Воронов Ігор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Олексійович Воронов
Воронов Ігор Олексійович.jpg
Ігор Воронов
Народився 25 квітня 1965(1965-04-25) (53 роки)
СРСР Алма-Ата
Громадянство УРСР / СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання Україна Україна, Київ
Діяльність підприємець, громадський діяч, меценат
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Шевченка
У шлюбі з Воронова-Рамус Тетяна Олегівна
Діти

Юлія Воронова

Анна Воронова

Ігор Олексійович Воронов (* 25 квітня 1965, Алма-Ата, Казахстан, СРСР) — український підприємець, громадський діяч, меценат, засновник «Voronov Art-foundation» (2008), учений-історик. Доктор політичних наук (2003), професор Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (2004).

Життєпис[ред. | ред. код]

В 1987 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Від 1987 до 1990 року працював науковим співробітником Інституту історії України. У 1994—1997 роках працював у недержавних структурах. Був кандидатом у народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був під № 7 у списку Партії зелених України. Був заступником голови партії з гуманітарних питань і керівником київської міської організації Партії зелених України.[1]

Протягом 1997—2000 років — доцент, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київської державної академії водного транспорту. З 2001 року працював у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій директором інституту заочного та дистанційного навчання.

Кандидатська дисертація — «Становлення правової держави в Україні (політологічний аспект)» (1997).

Докторська дисертація — «Правова держава як предмет політології: історія, теорія, методологія дослідження» (2003).

Автор понад 150 наукових наукових робіт, а також книги «Демократичний транзит: людський вимір політики».

Одружений. Дружина — Воронова-Рамус Тетяна Олегівна — український митець, дизайнер, телеведуча, журналіст, громадський діяч, засновник бренда #ARTRAMUS. Виховують доньку — Анну Воронову.

Бізнес[ред. | ред. код]

Основний бізнес: приватні інвестиції, страховий та ресторанний бізнес, арт-інвестиції.

Основні активи: страхова компанія UNIQA (в минулому «Кредо-Классік», продана в 2010 році), ресторан «Фелліні» та кінотеатр «Україна», «Арт-фонд Воронова», компанія ITC (CDMA Ukraine).[2]

Співвласник VEK Capital Partners.[3]

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

Ігор Воронов — один з найвідоміших меценатів України, власник найбільш значної колекції скульптури і живопису в Східній Європі (роботи Архипенка, Бранкузі, Джакометті, Родена, скульптури Дега, Далі й інших). Колекціонувати твори мистецтва бізнесмен почав ще на початку 1990-х, коли його партнери подарували дві роботи: Бовкуна і Подерв'янського. «А десь в середині 90-х я зрозумів, що мистецтво мені подобалося завжди», — говорить він.[4]

У 2008 році Ігор Воронов заснував «Voronov Art-foundation». Всі його меценатські проекти пов'язані з образотворчим мистецтвом, а також організацією виставок на основі власної колекції. Завдяки колекціонеру Воронову українці мали можливість неодноразово побачити справжні твори Олександра Архипенка, Костянтина Бранкузі, Едгара Дега, Альберто і Дієго Джакометті, Амедео Модільяні, Пабло Пікассо, Деметра Чипаруса та інших великих майстрів світового мистецтва. Також в зібранні Ігоря Воронова — 2 тисячі робіт сучасних українських художників. Як меценат, Воронов, підтримує українських митців.

За словами Ігоря Воронова, колекціонування для нього — тільки хобі. «Як інвестиції я це взагалі не розглядаю, — розповів він. — Можна вкладати гроші в золото, діаманти, але не в твори мистецтва. Для цього треба бути абсолютно цинічною людиною».

У 2009 році сплатив транспортні та митні витрати українських художників для поїздки на аукціон Sotheby's, де сучасні українські картини були представлені вперше.[5]

Член «Клубу Друзів Мистецького Арсеналу», володар клубної картки № 1 в рамках акції «100 ПЕРШИХ БЛАГОДІЙНИКІВ МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ».[6]


Великі меценатські акції в мистецтві:

  • виставка полотен Ніко Піросмані в Києві (2006);[7]
  • виставка робіт Амадео Модільяні, Пабло Пікассо і Костянтина Бранкузі на «Великому антикварному салоні 2008»;[8]
  • виставка робіт Олександра Архипенка, Огюста Родена на «Великому скульптурному салоні 2008»;
  • виставка «Мистецтво андеграунду і нонконформізму 60-70-х» в Музеї російського мистецтва (2009);[9]
  • виставка "Українська нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х "в Національному художньому музеї України (2009);[10]
  • виставка робіт Огюста Родена і Сальвадора Далі на «Великому антикварному салоні 2009».[11][12]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Кандидат в народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був № 7 в списку Партії зелених України. Заступник глави партії з гуманітарних питань та керівник київської міської організації Партії зелених України.

З 2000 по 2010 займав посаду віце-президента Федерації Футболу України.[13]

З 2001 року — президент Молодіжного футбольного союзу та Дитячо-юнацької футбольної ліги України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Удостоєний державної нагороди Грузії — ордена Честі.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Партія зелених України (party.civicua.org)
  2. Журнал Деньги составил рейтинг миллионеров, которые сделали себя сами. (російською). Dengi.ua. 2011-04-22. Процитовано 2018-08-14. 
  3. Игорь Воронов (російською). Focus.ua. 2016-04-10. Процитовано 2018-08-14. 
  4. Воронов Игорь Алексеевич (російською). bp.ubr.ua. Процитовано 2018-08-14. 
  5. 25 самых влиятельных деятелей украинского арт-рынка (російською). Focus.ua. 2012-02-24. Процитовано 2018-08-14. 
  6. Клуб Друзів Мистецького Арсеналу. Клубну картку № 1 було вручено Першому благодійнику Мистецького Арсеналу Ігорю Воронову (українською). art-arsenalfund.org. Процитовано 2018-08-14. 
  7. Куратор: НХМУ (2006-03-31). Перегляд виставки (російською). namu.kiev.ua. Процитовано 2018-08-14. 
  8. ДАРИНА ФІАЛКО (2015-11-06). Шедевральна пластика: 150 скульптур культових митців світу в "Мистецькому Арсеналі" (українською). espreso.tv. Процитовано 2018-08-14. 
  9. "Искусство андеграунда и нонконформизма" в Музее русского искусства (російською). kommersant.ru. 2009-06-05. Процитовано 2018-08-14. 
  10. Спецпроект газеты "ДЕЛО": "Лучшие проекты украинских меценатов" (російською). Delo.ua. 2009-12-14. Процитовано 2018-08-14. 
  11. Светлана Кучкинова (2009-10-06). БЕСЦЕННЫЕ ЖЕМЧУЖИНЫ ФРАНЦУЗСКОЙ СКУЛЬПТУРЫ ПРИВЕЗЛИ В КИЕВ! (російською). Bagnet.org. Процитовано 2018-08-14. 
  12. Светлана КОРЖЕНКО (2009-10-06). Четыре скульптуры Дали выставили в Киеве (російською). Gazeta.ua. Процитовано 2018-08-14. 
  13. 100 самых влиятельных киевлян (російською). Focus.ua. 2009-11-17. Процитовано 2018-08-14. 
  14. Игорь Воронов: «Для того, чтобы больше зарабатывать, надо больше тратить». (російською). Companion.ua. 2009-05-29. Процитовано 2018-08-14. 

Посилання[ред. | ред. код]