ä ä е Ň ň нь
B b бе O o о коротке
C c це Ó ó о довге
Č č че Ô ô о
D d де тверде P p пе
Ď ď дь м'яке Q q кве
Dz dz дз R r ер коротке
Dž dž дж Ŕ ŕ ер довге
E e е коротке S s ес
É é е довге Š š еш
F f еф T t те тверде
G g ґе Ť ť ть м'яке
H h га U u у коротке
Ch ch ха Ú ú у довге
I i   і м'яке коротке   V v ве
Í í і м'яке довге W w ве подвійне
J j й X x ікс
K k ка Y y   и тверде коротке  
L l ел тверде Ý ý и тверде довге
Ĺ ĺ ел довге Z z зет
Ľ ľ ль м'яке Ž ž жет

Особливості[ред. | ред. код]

Словацьку мову вирізняють з близьких до неї мов такі риси:

  • наявність ритмічного закону — у двох або більше складах, що слідують одне за одним, не можуть стояти довгі голосні або дифтонги
  • вживання поруч із короткими голосними довгих голосних та дифтонгів ie, ô [uo], iu, ia, що утворюють довгий склад (žena — žien «жінка — жінок», koza — kôz [kuos] «коза — кіз», päť — piaty «п'ять — п'ятий»)
  • специфічний словацький звук ä (mäso «м'ясо», pamäť «пам'ять»)
  • довгота та короткість складотворчих сонантів r та l: zrno — zŕn «зерно — зерен», slza — sĺz «сльоза — сліз»
  • наявність тільки твердого r, навіть перед голосними переднього піднесення: veriť «вірити», repa «буряк»
  • наявність двох типів l: м'якого ľ та середнього l (liť «лити», ľudia «люди», але láska «кохання», plot «пліт, паркан»)
  • перевага серед приголосних твердих непарних, що не мають м'якого відповідника
  • закінчення -m у всіх дієслів теперішнього часу (nesiem, pijem, volám, prosím «несу, п'ю, кличу, прошу»)
  • закінчення -ovia називного відмінку множини істот чоловічого роду (synovia, otcovia, druhovia «сини, батьки, друзі»)

Діалектологія[ред. | ред. код]

В сучасній словацькій мові виділяють три групи діалектів:

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятки власне словацької писемності сягають XV—XVI століть, але словацькі риси трапляються й раніше у пам'ятках, написаних чеською, латинською та німецькою мовою. До XVIII століття на території Словаччини за літературну мову правила чеська. Засновником літературної словацької мови на основі середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовит Штур. Писемність на базі латинської графіки.

Приклад[ред. | ред. код]

«Заповіт» Тараса Шевченка словацькою мовою (переклав Юліус Кокавець)

ZÁVET
Keď ja zomriem, zahrabte ma,
Bratia, na mohyle,
Prostred stepi šíro-šírej,
V Ukrajine milej
By úrodné lány polí,
Dneper prostred lúčin
Bolo vidieť, bolo počuť,
Ako reve — hučí.
Keď ponesie z Ukrajiny
Do belasých morí
Krv tyranskú, potom i ja
Rodné lány, hory,
Všetko nechám, potom uznám
Všemocného Boha,
 — pomodlím sa… No dovtedy —
Ja nepoznám Boha.
Pochovajte. A povstaňte,
Putá zlomte smelo
A polejte slobodienku
Krvou nepriateľov!
A na mňa vo veľkom rode,
V rode voľnom, novom,
Pamätajte, spomeňte si
Dobrým, tichým slovom.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
словацькою мовою
Hlavná stránka

Література[ред. | ред. код]

Тлумачні словники словацької мови[ред. | ред. код]

  1. Kačala Ján, Doruľa Ján, Pisárčiková Mária: Krátky slovník slovenského jazyka, 4., doplnené a upravené vyd. Bratislava, Veda, 2003. 988 s. он-лайн версія:
  2. Red. K. Buzássyová, A. Jarošová: Slovník súčasného slovenského jazyka (A — G), Bratislava, Veda, 2006.
  3. Peciar Štefan: Slovník slovenského jazyka (1.- 6. zväzok), Vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied, Bratislava, 1959—1968

Словацько-іншомовні словники[ред. | ред. код]

  1. Bunganič Peter: Slovensko- ukrajinský slovník, Slovenské pedagogické nakladateľstvo, Bratislava, 1985
  2. Popeľ Ivan: Ukrajinsko- slovenský slovník, Slovenské pedagogické nakladateľstvo, Bratislava, 1960
  3. Kolektív autorov Lingea: Ukrajinčina. Konverzácia so slovníkom a gramatikou, Lingea, 2010