Воронов Ігор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Олексійович Воронов
Воронов Ігор Олексійович.jpg
Ігор Воронов
Народився 25 квітня 1965(1965-04-25) (53 роки)
СРСР Алма-Ата
Громадянство УРСР / СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання Україна Україна, Київ
Діяльність підприємець, громадський діяч, меценат
Відомий завдяки підприємець, меценат, громадський діяч
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Шевченка
Науковий ступінь доктор політичних наук
У шлюбі з Воронова-Рамус Тетяна Олегівна
Діти

Юлія Воронова

Анна Воронова
Нагороди
орден Честі

Ігор Олексійович Воронов (* 25 квітня 1965, Алма-Ата, Казахстан, СРСР) — український підприємець, громадський діяч, меценат, засновник «Voronov Art-foundation» (2008), учений-історик. Доктор політичних наук (2003), професор Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (2004).

Життєпис[ред. | ред. код]

В 1987 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Від 1987 до 1990 року працював науковим співробітником Інституту історії України. У 1994—1997 роках працював у недержавних структурах. Був кандидатом у народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був під № 7 у списку Партії зелених України. Був заступником голови партії з гуманітарних питань і керівником київської міської організації Партії зелених України.[1]

Протягом 1997—2000 років — доцент, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Київської державної академії водного транспорту. З 2001 року працював у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій директором інституту заочного та дистанційного навчання.

Кандидатська дисертація — «Становлення правової держави в Україні (політологічний аспект)» (1997).

Докторська дисертація — «Правова держава як предмет політології: історія, теорія, методологія дослідження» (2003).

Автор понад 150 наукових наукових робіт, а також книги «Демократичний транзит: людський вимір політики».

Одружений. Дружина — Воронова-Рамус Тетяна Олегівна — український митець, дизайнер, телеведуча, журналіст, громадський діяч, засновник бренда #ARTRAMUS. Виховують доньку — Анну Воронову.

Бізнес[ред. | ред. код]

Основний бізнес: приватні інвестиції, страховий та ресторанний бізнес, арт-інвестиції.[2]

Основні активи: страхова компанія UNIQA (в минулому «Кредо-Классік», продана в 2010 році), ресторан «Фелліні» та кінотеатр «Україна», «Арт-фонд Воронова», компанія ITC (CDMA Ukraine).[3]

Співвласник VEK Capital Partners.[4]

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

Ігор Воронов — один з найвідоміших меценатів України, власник найбільш значної колекції скульптури і живопису в Східній Європі (роботи Архипенка, Бранкузі, Джакометті, Родена, скульптури Дега, Далі й інших).[5]

Колекціонувати твори мистецтва бізнесмен почав ще на початку 1990-х, коли його партнери подарували дві роботи: Бовкуна і Подерв'янського. «А десь в середині 90-х я зрозумів, що мистецтво мені подобалося завжди», — говорить він.[6]

У 2008 році Ігор Воронов заснував «Voronov Art-foundation». Всі його меценатські проекти пов'язані з образотворчим мистецтвом, а також організацією виставок на основі власної колекції. Завдяки колекціонеру Воронову українці мали можливість неодноразово побачити справжні твори Олександра Архипенка, Костянтина Бранкузі, Едгара Дега, Альберто і Дієго Джакометті, Амедео Модільяні, Пабло Пікассо, Деметра Чипаруса та інших великих майстрів світового мистецтва. Також в зібранні Ігоря Воронова — 2 тисячі робіт сучасних українських художників. Як меценат, Воронов, підтримує українських митців.

За словами Ігоря Воронова, колекціонування для нього — тільки хобі. «Як інвестиції я це взагалі не розглядаю, — розповів він. — Можна вкладати гроші в золото, діаманти, але не в твори мистецтва. Для цього треба бути абсолютно цинічною людиною».

У 2009 році сплатив транспортні та митні витрати українських художників для поїздки на аукціон Sotheby's, де сучасні українські картини були представлені вперше.[7]

Член «Клубу Друзів Мистецького Арсеналу», володар клубної картки № 1 в рамках акції «100 ПЕРШИХ БЛАГОДІЙНИКІВ МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ».[8]


Великі меценатські акції в мистецтві:

  • виставка полотен Ніко Піросмані в Києві (2006);[9]
  • виставка робіт Амадео Модільяні, Пабло Пікассо і Костянтина Бранкузі на «Великому антикварному салоні 2008»;[10]
  • виставка робіт Олександра Архипенка, Огюста Родена на «Великому скульптурному салоні 2008»;
  • виставка «Мистецтво андеграунду і нонконформізму 60-70-х» в Музеї російського мистецтва (2009);[11]
  • виставка "Українська нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х "в Національному художньому музеї України (2009);[12]
  • виставка робіт Огюста Родена і Сальвадора Далі на «Великому антикварному салоні 2009».[13][14]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Кандидат в народні депутати на виборах 1998 року. На виборах до ВРУ 2002 року був № 7 в списку Партії зелених України. Заступник глави партії з гуманітарних питань та керівник київської міської організації Партії зелених України.

З 2000 по 2010 займав посаду віце-президента Федерації Футболу України.[15]

З 2001 року — президент Молодіжного футбольного союзу та Дитячо-юнацької футбольної ліги України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Удостоєний державної нагороди Грузії — ордена Честі.[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Партія зелених України (party.civicua.org)
  2. Ігор Воронов - Быть миллионером. Forbes.net.ua. Процитовано 2018-09-18. 
  3. Журнал Деньги составил рейтинг миллионеров, которые сделали себя сами. (російською). Dengi.ua. 2011-04-22. Процитовано 2018-08-14. 
  4. Игорь Воронов (російською). Focus.ua. 2016-04-10. Процитовано 2018-08-14. 
  5. Лучшие меценаты Украины. delo.ua. 2009-12-14. Процитовано 2018-08-16. 
  6. Воронов Игорь Алексеевич (російською). bp.ubr.ua. Процитовано 2018-08-14. 
  7. 25 самых влиятельных деятелей украинского арт-рынка (російською). Focus.ua. 2012-02-24. Процитовано 2018-08-14. 
  8. Клуб Друзів Мистецького Арсеналу. Клубну картку № 1 було вручено Першому благодійнику Мистецького Арсеналу Ігорю Воронову (українською). art-arsenalfund.org. Процитовано 2018-08-14. 
  9. Куратор: НХМУ (2006-03-31). Перегляд виставки (російською). namu.kiev.ua. Процитовано 2018-08-14. 
  10. ДАРИНА ФІАЛКО (2015-11-06). Шедевральна пластика: 150 скульптур культових митців світу в "Мистецькому Арсеналі" (українською). espreso.tv. Процитовано 2018-08-14. 
  11. "Искусство андеграунда и нонконформизма" в Музее русского искусства (російською). kommersant.ru. 2009-06-05. Процитовано 2018-08-14. 
  12. Спецпроект газеты "ДЕЛО": "Лучшие проекты украинских меценатов" (російською). Delo.ua. 2009-12-14. Процитовано 2018-08-14. 
  13. Светлана Кучкинова (2009-10-06). БЕСЦЕННЫЕ ЖЕМЧУЖИНЫ ФРАНЦУЗСКОЙ СКУЛЬПТУРЫ ПРИВЕЗЛИ В КИЕВ! (російською). Bagnet.org. Процитовано 2018-08-14. 
  14. Светлана КОРЖЕНКО (2009-10-06). Четыре скульптуры Дали выставили в Киеве (російською). Gazeta.ua. Процитовано 2018-08-14. 
  15. 100 самых влиятельных киевлян (російською). Focus.ua. 2009-11-17. Процитовано 2018-08-14. 
  16. Игорь Воронов: «Для того, чтобы больше зарабатывать, надо больше тратить». (російською). Companion.ua. 2009-05-29. Процитовано 2018-08-14. 

Посилання[ред. | ред. код]