Воронов Ігор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воронов.
Ігор Олексійович Воронов
Народився25 квітня 1965(1965-04-25) (59 років)
СРСР Алма-Ата
Громадянство УРСР / СРСР СРСР → Україна Україна
Місце проживанняУкраїна Україна, Київ
Діяльністьпідприємець, громадський діяч, меценат
Відомий завдякипідприємець, меценат, громадський діяч
Alma materКиївський державний університет ім. Т. Шевченка
Науковий ступіньдоктор політичних наук
У шлюбі зВоронова-Рамус Тетяна Олегівна
Діти

Юлія Воронова

Анна Воронова
Нагороди
орден Честі

Ігор Олексійович Воронов (* 25 квітня 1965, Алма-Ата, Казахстан, СРСР) — український підприємець, науковець-історик, громадський діяч, меценат, засновник «Voronov Art-foundation» (2008). Доктор політичних наук (2003), професор Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (2004).

Життєпис

[ред. | ред. код]

В 1987 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Від 1987 до 1990 року працював науковим співробітником Інституту історії України. У 1994—1997 роках працював у недержавних структурах. Протягом 1997—2000 років — доцент, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київської державної академії водного транспорту.[1] З 2001 року працював у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій директором інституту заочного та дистанційного навчання.[2]

У 1997 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Становлення правової держави в Україні (політологічний аспект)».[3]

Докторську дисертацію захистив у 2003 році на тему «Правова держава як предмет політології: історія, теорія, методологія дослідження».[4]

Автор понад 150 наукових робіт, а також книги «Демократичний транзит: людський вимір політики».[5]

Одружений. Дружина — Воронова-Рамус Тетяна Олегівна — українська мисткиня, дизайнер, телеведуча, журналістка, громадська діячка, засновниця бренду #ARTRAMUS. Виховують доньку — Анну Воронову.

Бізнес

[ред. | ред. код]

Основний бізнес: приватні інвестиції, страховий та ресторанний бізнес, арт-інвестиції.[6]

Основні активи: страхова компанія UNIQA (в минулому «Кредо-Классік», продана в 2010 році), ресторан «Фелліні» та кінотеатр «Україна», «Арт-фонд Воронова», компанія ITC (CDMA Ukraine).[7]

Співвласник VEK Capital Partners.[8]

Мистецька діяльність

[ред. | ред. код]

Ігор Воронов — один з найвідоміших меценатів України, власник найбільш значної колекції скульптури і живопису в Східній Європі (роботи Архипенка, Бранкузі, Джакометті, Родена, скульптури Дега, Далі й інших).[9]

Колекціонувати твори мистецтва бізнесмен почав ще на початку 1990-х, коли його партнери подарували дві роботи: Бовкуна і Подерв'янського. «А десь в середині 90-х я зрозумів, що мистецтво мені подобалося завжди», — говорить він.[10]

У 2008 році Ігор Воронов заснував «Voronov Art-foundation». Всі його меценатські проєкти пов'язані з образотворчим мистецтвом, а також організацією виставок на основі власної колекції. Завдяки колекціонеру Воронову українці мали можливість неодноразово побачити справжні твори Олександра Архипенка, Костянтина Бранкузі, Едгара Дега, Альберто і Дієго Джакометті, Амедео Модільяні, Пабло Пікассо, Деметра Чипаруса та інших великих майстрів світового мистецтва.[11] Також в зібранні Ігоря Воронова — 2 тисячі робіт сучасних українських художників. Як меценат, Воронов, підтримує українських митців.[12]

За словами Ігоря Воронова, колекціонування для нього — тільки хобі. «Як інвестиції я це взагалі не розглядаю, — розповів він. — Можна вкладати гроші в золото, діаманти, але не в твори мистецтва. Для цього треба бути абсолютно цинічною людиною».[13]

У 2009 році сплатив транспортні та митні витрати українських художників для поїздки на аукціон Sotheby's, де сучасні українські картини були представлені вперше.[14]

Член «Клубу Друзів Мистецького Арсеналу», володар клубної картки № 1 в рамках акції «100 ПЕРШИХ БЛАГОДІЙНИКІВ МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ».[15]

Великі меценатські акції в мистецтві:

  • виставка полотен Ніко Піросмані в Києві (2006);
  • виставка робіт Амадео Модільяні, Пабло Пікассо і Костянтина Бранкузі на «Великому антикварному салоні 2008»;[16]
  • виставка робіт Олександра Архипенка, Огюста Родена на «Великому скульптурному салоні 2008»;[17]
  • виставка «Мистецтво андеграунду і нонконформізму 60-70-х» в Музеї російського мистецтва (2009);[18]
  • виставка "Українська нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х "в Національному художньому музеї України (2009);[19]
  • виставка робіт Огюста Родена і Сальвадора Далі на «Великому антикварному салоні 2009».[20][21]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Кандидат в народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був № 7 в списку Партії зелених України. Був заступником глави партії з гуманітарних питань та керівником київської міської організації Партії зелених України.

З 2000 по 2010 обіймав посаду віцепрезидента Федерації Футболу України.[22]

З 2001 року — президент Молодіжного футбольного союзу та Дитячо-юнацької футбольної ліги України.[23]

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Удостоєний державної нагороди Грузії — ордена Честі.[24]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Воронов Ігор Олексійович. esu.com.ua. 1 січня 2006. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  2. ↑ Указ Президента України №1182/2011. Про зміни у складі Координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. president.gov.ua. 26 грудня 2011. Процитовано 8 червня 2022.
  3. ↑ Воронов Ігор Олексійович. Становлення правової держави в Україні (політологічний аспект). irbis-nbuv.gov.ua. 1 січня 1997. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  4. ↑ Воронов Ігор Олексійович - Правова держава як предмет політологічного аналізу. library.univer.kharkov.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 6 березня 2019.
  5. ↑ Воронов Ігор Олексійович. esu.com.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
  6. ↑ Ігор Воронов - Быть миллионером. Forbes.net.ua. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  7. ↑ Журнал Деньги составил рейтинг миллионеров, которые сделали себя сами (російською) . Dengi.ua. 22 квітня 2011. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  8. ↑ Игорь Воронов (російською) . Focus.ua. 10 квітня 2016. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  9. ↑ Лучшие меценаты Украины. delo.ua. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 16 серпня 2018.
  10. ↑ Воронов Игорь Алексеевич (російською) . bp.ubr.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  11. ↑ Тривимірна поезія, грошова проза. day.kyiv.ua. 15 квітня 2013. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  12. ↑ Павліченко Н. В. Сучасний український арт-ринок: проблеми і рішення (PDF). ekmair.ukma.edu.ua. 12 травня 2015. Архів оригіналу (PDF) за 26 травня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  13. ↑ Виктория Бурлака (24 червня 2011). Игорь Воронов: "Мне претит, когда некоторые люди рассматривают коллекционирование с точки зрения бизнеса или пиара" (російською) . artukraine.com.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  14. ↑ 25 самых влиятельных деятелей украинского арт-рынка (російською) . Focus.ua. 24 лютого 2012. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  15. ↑ Клуб Друзів Мистецького Арсеналу. Клубну картку № 1 було вручено Першому благодійнику Мистецького Арсеналу Ігорю Воронову (українською) . art-arsenalfund.org. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  16. ↑ ДАРИНА ФІАЛКО (6 листопада 2015). Шедевральна пластика: 150 скульптур культових митців світу в "Мистецькому Арсеналі" (українською) . espreso.tv. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  17. ↑ Євген Колесник (6 березня 2008). На "Великому скульптурному салоні" виставили Архипенка й Родена. gazeta.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  18. ↑ "Искусство андеграунда и нонконформизма" в Музее русского искусства (російською) . kommersant.ru. 5 червня 2009. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  19. ↑ Спецпроект газеты "ДЕЛО": "Лучшие проекты украинских меценатов" (російською) . Delo.ua. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  20. ↑ Светлана Кучкинова (6 жовтня 2009). БЕСЦЕННЫЕ ЖЕМЧУЖИНЫ ФРАНЦУЗСКОЙ СКУЛЬПТУРЫ ПРИВЕЗЛИ В КИЕВ! (російською) . Bagnet.org. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  21. ↑ Светлана КОРЖЕНКО (6 жовтня 2009). Четыре скульптуры Дали выставили в Киеве (російською) . Gazeta.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  22. ↑ 100 найвпливовіших киян (рос.). Focus.ua. 17 листопада 2009. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  23. ↑ Новий сезон розпочинається!. Офіційний сайт Федерації футболу України. 3 вересня 2009. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 березня 2019.
  24. ↑ Игорь Воронов: «Для того, чтобы больше зарабатывать, надо больше тратить» (російською) . Companion.ua. 29 травня 2009. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воронов_Ігор_Олексійович&oldid=40896683