Внутрішня сонна артерія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артерія: Внутрішня сонна артерія
Gray513.png
Відгалуження внутрішньої сонною артерії від від залаьної сонної артерії .
Латинска назва arteria carotis interna
Грей subject #146 566
Бере початок від Загальна сонна артерія   
Гілки Очна артерія
Передня мозкова артерія
Середня мозкова артерія
Задня сполучна артерія

Передня артерія судинного сплетення

Вена Внутрішня яремна вена
Попередник Дуга аорти
MeSH Carotid+Artery,+Internal
Dorlands
/ Elsevier
    
Internal carotid artery

Внутрішня сонна артерія (лат. a. carotis interna) — це кровоносна судина, що відходить від загальної сонної артерії та несе артеріальну кров до структур голови.[1][2]

Ембріональний розвиток[ред. | ред. код]

Формування внутрішньої сонної артерії відбувається з 3-ї аортальної дуги і переднього відділу дорсальної аорти. З частини вентральної аорти, що розташована між 3-ю і 4-ю аортальними дугами, формується загальна сонна артерія.

Класифікація[ред. | ред. код]

Згідно міжнародної анатомічної класифікації Terminologia Anatomica, внутрішня сонна артерія поділяється на 4 частини:

  1. Шийна частина (лат. pars cervicalis) — визначається від місця відходження від загальної сонної артерії до входу у сонний канал скроневої кістки.
  2. Кам'яниста частина (лат. pars petrosa) — проходить у сонному каналі і дає невеликі гілочки.
  3. Печериста частина (лат. pars cavernosa) — проходить в кавернозному синусі.
  4. Мозкова частина (лат. pars cerebralis) — кінцевий відділ внутрішньої сонної артерії, який розгалужується на гілки.


Проте в клінічній роботі необхідний більш детальний поділ, що вимагає застосування іншої системи, запропонованої Bouthillier (1996 рік). Згідно цієї класифікації розрізняють такі 7 сегментів внутрішньої сонної артерії: шийний, кам'янистий, сегмент рваного отвору, печеристий, клиновидний, офтальмічний, комунікативний.

Топографія сегментів[ред. | ред. код]

Поділ на сегменти базується на відношенні артерії до інших структур голови та шиї.

Шийний сегмент[ред. | ред. код]

Шийний сегмент або С1 визначається від місця біфуркації загальної сонної артерії (власне місце формування внутрішньої сонної артерії, зона каротидного синусу) до входу артерії у сонний канал скроневої кістки.

Кам'янистий сегмент[ред. | ред. код]

Кам'янистий сегмент або С2 проходить у сонному каналі (кам'яниста частина скроневої кістки). В цьому сегменті від артерії відгалужуються тонкі гілочки у барабанну порожнину.

Сегмент рваного отвору[ред. | ред. код]

Сегмент рваного отвору або С3 визначається над рваним отвором. В даному сегменті артерія, як правило, не дає гілок та не покрита твердою мозковою оболонкою.

Печеристий сегмент[ред. | ред. код]

Печеристий сегмент або С4 визначається в печеристому синусі, а саме в ділянці між виходом артерії з рваного отвору та медіальним і нижнім периостом переднього нахиленого відростка клиноподібної кістки (проксимальне кільце твердої мозкової оболонки).

Клиновидний сегмент[ред. | ред. код]

Клиновидний сегмент або С5 визначається від місця, з якого внутрішня сонна артерія покидає печеристий синус через проксимальне кільце твердої мозкової оболонки, і тягнеться в дистальному напрямку до дистального кільця, звідки артерія потрапляє у субарахноїдальний простір.

Офтальмічний сегмент[ред. | ред. код]

Офтальмічний сегмент або С6 визначається в ділянці дистального кільця твердої мозкової оболонки дистально до відходження задньої сполучної артерії. В цьому сегменті артерія тягнеться в горизонтальному напрямку, паралельно зоровому нерву, що знаходиться зверху і медіально (досередини).

Комунікативний сегмент[ред. | ред. код]

Комунікативний сегмент або С7 є кінцевим відділом артерії. Даний сегмент визначається в ділянці між зоровим і окоруховим нервами до передньої пронизаної речовини (лат. substantia perforata anterior) на медіальному краї латеральної борозни головного мозку. Ангіографічно даний сегмент визначається від місця відходження задньої сполучної артерії до біфуркації внутрішньої сонної артерії на кінцеві гілки.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини (переклад Цегельского А.А.). Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7. 
  2. Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.